Юань Шикай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юань Шикай
袁世凱1.jpg
Народився 16 вересня 1859(18590916)
с. Чжанін, провінція Хенань
Помер 6 червня 1916
Пекін
Національність китаєць
Інші імена Хунсянь
Діяльність політик, військовий очільник
Посада президент
Термін 1912–1916
Попередник Сунь Ятсен
Наступник Лі Юаньхун
Конфесія конфуціанство
Батько Юань Баочжі
Рід Юань
Діти 17 синів та 15 доньок

Юань Шикай (*袁世凱, 16 вересня 1859 —6 червня 1916) — китайський військовик часів занепаду династії Цін, президент Китайської республіки у 1912–1916 роках, імператор у 1915–1916 роках.

Життєпис[ред.ред. код]

Початок кар'єри[ред.ред. код]

Походив з родини спадкових військових Юань. народився у с. Чжанін, поблизу м. Сянчен у провінції Хенань. Його батько Юань Баочжі брав участь у придушенні повстаннь тайпінів та Н'єн. Юань Шикай отримав класичну конфуціанську освіту. У 1876 році склав првоінційний іспит. Проте спроби у 1878 та 1879 роках скласти імператорський іспит виявилися невдалими. Тому він вирішив розпочати військову кар'єру. У 1881 році купив молодший офіцерський чин. Спочатку служив під орудою батька в Тенчжоу (провінція Шаньдун).

Незабаром Юань Шикай зумів завоювати прихильність впливового чиновника Лу Хуна, генерал-губернатора столицної провінції Чжилі. У 1882 році за протекцію останнього Юань Шикай очолив китайську місію у ранзі субпрефекта в Кореї, де організував навчання корейських офіцерів. У 1885 році Шикай отримує посаду китайського посланця у Сеулі. На цій посаді він повинен був контролювати зовнішню діяльність Корейського королівства, щоб перешкодити посиленю вплива Японії. Незабаром виник конфлікт між корейським урядом, що бажав позбавитися залежності від Китаю та Японії. Тому Юань Шикай разом з Лі Хуном зайняли північні райони Корейського півострова.

З початком у 1894 році війни між династією Цін та Японією Юань Шикая було відкликано до імператорського двору. Під час цієї війни Шикай ніяк не відзначився, проет й не зазнав поразки. Тому у 1895 році при підтримці Лі Хуна отримав командування над новою армією, що було створено за західними зразками. Поступово Юань очолив модернізація цінської армії. В результаті на початок 1901 року 5 з 9 корпусів очолював прихильники Шикая.

Негативну роль Юань Шикай відіграв під час «Ста днів реформ» імператора Гуансюя. На той час Юань командував військами, що охороняли столицю. Вночі 17 вересня Юань Шикая відвідав Тань Ситун з пропозицією виступити проти його начальника маньчжура Жунлі, який займав посаду намісника столичної провінції Чжилі і командував столичним військовим округом. Юань Шикай спочатку погодився, але потім все видав Жунлі, 20 вересня проінформував Ци Сі. Остання 21 вересня вчинила заколот, поклала на себе регентство, відправивши імператора до кінця життя під домашній арешт.

У 1899 році призначається губернатора Шаньдуна. Під час повстання Іхетуанів Юань Шикай слабо виявив себе. Він придушував його тільки у межах своєї провінції. Коли Ци Сі закликала імператорським військам приєднатися до повсталих іхетуанів Юань Шикай відмовився від цього. Став активніше допомогати європейським та американських військам у знищенні повсталих. Після остаточно придушення повстання Юань Шикай став користуватися значною прихильністю Великої Британії, США та Франції, які надавали значні кредити. Їх Шикай використовував для розвитку своєї армії.

Почилення позицій[ред.ред. код]

У 1901 році призначаєтсья генерал-губернатором провінції Чжилі. Водночас стає представником міністерства торгівлі у північному Китаї. на цій посаді успішно торгував залізничними концесіями, що дозволило накопичити значні статки.

У 1908 році перед своєю смертю імператор Гуансюй віддав наказ стратити Юань Шикая, але той, полишивши усі посади, зумів зберегти своє життя. За урядування регента Цзайфена при малолітньому імператорові Пуї Юань Шикай знаходився у првоінціях у засланні у провінції Хенань. Разом з тим не втрачав контактів зі своїми прихильниками.

З початком у 1911 році Сінхайської революції династія Цін опинилася у складному становищі. Тому Юань Шикая було повернуто до Пекіна й призначено першим міністром імперії. Спочатку він виступав за првоедення реформ у напрямку реформ Мейдзі в Японії та перетворення Китая у конституційну монархію. Втім з посиленням позицій республіканців на чолі із Сунь Ятсеном Юань Шикай змінив погляди. Він вирішив за спиною імператора домовитися з Сунь Ятсеном. Останній, прагнучи припинити громадянську війну та уникнути іноземної інтервенції, у середині лютого 1912 року вдався до компромісу. Він відмовився від посади президента на користь Юань Шикая, а маньчжурська династія, у свою чергу, відмовилася від престолу, хоча за нею залишалися палаци, землі, майно.

Президентство[ред.ред. код]

Новий президент відразу ж перевів уряд із революційного півдня до Пекіна, контрольованого його військами, у 1913 році жорстоко придушив селянські та робітничі виступи у кантоні і встановив режим особистої диктатури. Його підтримали й іноземні держави, надавши велику банківську позику. При цьому Тибет отримав майже повну незалежність, а Шикай уклав з Російською імперією щодо передачі їй Зовнішньої Монголії.

Спроба відновлення монархії[ред.ред. код]

Поступово Юань Шикай приступив до виконання свого плану щодо встановлення абсолютної влади та відновлення монархії.

28 листопада 1915 року палата Цаньчжен'юань (Дорадча палата), наділена президентом повноваженнями законодавчого органу, представила Юань Шикаю доповідь про результати голосування щодо вибору форми державного правління та кандидата на вищу адміністративну посаду в новій системі державного управління. У ході виборів Юань Шикай був одноголосно обраний імператором у зв'язку з встановленням монархічного ладу в Китаї. Юань Шикай прийняв ім'я імператор Хунсянь.

Першим декретом він заявив, що не може відмовитися від клятви, даної їм на вірність Республіки, а другим виявив готовність підкоритися волі народу при збереженні колишнього порядку управління країною. 30 листопада у палаці Юань Шикая відбувся прийом для вищих сановників, що принесли йому поздоровлення у зв'язку з прийняттям імператорського титулу.

У день Нового року в палаці Юань Шикая відбувся парадний прийом для вищих військових і цивільних чинів, представників маньчжурського імператорського роду і монгольських князів, іноземних радників та дипломатичного корпусу столиці в повному складі. Юань Шикай вийшов до гостей в мундирі фельдмаршала китайської армії. Присутні на новорічному прийомі китайці вітали його трьома поясними поклонами, а іноземці — нахилом голови. У останню годину старого року — 31 грудня 1915 (за старим стилем) Юань Шикай підписав указ про найменування наступного року девізом хун-сянь, що значило «велике улаштування». Втім швидко розгорнулася гостра політична боротьба між Юанєм і його супротивниками — республіканцями.

В цей же час у сучні 1915 року Японія висунула Китаю ультиматум, так звану «21 вимогу», який торкався передача японцям Циндао, колишньої орендованої німцями території, розширення екстериторіальності, поліпшення умов для японського бізнеса. Юань Шикай вимушен був погодитися, що майже повністі зруйнувало його авторитет в країні.

Не відчуваючи підтримки всередині країни 22 березня 1916 року юань Шикай зрікся імператорського титулу й відновив республіку. Його монархія тривала 82 дні.

Смерть[ред.ред. код]

Після політичних невдач здоров'я Юань Шикая похитнулося. Водночас від страждав від уремії. За деякими відомостями, він помер від змішування методів і рецептури європейської та китайської медицини. Його лікували французькі та китайські лікарі, при цьому хворий за власним вибором виконував або ігнорував їхні вказівки, або, нарешті, ковтав відразу всі зілля. Помер Юань 6 червня 1916 року.

Джерела[ред.ред. код]

  • Bonavia, David. China's Warlords. New York: Oxford University Press. 1995. ISBN 0-19-586179-5
  • Thomas Weyrauch: Chinas unbeachtete Republik. 100 Jahre im Schatten der Weltgeschichte. Band 1: 1911–1949. Longtai Verlag Giessen, Heuchelheim 2009, ISBN 978-3-938946-14-5.