Юденрат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Юденра́т (нім. Judenrat — «єврейська рада») — єврейський адміністративний орган самоврядування, який за ініціативою німецької окупаційної влади в 1939 році створено при Генерал-губернаторстві Польщі (нім. Generalgouvernement für die besetzten polnischen Gebiete) у кожному єврейському гетто, на окупованих нацистами територіях, і пізніше на території СРСР. На території Європи діяв 101 юденрат.

Повноваження[ред.ред. код]

Окремий юденрат міг відповідати за певне гетто, окрему територію, регіон або навіть за цілу країну.

До повноважень Юденрату входило забезпечення господарського життя і порядку в гетто, збір різних грошових коштів, а також виконання розпоряджень і наказів окупаційної влади. Значна частина працівників юденратів та членів їхніх сімей пережила Голокост.

Історія[ред.ред. код]

Перші юденрати були створені в окупованій Польщі восени 1939 р. за наказом шефа гестапо Рейнхарда Гейдріха вже через кілька тижнів після початку Другої світової війни. Згідно з наказом, юденрати повинні були складатися з «впливових людей і рабинів»[1].

Генерал-губернатор Ганс Франк розпорядився, щоб у місцях з єврейським населенням менше 10.000 юденрат складався б з 12 членів, тоді як у великих містах до цієї ради має входити 24 людини. Рада обиралася місцевим єврейським населенням; її члени повинні були вибрати голову та його заступника. Після цього рішення має бути затверджене німецької адміністрацією[1].

Керівництво юденратів довірялося впливовим і авторитетним у єврейській громаді діячам, включаючи чільників таких організацій як «Б’ней б’ріт» і сіоністичної організації. Львівський юденрат, наприклад, деякий час очолював один з керівників сіоністських організацій Західної України, Адольф Ротфельд, який обіймав різні посади віце-президента крайової ради сіоністських товариств і члена секретаріату заснованого в Лондоні фонду "Керен Гаесод", який займався залученням коштів на заходи щодо фактичної колонізації Палестини[2][3], в Дрогобичі головою юденрату був доктор Ісаак Розенблат[4][5]. Юденрат мав розвинену структуру управління й складався з десятків відділів, секцій та підвідділів, зокрема: фінансів, оподаткування, соціальний, постачання, праці, господарчий, охорони здоров'я, санітарний, юридичний, житловий, похоронний тощо.

Єврейська поліція[ред.ред. код]

Докладніше: Єврейська поліція

Юденрату підпорядковувалась єврейська поліція (нім. Judischer Ordnungsdienst). Єврейські поліцейські сили були підпорядковані Гестапо і юденрату, забезпечували внутрішній правопорядок в єврейських гетто, брали участь в облавах, здійснювали конвоювання при переселенні і депортації євреїв, забезпечували виконання наказів окупаційної влади тощо.

У Варшавському гетто єврейська поліція налічувала близько 2500; у Лодзі до 1200; у Львові до 500 чоловік, і т. д.[6]

Оцінка діяльності[ред.ред. код]

Відомий єврейський філософ 20-го століття Ганна Арендт в своїй книзі "Eichmann in Jerusalem: A Report on the Banality of Evil, 1963" звинуватила юденрати та єврейську поліцію в активному сприянні депортації євреїв до таборів смерті і стверджувала, що за відсутності юденратів загинуло б набагато менше євреїв, оскільки нацисти зіткнулися б зі значними труднощами при створенні списків євреїв та при зборі інформації про їхнє майно.

Історики суперечливо оцінюють діяльність юденратів та їх роль в Голокості: як співпрацю з нацистами та принизливе пристосуванство, чи як вимушену тактику пасивного опору жорстокому ворогові. До кінця Другої світової війни серед євреїв переважала перша точка зору, але згодом поширилася саме остання.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Илья Кабанчик, Евреи на Украине. Учебно-методические материалы. Днепропетровск, 2004 (рос.)
  • Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI ст.) Дрогобич,Коло, 2009 рік


Єврейська історія Це незавершена стаття з єврейської історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.