Юдиф та Олоферн (Караваджо)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Юдиф та Олоферн»
Judith Beheading Holofernes by Caravaggio.jpg
«Юдиф та Олоферн»
італ. Giuditta e Oloferne
Творець: Мікеланджело да Караваджо
Час створення: 1599
Розміри: 145 × 195 см
Матеріал: олія і полотно
Зберігається: Рим, Італія
Музей: Національна галерея мистецтва античності в Палаццо Барберіні

Юди́ф та Олофе́рн (італ. Giuditta e Oloferne) — картина італійського художника епохи бароко Мікеланджело да Караваджо, написана в 1599 році, за мотивами старозаповітної, другоканонічної історії з «Книги Юдиф».

Легенда[ред.ред. код]

Олоферн був воєначальником війська вавилонського царя Навуходоносора. Це військо, на чолі з Олоферном, вторглось в Іудею і облягло місто Ветілую. Здавалось, що для жителів міста вже не буде спасіння, але врятувати рідне місто вирішила молода багата вдова-юдейка, що звалась Юдиф. Вона одягнувшись в свою найкращу сукню і взявши свою служницю відправилась до ворожого стану. Юдиф запевнила Олоферна про свої добрі наміри і той проникся до неї довірою. Він прийняв її, як дорогу гостю і влаштував заради неї бенкет. Цей бенкет тривав три дні, а на четвертий, Юдиф відрізала п'яному Олоферну голову мечем. Забравши голову мерця вона втікла з ворожого стану назад до свого міста. Голова Олоферна «прикрасила» стіни міста наступного ранку. Військо, що залишилось без свого воєначальника, дуже швидко ретирувалось. Таким чином Ветілуя була врятована від вавилонських загарбників. Юдиф прожила своє довге життя з почестями, в рідному місті, зберігаючи обітницю безшлюбності.

Історичний контекст[ред.ред. код]

Існує така думка, що художник був присутнім на страті Беатріче Ченчі відомої в світовій культурі, як вбивці власного батька (сімейного деспота і розпусника). Таким чином Караваджо вивчав відтинання голови для того, щоб його картина виглядала реалістичніше. Саме тому «Юдиф та Олоферн» виглядає настільки реалістично і яскраво. Це не єдина картина художника посвячена темі стинання голови, варто також згадати «Обезглавлення Івана Хрестителя» (1608), «Давид і Голіаф» (1610). Також існує версія, що обличчя Олоферна — це автопортрет Караваджо. Тоді з психоаналітичної точки зору можна сказати, що це прояв сублімації Караваджо в картині — він бажає бути жертвою. Дослідники його творчості висувають різні гіпотези про сексуальні збочення художника і про мазохістські в тому числі. Припускають, що моделлю Юдиф була Мадаллена Антоньєті, що згідно з поліцейським звітом 1605 року, «вешталась на П'яцца Навона», цей вираз був евфемізмом, що означав заняття проституцією.

Особливості[ред.ред. код]

Образ Юдиф доволі популярний у світовій культурі, а особливо в образотворчому мистецтві. Юдиф стала символом патріотизму — вона ризикувала собою заради долі всього міста (це мало велике значення насамперед для Італії, в той період, з її містами-республіками). Крім того Юдиф здійснила «подвиг віри» згідно з уявленнями тогочасних католиків — вбила іновірця, який міг навернути ціле місто в свою віру замість віри в Ягве. В сучасних для Караваджо памфлетах, в яких пропагувалось знищення єретиків, Юдиф стала взірцем доброчесності.

У більшості художників на картинах Юдиф зображена тріумфуючою і пристрасною, тобто як поетичний, навіть трохи пафосний образ. Але у Караваджо вона зображена по-перше не в дорогій сукні знатної дами, як наприклад у Крістофано Аллорі чи Массімо Станціоне та інших художників бароко і караваджистів, але в дорогій сукні «жінки з народу». Такі типажі часто зустрічаються в його творчості. Складка між брів Юдиф і те, що вона тримається подалі від Олоферна (здається ніби вона відхиляється тулубом від своєї жертви) говорить про огиду, проте вона рішуче відтинає голову Олоферну. Зціплені губи старої служниці і її погляд передають емоції рішучості і ненависті до помираючого. Вона тримає на поготові тканину, щоб загорнути внеї голову. У Олоферна відкритий рот і широко розплющені очі, здається ніби перед смертю він зрозумів, що відбувається, і з його вуст зірвався останній крик, а тим часом кров б'є ключем з перерізаної артерії на шиї. Ліва долоня його руки стиснена в кулак, а іншою він ще тримається за ковдру.

Вся творчість Караваджо відрізняється суворою, а інколи і жорстокою реалістичністю. Чи не в більшій мірі це стосується картини «Юдиф та Олоферн».

Образ Юдиф у інших художників[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]