Юдифа та Олоферн (Караваджо)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Юдифа та Олоферн»
Judith Beheading Holofernes by Caravaggio.jpg
«Юдифа та Олоферн»
італ. Giuditta e Oloferne
Творець: Мікеланджело да Караваджо
Час створення: 1599
Розміри: 145 × 195 см
Матеріал: олія і полотно
Зберігається: Рим, Італія
Музей: Національна галерея мистецтва античності в Палаццо Барберіні

Юди́фа та Олофе́рн (італ. Giuditta e Oloferne) — картина італійського художника епохи бароко Мікеланджело да Караваджо, написана в 1599 році, за мотивами старозавітної, другоканонічної історії з «Книги Юдифи».

Легенда[ред.ред. код]

Олоферн був воєначальником вавилонського царя Навуходоносора. Очолюване ним військо увійшло до Іудеї та взяло в облогу місто Ветилую. Здавалось, що мешканцям міста вже нема спасіння, проте врятувати його вирішила молода багата вдова-іудейка на ім'я Юдифа. Вона, надягнувши в свою найкращу сукню і взявши зі собою служницю, відправилась до ворожого стану. Юдифа запевнила Олоферна, що має лише добрі наміри, і той з довірою прийняв її як гостю та влаштував для неї бенкет. Цей бенкет тривав три дні, а на четвертий, Юдифа відтяла мечем п'яному полководцю голову. Забравши Олофернову голову, вона втекла з ворожого стану назад до міста. Наступного ранку голова Олоферна була вивішена на міських мурах. Військо, що залишилось без свого воєначальника, дуже швидко пішло. Так Ветілуя була врятована від вавилонських загарбників. Юдифа доживала своє довге життя в рідному місті з почестями, дотримуючи обітницю безшлюбності.

Історичний контекст[ред.ред. код]

Існує думка, що художник був присутнім на страті Беатріче Ченчі, відомої в світовій культурі як вбивця власного батька (деспот у родині та розпусника). Так Караваджо вивчав відтинання голови для того, щоб його картина виглядала реалістичніше. Саме тому «Юдифа та Олоферн» виглядає настільки реалістично і яскраво. Це не єдина картина художника присвячена темі стинання голови: варті згадки «Обезголовлення Івана Хрестителя» (1608), «Давид і Голіаф» (1610). Також існує версія, що обличчя Олоферна — це автопортрет Караваджо. Тоді з психоаналітичної точки зору можна сказати, що це прояв сублімації Караваджо в картині — він бажає бути жертвою. Дослідники його творчості висувають різні гіпотези про сексуальні збочення художника, про мазохістські в тому числі. Припускають, що моделлю Юдифи була Мадаллена Антоньєті, що згідно з поліцейським звітом 1605 року, «вешталась на П'яцца Навона», цей вираз був евфемізмом, що означав заняття проституцією.

Особливості[ред.ред. код]

Образ Юдифи доволі популярний у світовій культурі, а особливо в образотворчому мистецтві. Юдифа стала символом патріотизму — вона ризикувала собою заради долі всього міста (це мало велике значення насамперед для тогочасної Італії з її містами-республіками). Крім того Юдифа здійснила «подвиг віри» відповідно до уявлень тогочасних католиків — вбила іновірця, який міг навернути ціле місто в свою віру замість віри в Ягову. В сучасних для Караваджо памфлетах, в яких пропагувалось знищення єретиків, Юдифа стала взірцем доброчесності.

У більшості художників на картинах Юдифа зображена тріумфуючою і пристрасною, тобто як поетичний, навіть трохи пафосний образ. Але у Караваджо вона зображена, по-перше, не в дорогій сукні знатної дами, як, наприклад, у Крістофано Аллорі чи Массімо Станціоне та інших художників бароко і караваджистів, а в дорогій сукні «жінки з народу». Такі типажі часто зустрічаються в його творчості. Зморшка між бровами Юдифи і те, що вона тримається поодаль від Олоферна (здається, ніби вона відхиляється тулубом від своєї жертви), говорить про огиду, проте вона рішуче відтинає голову полководцю. Зціплені губи старої служниці і її погляд передають емоції рішучості і ненависті до помираючого. Вона тримає напоготові тканину, аби загорнути в неї голову. У Олоферна відкритий рот і широко розплющені очі, здається, ніби перед смертю він зрозумів, що відбувається, і з його вуст зірвався останній крик, а тим часом кров б'є ключем з перерізаної артерії на шиї. Ліва долоня його руки стиснена в кулак, а іншою він ще тримається за ковдру.

Вся творчість Караваджо відрізняється суворою, а інколи і жорстокою реалістичністю. Чи не в найбільшій мірі це стосується картини «Юдифа та Олоферн».

Образ Юдифи у інших художників[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]