Юзеф Антоній Понятовський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Понятовський Юзеф Антоній
Prince Joseph Poniatowski by Józef Grassi.jpg
Народився 7 травня 1763(1763-05-07)
Відень
Помер 19 жовтня 1813(1813-10-19) (50 років)
Лейпціг
Титул князь
Звання маршал Франції (1813)
Józef ks Poniatowski CoA.svg

Понято́вський Ю́зеф Анто́ній (пол. Józef Antoni Poniatowski; 7 травня 1763, Відень — †19 жовтня 1813, Лейпціг) — князь, польський політичний і військовий діяч, маршал Франції (1813). Племінник польського короля Станіслава Августа Понятовського.

Біографія[ред.ред. код]

Понятовський Жозеф-Антуан (Юзеф — Антоній) — маршал наполеонівської армії. Поляк за національністю і єдиний іноземець, вироблений в маршали імператором Наполеоном I у жовтні 1813 р., в перший день битви під Лейпцигом. Але маршальський жезл отримати він так і не встиг — потонув через три дні, прикриваючи відступ французької армії. Людина честі, благородний і хоробрий воїн.

Юзеф Понятовський один з національних героїв Польщі, що стоїть в одному ряду з Т. Костюшком та Ю. Пілсудським. Майбутній маршал Франції народився в 1763 р. у Відні. Батько — Анджей Понятовський — був братом польського короля Станіслава Августа, мати — Тереза ​​Понятовска — уроджена графиня Кіньскі.

Службу почав в австрійській армії, з 1789 р. — в польській армії, разом з Т. Костюшком отримав звання генерал-майора, в 1791 р. був призначений командувачем польськими військами в Україні, займався реорганізацією армії і навчанням військ. Під час російсько-польської війни 1792 р. командував корпусом польської армії. 18 червня 1792 р. переміг російський корпус в битві під Зеленцями.

Після поразки Польщі у війні вийшов у відставку і виїхав за кордон, але з початком Польського повстання в 1794 р. підтримав Т. Костюшка, командував дивізією, бився проти прусської армії під Варшавою. Повстання Костюшка було придушене, Польщі не вдалося звільнитися з-під гніту Пруссії, Австрії та Росії. Відмовившись служити в російській армії, Понятовський виїхав до Австрії, де прожив кілька років.

У 1798 р. приїжджав до Петербурга по спадкових справах, підтвердивши ще раз свою відмову служити російському цареві, повернувся до Варшави. Треба відзначити, що після поразки повстання Т. Костюшка та розділу Речі Посполитої, поляки вітали успіхи Наполеона Бонапарта, сподіваючись на допомогу Франції з відновлення Польщі. Тому, коли в листопаді 1806 до Варшави вступили наполеонівські війська на чолі з маршалом Мюратом, Понятовський прийняв командування формувалася польської армії.

Незважаючи на початкове насторожене і недовірливе ставлення імператора Наполеона і маршала Даву до аристократу Юзефу Понятовському, з плином часу князь зміг заслужити їх розташування і навіть був нагороджений орденом Почесного Легіону. Значно пізніше, на о. Святої Єлени Наполеон писав, що вважав Понятовського народженим для трону : «Якби мені вдалася російська кампанія, я зробив би його королем поляків»

Наполеон відчував особливу слабкість до красивих жінок. Імператор намагався домогтися прихильності польської графині Марії Валевської. У цьому делікатному питанні, шляхом тривалих умовлянь і переконань графині, йому допоміг князь Юзеф, хоча на початку у Валевської не було ні найменшого бажання нагороджувати потенційного визволителя Польщі.

У 1807 р. імператор Наполеон заснував у Варшаві Урядову комісію — тимчасовий уряд. Юзеф Понятовський брав участь у його формуванні, став військовим міністром, а в 1808 р. — головнокомандувачем військами герцогства Варшавського.

Після укладення Тільзітського світу Наполеон призначив генерал-губернатором утвореного герцогства Варшавського непідкупного і неприступного маршала Даву, якому стали підкорятися всі французькі та польськими війська, фортеці і гарнізони на території герцогства. Імператором він був наділений повнотою вищої військової та адміністративної влади. Однак службові зустрічі Даву і Понятовського часто перетворювалися на скандали.

Але поступово їх відносини стали налагоджуватися. Їдучи з Варшави у вересні 1808 року, «залізний маршал» відправив Понятовському розпорядження про призначення його командувачем військами. Він підкреслив, що просить князя розглядати цей крок як доказ свого необмеженого довіри і поваги і ніщо і ніколи не зможе змінити цих його почуттів. Отримати таку рекомендацію від Даву вдавалося небагатьом.

У квітні 1809 відроджені війська князя Понятовського отримали бойове хрещення — вибили австрійські війська, що почали вторгнення в герцогство, з Варшави, незважаючи на те, що чисельність австрійської армії перевищувала польську більше, ніж у два рази.

Потім звільнили Сандомир, Замостя, Люблін, Львів і Краків. Ці успіхи принесли Понятовському величезний авторитет, велику повагу і любов польського населення і армії, підтвердили боєздатність польських військ.

Князь Юзеф поводився дуже мужньо, наприклад, в битві біля Рашина — особисто з рушницею в руках водив у штикову контратаку батальйон піхотного полку. У роки, що залишилися до початку кампанії в Росії, Понятовський продовжував займався зміцненням, навчанням і організацією польських військ. Він відкривав інженерні та артилерійські школи, зміцнював оборону фортець.

У російській кампанії 1812 р. князь Ю. Понятовський командував 5 — м корпусом Великої армії, цілком складався з поляків. Відзначився у боях під Смоленськом і Бородіно, повною мірою проявивши свій військовий талант і відвагу. У Бородінській бою корпусу Ю. Понятовського було наказано рухатися по Старій Смоленської дорозі і, зламавши опір росіян в районі Утіца, допомогти головної французької атаці проти Семеновских флеші. Але князь зустрів запеклий опір військ Тучкова.

Утицу захопити йому вдалося, однак поляки більшу частину дня витратили на те, щоб оволодіти Утицкого курганом і тільки до п'ятої години вечора Понятовському вдалося зломити опір російських, захопити курган і вийти на оперативний простір. При цьому сил, щоб справити подальший напад на лівий фланг російської армії, у нього не залишилося. Польський корпус був вимотаний і знекровлений в ході бою на Старій Смоленської дорозі.

При відступі по Смоленській дорозі, у Вязьми корпус Понятовського надав спільно з корпусом Богарне допомогу арьергарду Даву, який був відрізаний від решти французької армії військами Милорадовича. Після відступу з Росії князь дуже важко переживав втрату більшої частини польського корпусу і майже всієї артилерії.

Понятовський став заново організовувати польську армію. Відкинувши пропозицію перейти з військом на бік імператора Олександра I, він у лютому 1813 з Варшави відступив до Кракову, а потім вивів війська до Саксонії.

У битві біля Лейпцига солдати Великої армії боролися героїчно, виявляючи чудеса стійкості і мужності. Понятовського командував 8 — м корпусом. Весь день 16 жовтня 1813 корпус відбивав безперервні атаки союзників на південному заході, чи не поступившись ні п'яді землі. Наполеон, захоплений мужністю поляків, завітав польському головнокомандувачу звання маршала Франції. Але носити Маршальське гідність Понятовський зміг тільки три дні.

18 жовтня битва спалахнуло з ще більшою силою. Але перевага сил була на боці союзників, крім цього, саксонська армія раптово перейшла в табір союзників, повернувши знаряддя проти наполеонівської. Імператор наказав Великої армії відступати. Прикривати відхід було доручено маршалам Понятовському і Макдональду.

Союзні війська були вже в місті, коли французи за наказом маршала Бертьє підірвали міст на річці Ельстер, але війська прикриття ще не встигли відійти. Поранений маршал Понятовський сів на коня і підтримуваний ад'ютантами спробував перепливти річку. Добравшись уплав до берега, він спробував на нього піднятися, але знову був поранений, впав у воду і потонув.

Труп князя Юзефа Понятовського був витягнутий з Ельстер тільки через кілька днів після закінчення Битви народів. Останки князя упокоїлися в костелі Святого Леонарда в Кракові тільки в 1817 р.

Ясновельможний князь Юзеф Понятовський, блискучий аристократ, з красивими, тонкими рисами обличчя, що володіє веселим, товариським характером, користувався великою популярністю в світі. Розпещений успіхом у жінок, ніколи не був одружений і не мав законного сина. Він був єдиним маршалом Наполеона, що залишився холостяком. Після загибелі Понятовського всі його величезний стан успадкувала графиня Анна Потоцька, двоюрідна племінниця маршала 

Посилання[ред.ред. код]