Юзеф Коженьовський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юзеф Коженьовський

Ю́зеф Коженьо́вський (* 19 березня 1797, Броди,— † 17 вересня 1863, Дрезден) — польський письменник, драматург, педагог.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у сім'ї Віцентія та Клари з Вінклерів. Батько майбутнього письменника був управителем маєтку графа Вінцентія Потоцького (власника Бродів) і мешкав у фільварку бродівської економії. Навчався у Бродівській «нормальній» школі, згодом у Збаражі, Чернівцях та Крем'янці.

Роки творчості[ред.ред. код]

Перший творчий дебют письменника відбувся у 1816 році, в «Тижневику Віленському» була опублікована «Ода про 1815 рік». Після закінчення навчання в Кременецькому ліцеї став вчителем Зигмунта Красінського в Варшаві та Опіногурі. У 1820 році влаштувався бібліотекарем Замойських і налагодив співпрацю з відомими варшавськими періодичними виданнями. В цей час зблизився з театральним середовищем Варшави і захопився драматургією.

В 1823 році одружився з Монікою Опочинською, переїхав до Кременця. Там він обійняв посаду викладача польської літератури у Кременецькому ліцеї. Через шість років став членом Королівського Товариства Приятелів Наук у Варшаві.

Після листопадового повстання 1831 р. Кременецький ліцей було ліквідовано, а його викладачів примусово приділено до Київського університету. Там Коженьовський став ад'юнктом на філологічному відділі. Викладав історію Риму і міфологію, читав лекції з польської мови.

У 1838 році переведений до Харкова, де він виконував обов'язки директора місцевої гімназії і візитатора шкіл. Саме в Харкові була написана визначна його драма «Карпатські верховинці» («Karpaccy górale»). Перший переклад драми зробив Микола Устиянович. Під назвою «Верховинці» п'єса ставилася у багатьох театрах України.

В 1845 році вийшла перша повість Ю. Коженьовського «Спекулянт», а наступного року «Колокація» («Kollokacja») — відомий твір, який посідає чільне місце у польській літературі.

В 1846 р. педагог отримав посаду директора губернської гімназії у Варшаві, а через два роки став членом-кореспондентом Наукового Товариства в Кракові. В цей період Коженьовський розвинув свою письменницьку діяльність, основою його творів були реальні ситуації з столичного життя. 40-річна творча праця письменника була відзначена в 1860 році. Юзеф Коженьовський був відомим письменником не лише в Польщі, а й за її межами. Його творча спадщина становить десятки п'єс, оповідань та повістей. В Польщі неодноразово видавалися зібрання творів Коженьовського. Він мав заслуги як реорганізатор шкільництва у Королівстві Польському і був відомий як публіцист. В 1863 році важкохворим виїхав за кордон на лікування. Помер в Дрездені 17 вересня 1863 року. Похований в родинному гробівці на Варшавському цвинтарі.

Коженьовський і Броди[ред.ред. код]

Ім'я Юзефа Коженьовського є добре відоме у місті Броди. Ще в 1879 році біля будинку на Старих Бродах, де народився відомий драматург і педагог, Педагогічним товариством була встановлена меморіальна таблиця. Однак будівля була знищена в роки І світової війни. В 1898 році у місті Броди в парку Райківка (нині міський парк на майдані Свободи) був поставлений пам'ятник Ю. Коженьовському (скульптор Антоній Попель), який стояв до ІІ світової війни.

У період 1920–1939 років ім'я Ю. Коженьовського носила гімназія в Бродах.

На будинку колишньої бродівської книгарні Ф.Веста, на одному з чотирьох медальйонів, поряд з горельєфами А.Міцкевича, Ю.Словацького та З.Красінського, зображено Ю. Коженьовського. На сьогоднішній день у місті є вулиця названа іменем Юзефа Коженьовського. У фондах Бродівського історико-краєзнавчого музею зберігаються книги з творами Ю. Коженьовського, серед яких є прижиттєве видання драматурга.

Література[ред.ред. код]

  • Стрільчук В. Юзеф Коженьовський і Броди // Галицька Брама: Броди і Брідщина. — Львів: Центр Європи, 2008 р. — Січень-лютий. — № 1-2. — С.38-39.
  • Сергій Гупало. Зачарований Україною. http://istvolyn.info/index.php?option=com_content&task=view&id=508&Itemid=25

Джерела[ред.ред. код]

За матеріалами Бродівського історико-краєзнавчого музею