Юкагіри

Юкагіри Вадул
Дівчата-юкагірки. Кінець XIX ст.
Загальна кількість	1509 чол.(2002)
Найбільші розселення	Росія
Близькі етнічні групи	чуванці
Мова	юкагірські мови, російська, якутська, чукотська
Релігія	Православ'я частково традиційні вірування

Юкагіри — корінний народ Східного Сибіру. Самоназва — одул, вадул («могутній», «сильний»).

Застаріла російська назва — омоки. Чукчі і коряки називали юкагірів етел, етал. Окремі юкагирські роди або племена відомі під назвами чуван, одули, ходинци, анаули, ілконбей. Етнонім «юкагіри» ймовірно евенкійського походження.

Чисельність і розселення

Територія розселення юкагирів на етнічній мапі Сибіру в XVI ст. до експансії Російської держави. Карта бл. 1900 р.

До часу появи росіян юкагіри займали територію від Індігірки до Анадиру і налічували по різним оцінках від 4 до 9 тис. чоловік. Військові зіткнення з чукчами, евенами та іншими сусідніми племенами, спустошливі епідемії і асимілятивні процеси призвели до змін в розселенні і чисельності.

В даний час юкагири відносно компактно живуть на території трьох суб'єктів Росії: в Якутії (Нижньоколимський, Аллаїховський і Верхньоколимський улуси), Магаданській області (Середньоканський район) і Чукотському автономному окрузі (Анадирський і Білібінський райони).

Чисельність юкагірів у Російській імперії/СРСР/Росії (без чуванців)

Антропологічна характеристика

Антропологічно юкагіри відносяться до байкальського антропологічного типу північноазіатської раси.

В даний час в антропологічному типі юкагірів виявлено європеоїдне зрушення в порівнянні з іншими байкальськими популяціями. Юкагіри по ряду ознак потрапляють в самий центр уральських груп (мансі, ненці, ханти), але мають по відношенню до них найбільший ступінь вираженості монголоїдного комплексу, що, як і дані мови, свідчить про колишню урало-юкагірську єдність.

Джерела і ресурси

• Гурвич И. С. Этническая история северо-востока Сибири. М., 1966.
• http://www.rustrana.ru/grom-rub.php?sq=19,23,118,898,455&crypt=
• http://www.nsu.ru/ip/yukagirs.php