Юліуш Словацький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юліуш Словацький
пол. Juliusz Słowacki
Juliusz Slowacki by Barwicki.jpg
Дата народження 4 вересня 1809(1809-09-04)
Місце народження Кременець, Україна
Дата смерті 3 квітня 1849(1849-04-03) (39 років)
Місце смерті Париж
Мова творів польська
Рід діяльності поет, драматург
Жанр поезія
Автограф Автограф — Юліуш Словацький

Ю́ліуш Слова́цький (пол. Juliusz Słowacki, * 4 вересня 1809, місто Кременець, нині Тернопільської області — † 3 квітня 1849, Париж) — великий польський поет і драматург.

Біографія[ред.ред. код]

Юліуш Словацький народився 4 вересня 1809 року у місті Кременець на Волині. Його батько - Евзебіуш Словацький - був викладачем риторики та поезії Кременецького ліцею, автором кількох драматичних творів. Мати — Саломея — була донькою управителя господарства Кременецького ліцею Теодора Янушевського, вірменського походження. Саломеї заледве виповнилося 16 років, коли 14 листопада 1808 року вона підписала шлюбний контракт з Евзебіушем Словацьким, старшим від неї на 20 років. Юліуш був єдиною дитиною від цього шлюбу.

1811 року сім'я Словацьких переїхала до Вільного (Вільнюса) - тут Евзебіуш Словацький працював на кафедрі історії польської літератури Вільненського університету. 1814 року батько помер від туберкульозу. Молода вдова з п'ятирічним сином переїхала до Городенки.

1818 року Саломея Словацька вийшла заміж удруге. Її чоловіком став професор медицини Авґуст Бекю - вдівець, батько двох доньок. Кінець серпня 1818 року Саломея із сином переїхала до Вільного. Вони оселилися в домі професора на вулиці Замковій (лит. Pilies). У тому ж будинку мешкав професор Єнджей Снядецький, донька якого, Людвіка, в майбутньому стане нещасливим коханням Юліуша.

Від 1819 року Юліуш навчався в гімназії.

Могила Юліуша Словацького в Парижі

Вчився у Вільненському університеті (18251829 рр.), потім жив у Варшаві, а з 1831 року — в еміграції (у Франції, Швейцарії, Італії). У Римі познайомився із Зиґмунтом Красіньським, із яким деякий час приятелював та листувався; згодом через ідеологічні розбіжності розірвали стосунки. Також Юліуш Словацький був знайомий з Адамом Міцкевичем, із яким мав складні взаємини.

Липень 1827 року, їдучи до Одеси, Юліуш Словацький зі своїм другом Зеноном Михальським прибув до Тульчина.

Помер у Парижі. Його тіло перевезене 1927 року до Кракова і поховано на Вавелі (хоча на місці попереднього поховання на цвинтарі Монмартр збережено надгробок поета).

Словацький і Україна[ред.ред. код]

Файл:Пам'ятник Юліушу Словацькому в костелі Св. Станіслава.jpg
Монумент Юліуша Словацького в костелі св. Станіслава, м. Кременець, Тернопілля.

В частині своїх творів Ю.Словацький відтворює чимало подій з історії України (драми: «Срібний сон Саломеї», «Беньовський» та «Ксьондз Марек» — з доби Коліївщини та Барської конфедерації; «Ян-Казимир» — дійшла в уривках, з часів Хмельниччини), змальовує пейзаж Волині і Поділля та міста Кременця («Фантазій», «Балладина», «Лілля Венеда»), використовує українські мовні елементи (Українська думка, Змій); події в драмі «Мазепа» відбуваються в одному з подільських замків. У поетичній повісті «Змій» поет у фольклорному дусі відтворює образ козацтва. У незакінченому романі «Король Лядови» (1832 р., французькою мовою) події розгортаються у славнозвісній Софіївці та на Поділлі, побіля річки Лядови (ліва притока Дністра). Також у цьому творі Ю.Словацький передбачає виникнення самостійної української літератури на фольклорній основі. Також Україні було присвячено драму "Голштинський" і "Пісня козацької дівчини".

Іван Франко назвав Словацького "співцем Поділля", бо Юліуш вважав його частиною "своєї Вітчизни давньої".Тут він провів своє дитинство, і часто приїжджав у 1825-1830 рр. до своїх родичів у маєток Юлінки у Верхівці, відвідував Бар і околиці. Згадки про мешканців Поділля - "добрі і приємні, яких мало на світі" є в його найкращих творах поемі "Беньовський" (1841) та ін. [1]

Твори Ю.Словацького перекладали на українську мову Олена Пчілка (1910 року видала книжечку про нього зі зразками його творів), Іван Верхратський, Михайло Старицький, Василь Щурат, Микола Зеров («Мазепа», римований вірш замінений на білий, «Балладина»), Максим Рильський («Кулик», «Заповіт» тощо), Микола Бажан(«Фантазій»), Марк Зісман («Українська думка»), Борис Тен («Балладина»), Дмитро Павличко («Година роздумів», «Ангеллі», «Вацлав», вірші), Роман Лубківський («Срібний сон Саломеї», «Українська думка» тощо), Василь Білоцерківський («Король Лядови», «Горштинський», «Ян-Казимир» тощо) та ін.

У 2002 році між Україною та Республікою Польща була досягнута домовленість на паритетних умовах встановити в Києві пам'ятник Юліушу Словацькому, а у Варшавіпам'ятник Тарасові Шевченку. У 2003 році пам'ятник Тарасові Шевченку у Варшаві було встановлено. Скульптура Юліуша Словацького була виготовлена в Польщі і перевезена до Києва з нагоди святкування 200-річчя з дня народження поета в 2009 році. І тільки у вересні 2012 року пам'ятник, який зберігався на території Київського творчо-виробничого комбінату «Художник» встановили поруч з костелом Святого Миколая.[2]

Головні твори[ред.ред. код]

Поезія[ред.ред. код]

  • Агезиляуш
  • Ангел вогнистий — мій ангел лівий
  • Беатрікс Ченчі
  • Відповідь на «Псалми майбутності» (або «До автора „Трьох псалмів“)
  • В альбом Софії Бобрової
  • Гімн (Богородице! Діво!)
  • Гімн заходу сонця на морі (Боже, смутно мені!)
  • До матері
  • До Міхала Роля Скибицького
  • Дума про Вацлава Жевуського
  • Заспокоєння
  • Мій заповіт („Жив з вами…“)
  • На перенесення останків Наполеона
  • Невідомо що або романтичність
  • Ода до свободи
  • Поможи мені, Боже!
  • Похорон капітана Мейзнера
  • Розлука
  • Розмова з пірамідами
  • Совінський в окопах Волі

Поетичні повісті[ред.ред. код]

  • Гуго (1830)
  • Араб (1830)
  • Ян Білецький (1830)
  • Змій (1832)
  • Лямбро (1833)

Драми[ред.ред. код]

  • Марія Стюарт (1830)
  • Кордіан (1834)
  • Балладина (1839)
  • Мазепа (1839)
  • Лілля Венеда (1840)
  • Срібний сон Саломеї (1835)
  • Горштинський (1835)
  • Беатрикс Ченчі (1839-40)
  • Крак (незакінчена, 1840)
  • Валленрод (незакінчена, 1840)
  • Беньовський (незакінчена, 1840)
  • Фантазій (1841)
  • Золотий череп (1842)
  • Незламний князь (вільний переклад однойменної драми П. Калдерона-де-ла-Барки)(1843)
  • Самуель Зборовський (1844-45)
  • Завіша Чарний (незакінчена,1844-45)

Поеми[ред.ред. код]

  • Шанфарій (1832)
  • Година роздумів (1832-33)
  • Подорож до Святої Землі з Неаполя (незакінчена, 1836-37, 1839)
  • Вацлав (1838)
  • Ксьондз Марек (1843)
  • Ангеллі (1838)
  • Батько зачумлених (1839)
  • У Швейцарії (1839)
  • Беньовський (1841)
  • Генезис із Духа (1844)
  • Король Дух (незакінчена; 1845-49)


Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. М. Йолтуховський. Поділля - колиска польських поетів-романтиків. Україна і Польща : історичне сусідство. Вінниця, 2012.
  2. «У Києві відкрили пам’ятник польському поетові Юліушу Словацькому» // Газета «Дзеркало тижня» 20 вересня 2012

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]