Юнгер Бела Германович
Юнгер Бейло Германович (нар. 24 серпня 1922 р., Сігет Мармацей (Мараморошсігет) Румунія – † 27 жовтня 1992 р., Київ) - угорець, український письменник, казкар, сценарист.
Біографія [ред.]
Народився 24 серпня 1922 року в угорському містечку Мараморошсігет (рум. Сігет Мармацей) який на той час згідно з положеннями Тріанонського мирного договору від 1920 р. зі складу Угорського королівства був переданий до Румунії. Його батько Герман Юнгер був одним з перших автомобільних механіків у місті. Батьки матері, Маргарити Юнгер, уродженої Кормош, були селяни. З самого дитинства в душі хлопчика жили казки угорського села і сувора правда провінційного містечка. Творчі здібності проявилася дуже рано: він співав у хорі румунської православної церкви, був режисером і актором театру, який сам організував разом з друзями. Після смерті батька залишив родину, щоб самостійно заробляти на життя копачем криниць, мандрував по Північній Трансільванії. Романтична вдача і прагнення справедливості привели його до нелегальної молодіжної організації. У кінці 30-х років емігрував до СРСР. Під час переправи через р. Прут його документи були втрачені. Щоб скоріше почати доросле життя, він, вже перебуваючи в СРСР, змінив рік свого народження на 1920. Працював в шахтах Донбасу. У 1943 р. у складі інтернаціонального загону брав участь в обороні Сталінграду. У 1945 році потрапив до Києва, де працював перекладачем в таборі для угорських та румунських військовополонених. Після завершення Другої світової війни залишився в Києві, прийняв радянське громадянство, одружився. У 1946 р. народився син Віктор, у 1956 р. – син Михайло. Працював в Комітеті кінематографії при Кабінеті Міністрів України на посаді редактора. Член Спілки письменників СРСР та Спілки кінематографістів України. Помер в Києві 27 жовтня 1992 року. Похований на Берковецькому кладовищі.
Творчість [ред.]
У 16 років Б.Юнгер написав своє перше оповідання про долю хлопчика, який залишився сиротою. Перші публікації з’явилися вже в Києві у 1950-1951 рр. Брав участь в роботі гуртка молодого автора при Спілці письменників України у 1951 р., яка і дала йому рекомендацію до вступу до Літературного інституту ім. Максима Горького в Москві. У Літінституті вчився на відділенні драматургії, де його творчим керівником був Б.С.Ромашов. Познайомився і товаришував з Є.Євтушенко, Б.Ахмадулліною. Закінчив Літінститут у 1956 р. Дипломною роботою була п’єса-казка за угорськими мотивами «Біла троянда», яка була поставлена в Театрі юного глядача м. Свердловська 1956 року. У 1958 р. взяв участь у Всеукраїнському конкурсі молодих драматургів з п’єсою «Каштани палають», присвячену угорським подіям 1956 р. П’єса отримала диплом 2 ступеня, але через цензурну заборону до постановок в театрах рекомендована не була. Після цього Б.Юнгер повністю присвятив себе написанню казок. Публікувався у журналах «Барвінок», «Малятко», «Піонерія». Писав російською мовою. Протягом 1960-1980-х років вийшла низка збірок казок та п’єс для театру юного глядача: «С неба звездочка упала» (1959), збірник казок «Дубовые листья» (1964), збірник казок-п’єс «Золотая лилия» (1988). Співавтор сценарію фільму «Їх знали лише в обличчя» (1966). П’єси-казки Б.Юнгера позначені тактовним поєднанням казковості та дидактичності, що робить їх незамінними у процесі виховання дитини. Деякі з них, зокрема «Посміхнись, малюк» нагадають філософські притчі і спрямовані не лише до серця дітей, але й дорослих.
Література [ред.]
- Письменники Радянської України: Біобібліографічний довідник / Упорядники Олег Килимник, Олександр Петровський. — К.: Радянський письменник, 1970. — С. 501—502.
