Юний лучник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Юний лучник»
Michelangelo (attr.), giovane arciere, 1491-92 ca. 01.JPG
«Юний лучник»
італ. Giovane arciere
Творець: Мікеланджело Буонарроті
Час створення: бл. 1491 —1492 рр.
Розміри: 97 см
Матеріал: мармур
Зберігається: Нью-Йорк, США
Музей: Музей мистецтва Метрополітен

«Ю́ний лу́чник» (італ. Giovane arciere) — мармурова статуя, створена бл. 1491 —1492 рр. Автором цієї скульптури вважають Мікеланджело Буонарроті[1], хоча це й не підтримує низка дослідників, зокрема Вільям Воллес[2]. Цю статую ще називають «Мангеттенським амуром», і дослідники вважають, що саме ця робота є втраченою статуєю «Купідон в натуральну величину»[3], виконаного Мікеланджело на замовлення Якопо Ґаллі[а][4].

Історія[ред.ред. код]

Статую «Юний лучник» було куплено архітектором Стенфордом Вайтом (англ. Stanford White) для Мангеттенської резиденції подружжя Пейн Вітні (англ. Payne Whitney). Цей будинок був Нью-Йоркським офісом відділу культури посольства Франції у США[5]. Скульптуру було встановлено у вестибюлі, над фонтаном, дизайн якого розробив Вайт.

У 1990 році її ретельніше оглянув Джеймс Девід Дрейпер (англ. James David Draper), куратор музею мистецтва Метрополітен. Дрейпер вирішив, що це робота флорентійського скульптора, який був знайомий із технікою Бертольдо ді Джованні, наставника Мікеланджело.

У 1996 та 1997 роках вийшли публікації Кетлін Вейль-Ґарріс Брандт (англ. Kathleen Weil-Garris Brandt), професора Інституту мистецтв і Коледжу наук та мистецтв Нью-Йоркського університету, у «Burlington Magazine», у яких авторство цієї статуї приписувалося Мікеланджело[2].

З 2009 року скульптура перебуває у Нью-Йоркському музеї мистецтва Метрополітен, на умовах особливої оренди від Франції. Термін оренди — 10 років[5].

Опис[ред.ред. код]

Michelangelo (attr.), giovane arciere, 1491-92 ca. 02.JPG

Це незавершена мармурова фігура оголеного хлопця. У скульптури відсутні руки та ноги від колін. Вираз обличчя хлопця незворушний, голова дещо схилена наліво.

Кучеряве волосся юного лучника Брандт вважає за доказ авторства Мікеланджело, тоді як Джеймс Бек, професор Колумбійського університету, підкреслював його неприродність, імпресіоністичність[1]. Завершеність сагайдака теж викликає питання, адже для скульптора не було типовим завершати другорядну деталь, залишивши незакінченими очі та вуха[1]. Також у композиції статуї відсутній контрапост, що можна вважати доказом юності[б] та недосвідченості Мікеланджело (Дрейпер).

Спина хлопця теж викликає питання. Брандт вважає, що це ще один доказ недосвідченості Мікеланджело, але на думку Лео Стайнберґа, «занадто видовжена крижова кістка суперечить нормальній довжині спини»[1].

Примітки[ред.ред. код]

а. ^ Див. «Амур, що стоїть»
б. ^ На той час Мікеланджело виповнилося 15 або 16 років

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б в г Miranda Siegel (2009-10-25). «Is This a Michelangelo? Or a persuasive nineteenth-century fake?». Архів оригіналу за 2013-07-27. Процитовано 2012-03-21. 
  2. а б Ann Landi (2009-12-01). «Little Archer, Big Mystery». Архів оригіналу за 2013-07-27. Процитовано 2012-03-21. 
  3. Вазарі, 1970, С. 308
  4. Adrian Darmon (2000). «Michelangelo in Paris». Архів оригіналу за 2013-07-27. Процитовано 2012-04-10. 
  5. а б «Marble Sculpture Attributed to Michelangelo on Loan to Metropolitan Museum from French Republic». 2009-11-02. Архів оригіналу за 2013-07-27. Процитовано 2012-03-21. 

Для подальшого читання[ред.ред. код]

  • Jean-René Gaborit. Le Cupidon de Manhattan : un Michel-Ange retrouvé ?. — Paris: Réunion des Musées Nationaux, 2000. — 56 с. (фр.)

Джерела[ред.ред. код]