Юний лучник
| італ. Giovane arciere | |
|---|---|
,_giovane_arciere,_1491-92_ca._01.JPG) | |
| Творець: | Мікеланджело Буонарроті |
| Час створення: | бл. 1491 —1492 рр. |
| Розміри: | 97 см |
| Висота: | 97 см |
| Матеріал: | мармур |
| Жанр: | ню |
| Зберігається: | Нью-Йорк, США |
| Музей: | Музей мистецтва Метрополітен |
 «Юний лучник» у Вікісховищі | |
«Ю́ний лу́чник» (італ. Giovane arciere) — мармурова статуя, створена бл. 1491 —1492 рр. Автором цієї скульптури вважають італійського скульптора і художника Мікеланджело Буонарроті[1], хоча це й не підтримує низка дослідників, зокрема Вільям Воллес[2]. Цю статую ще називають «Мангеттенським амуром», і дослідники вважають, що саме ця робота є втраченою статуєю «Купідон в натуральну величину»[3], виконаного Мікеланджело на замовлення Якопо Ґаллі[а][4].
Історія[ред. | ред. код]
Статую «Юний лучник» купив архітектор Стенфорд Вайт (англ. Stanford White) для Мангеттенської резиденції подружжя Пейн Вітні (англ. Payne Whitney). Цей будинок був Нью-Йоркським офісом відділу культури посольства Франції у США[5]. Скульптуру було встановлено у вестибюлі, над фонтаном, дизайн якого розробив Вайт.
У 1990 році її ретельніше оглянув Джеймс Девід Дрейпер (англ. James David Draper), куратор музею мистецтва Метрополітен. Дрейпер вирішив, що це робота флорентійського скульптора, який був знайомий із технікою Бертольдо ді Джованні, наставника Мікеланджело.
У 1996 та 1997 роках вийшли публікації Кетлін Вейль-Ґарріс Брандт (англ. Kathleen Weil-Garris Brandt), професора Інституту мистецтв і Коледжу наук та мистецтв Нью-Йоркського університету, у «Burlington Magazine», у яких авторство цієї статуї приписувалося Мікеланджело[2].
З 2009 року скульптура перебуває у Нью-Йоркському музеї мистецтва Метрополітен, на умовах особливої оренди від Франції. Термін оренди — 10 років[5].
Опис[ред. | ред. код]
,_giovane_arciere,_1491-92_ca._02.JPG)
Це незавершена мармурова фігура оголеного хлопця. У скульптури відсутні руки та ноги від колін. Вираз обличчя хлопця незворушний, голова дещо схилена наліво.
Кучеряве волосся юного лучника Брандт вважає за доказ авторства Мікеланджело, тоді як Джеймс Бек, професор Колумбійського університету, підкреслював його неприродність, імпресіоністичність[1]. Завершеність сагайдака теж викликає питання, адже для скульптора не було типовим завершувати другорядну деталь, залишивши незакінченими очі та вуха[1]. Також у композиції статуї відсутній контрапост, що можна вважати доказом юності[б] та недосвідченості Мікеланджело (Дрейпер).
Спина хлопця теж викликає питання. Брандт вважає, що це ще один доказ недосвідченості Мікеланджело, але на думку Лео Стайнберґа, «занадто видовжена крижова кістка суперечить нормальній довжині спини»[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- а. ^ Див. «Амур, що стоїть»: б. ^ На той час Мікеланджело виповнилося 15 або 16 років
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Miranda Siegel (25 жовтня 2009). Is This a Michelangelo? Or a persuasive nineteenth-century fake?. Архів оригіналу за 27 липня 2013. Процитовано 21 березня 2012.
- ↑ а б Ann Landi (1 грудня 2009). Little Archer, Big Mystery. Архів оригіналу за 27 липня 2013. Процитовано 21 березня 2012.
- ↑ Вазарі, 1970, с. 308.
- ↑ Adrian Darmon (2000). Michelangelo in Paris. Архів оригіналу за 27 липня 2013. Процитовано 10 квітня 2012.
- ↑ а б Marble Sculpture Attributed to Michelangelo on Loan to Metropolitan Museum from French Republic. 2 листопада 2009. Архів оригіналу за 27 липня 2013. Процитовано 21 березня 2012.
Для подальшого читання[ред. | ред. код]
- Jean-René Gaborit. Le Cupidon de Manhattan : un Michel-Ange retrouvé ?. — Paris : Réunion des Musées Nationaux, 2000. — 56 с. (фр.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Вазарі Д. Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів = італ. Le Vite de’piu eccelenti Pittori, Scultori e Architetti. — К. : Мистецтво, 1970. — С. 296 —429, 497 —507.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
