Юпітер-С

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юпітер-С
Країна США
Розміри
Висота 21,2 м м
Діаметр 1,78 м м
Маса 28'500 кг кг
Ступенів 3
Вантаж
Вантаж на
суборбітальний
11 кг кг
Споріднені ракети
Родина Редстоун
Історія запусків
Статус Недіюча
Всього запусків 3
Успішних 1
Невдалих 1
Частково невдалих 1
Перший запуск 20 вересня 1956
Останній запуск 8 серпня 1957
Перший ступінь - Редстоун
Двигуни 1 A-7
Тяга 370 кН кН
Тривалість горіння 155 с с
Паливо рідкий кисень/гідин
Другий ступінь
Двигуни 11 твердопаливних
Тяга 73 кН кН
Тривалість горіння 6 с с
Паливо тверде
Третій ступінь
Двигуни
Тяга 24 кН кН
Тривалість горіння 6 с с
Паливо тверде

Юпітер-Сі (англ. Jupiter-C) — триступенева балістична ракета, створена у США 1956-го року на базі ракети Редстоун командою Вернера фон Брауна для випробовування теплозахисту боєголовок майбутніх міжконтинентальних балістичних ракет.

Чотириступенева модифікація використовувалась для запуску першого американського штучного супутника Землі Експлорер-1 (англ. Explorer-1). Перший ступінь використовував рідке паливо, другий і третей були зв'язками твердопаливних ракетних двигунів Baby Sergeant. Четвертий ступінь супутникової версії був однією ракетою Baby Sergeant. Ракету, якою запустили супутник, «заднім числом» назвали Юнона-1 (англ. Juno 1). Повнорозмірний макет цієї ракети, а також ракет Авангард і Юнона-2, можно побачити в Смітсонському музеї у Вашингтоні (США).

Загальні характеристики[ред.ред. код]

  • Маса у варіанті для запуску Експлорера-1, повна/порожня
    • Загальна при зльоті 29'030 кг/4'640 кг
    • Перший ступінь 28'400 кг/4'400 кг
    • Другий ступінь 460 кг/220 кг
    • Третій ступінь 130 кг/64 кг
    • Четвертий ступінь 36,3 кг/14,3 кг
  • Ступені
    • Перший:
    • Другий ступінь 11 зменшених копій ракети Сержант
      • Тяга: 73 кН
      • Час роботи: 6,5 с
      • Питомий імпульс: 220 с
      • Паливо: змішані разом тверді полісульфід алюмінію і перхлорат амонію
    • Третій ступінь: 3 зменшені копії ракети Сержант
      • Тяга: 24 кН
      • Час роботи: 6,5 с
      • Питомий імпульс: 235 с
      • Паливо: змішані разом тверді полісульфід алюмінію і перхлорат амонію
    • Четвертий ступінь: одна зменшена копія ракети Сержант
      • Тяга: 73 кН
      • Час роботи: 6,5 с
      • Питомий імпульс: 220 с
      • Паливо: змішані разом тверді полісульфід алюмінію і перхлорат амонію
Американський носовий обтічник із абляційним теплозахистом з керамічного матеріалу, розробленого для захисту від високих температур під час входу в щільні шари атмосфери, запущений Агентством з балістичних ракет Армії США (ABMA) ракетою Юпітер-Сі з мису Канаверал 8 серпня 1957 року.

Список запусків[ред.ред. код]

20 вересня 1956-го року запуск з мису Канаверал корисного вантажу по балістичній траєкторії з апогеєм 1'096 км на відстань 5'300 км від місця запуску. Перший запуск ракети-носія Юпітер-Сі з мису Канаверал. Ракета досягла швидкості 18 Махів. Головним завданням запуску були випробувати роботу двигунів і систему розділення багатоступеневої ракети. Ракета мала чотири ступеня, останній з яких був неробочим. Перший ступінь був збільшеною балістичною ракетою Редстоун, другий і третій складались відповідно з 11 і 3 зменшених до 15 см ракет Сержант. Корисний вантаж (приблизно 9 кг вимірювальних приладів) було встановлено в неробочому четвертому ступені. Політ відбувався успішно, всі команди виконувались за програмою. Якби останній ступінь працював, ракета могла би досягти достатньої швидкості для виведення апарата на орбіту. Перше досягнення глибокого космосу. Запуск був частково вдалим, оскільки двигун першого ступеня вимкнувся достроково внаслідок люської помилки при заправлянні ракети.

15 травня 1957-го року запуск зменшеного втричі головного обтічника з аблятивним покриттям масою 142 кг по балістичній траєкторії на висоту 560 км і відстань 1'100 км від мису Канаверал. Метою запуску було перевірити поведінку теплового захисту зменшеної версії головного обтічника ракети під час входження в атмосферу. Відокремлюваний головний обтічник масою 142 кг мав долетіти на плановану відстань 2 245 км. Після 134 секунд польоту зіткнення відбулось за 778 км від очікуваного місця. Головний обтічник зруйнувався, однак під час входження в атмосферу прилади показали, що обтічник зможе захистити боєголовку під час входження в атмосферу.

8 серпня 1957-го року запуск зменшеного втричі головного обтічника з аблятивним покриттям по балістичній траєкторії на висоту 460 км і відстань 2'163 км від мису Канаверал. Перше входження в атмосферу головного обтічника відбулось наступного дня. Зіткнення відбулось у запланованому місці. Запуск остаточно підтвердив правильність обраного методу теплового захисту боєголовок ракет при входженні в атмосферу. 7 листопада президент США Ейзенхауер показав цей головний обтічник населенню США по телебаченню.

Джерела[ред.ред. код]