Юридична відповідальність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Юридична відповідальність — різновид соціальної відповідальності, який закріплений у законодавстві і забезпечуваний державою юридичний обов'язок правопорушника пізнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належать[1]. Іншими словами, це застосування до винної особи примусових заходів за вчинене правопорушення.

Співвідношення соціальної та юридичної відповідальності[ред.ред. код]

Юридична відповідальність виступає основним і самостійним різновидом соціальної.

Юридична відповідальність Інші види соціальної відповідальності
Призначається компетентними органами держави Призначаються недержавними структурами
Передбачається правовими нормами Регламентуються соціальними нормами
Має примусовий характер Як правило, не є засобом примусу
Застосовується відповідно до нормативно закріпленого процесу Регламентуються у довільному порядку
Має визначений вид і форму Мають довільну форму
Породжує доповнюючий обов'язок Націлені на реалізацію основного обов'язку
Є невіддільною від правопорушення та є його наслідком Пов'язуються з порушенням соціальних норм
Пов'язана з державно-владною діяльністю Пов'язані з засобами громадського впливу
Призначається відповідно до санкції правової норми Соціальні норми, що регламентують відповідальність, не мають структурних елементів
Настає незалежно від розуміння змісту норм суб'єктами та ставлення до них Настають лише в результаті порушення норм у залежності від розуміння їх змісту і ставлення до них
Має виключно правовий характер Існують у різних видах[2]

Єдиною підставою юридичної відповідальності є вчинення особою правопорушення за умови наявності правової (договірно-правової) норми, що встановлює міру відповідальності за нього.

Цілі юридичної відповідальності[ред.ред. код]

«

Допоки суспільство не встановить, до чого воно дійсно прагне: спокути, ізоляції, виховання чи настрашення потенційних злочинців, - у нас не буде ні спокути, ні виховання, ні настрашення, а тільки плутанина, в якій один злочин породжує інший.

 »

Норберт Вінер, "Кібернетика та суспільство" (М., 1958)

Оригінальний текст (рос.)

До тех пор, пока общество не установит, чего же оно действительно хочет: искупления, изоляции, воспитания или устрашения потенциальных преступников,- у нас не будет ни искупления, ни воспитания, ни устрашения, а только путаница, где одно преступление порождает другое. - Н. Винер


Цілі (функції) юридичної відповідальності — превентивна і карна. Превентивна пов'язана з загальним попередженням правопорушень і виховним упливом на особистість (= загальна превенція). Карна полягає у несприятливих наслідках застосування санкцій правових норм для конкретного суб'єкта (= спеціальна превенція)[3].

Виділяють, також, охоронну, правовідновну, профілактичну, виховну[4], штрафну, регулятивну[5] функції.

Принципи юридичної відповідальності[ред.ред. код]

Принципи юридичної відповідальності – це вимоги до неї, які визначають її зміст, функції, підстави, гарантії, процедури здійснення. Форма закріплення принципів юридичної відповідальності може бути прямою – шляхом фіксування в тексті нормативно – правового акта, та опосередкованою іншими джерелами права.

Принцип справедливості – передбачає:

• Умови та підстави притягнення до юридичної відповідальності та її здійснення повинні бути рівними для всіх суб’єктів, які вчинили правопорушення.

• Юридична відповідальність спрямована на відновлення прав, свобод і законних інтересів, порушених винною особою.

• Санкція завжди повинна відповідати рівню соціальної небезпечності та тяжкості вчинку.

• За вчинене правопорушення повинна відповідати тільки та особа, яка його вчинила, за умов, якщо, звичайно, її вину доведено. Особа може бути притягнута до юридичної відповідальності лише за її власні дії. Виняток становить тільки протиправна поведінка неповнолітніх, які завдали майнової шкоди. В цьому випадку згідно з цивільним правом юридичну відповідальність несуть їх батьки.

• Закон, що встановлює чи посилює відповідальність не має зворотної сили. Засуджена особа звільняється від відповідальності за скоєння злочину, якщо набрав чинності новий закон, який скасовує покарання за таке діяння.

• Слід враховувати обставини, які обтяжують та пом’якшують відповідальність.

• Заходи відповідальності не повинні принижувати людської гідності. Державно – примусові заходи повинні ґрунтуватися на принципі гуманізму, згідно з яким виключається можливість вибору жорстких та негуманних заходів впливу на винну особу.

• До винної особи можна застосовувати лише одне покарання одного виду відповідальності за вчинення нею одного правопорушення. При цьому особа може нести одночасно різні види відповідальності (наприклад, кримінальну та цивільну, адміністративну та дисциплінарну тощо).

Згідно з принципом законності, як правопорушення розглядаються тільки ті діяння, які передбачені чинним законодавством. Відповідно до ч.2 ст.58 Конституції Украіни ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавались законом правопорушеннями.

По-перше, принцип законності передбачає, що притягнення до юридичної відповідальності повинно здійснюватись лише на підставі закону за правопорушення, що вступив у силу і був доведений до загального відома;

По-друге, фактичною підставою юридичної відповідальності є правопорушення - винне протиправне діяння, скоєне деліктоздатною особою;

По-третє, притягувати до юридичної відповідальності можуть тільки уповноважені законом органи і тільки в установленому законом порядку;

По-четверте, міра покарання за скоєне правопорушення чітко обмежується санкцією правової норми і може бути пом’якшена, але не повинна перевищувати верхньої межі санкції;

По-п’яте, реалізація юридичної відповідальності здійснюється у встановленій законом процесуальній формі.

Принцип невідворотності полягає у тому, що правопорушення повинно обов’язково за будь – яких умов тягти за собою відповідальність правопорушника.

Якщо правопорушення скоєне, а відповідальність не наступила, то це спричиняє шкоду авторитету закону та влади.

Впровадження в суспільну свідомість уявлення про неминучість покарання за порушення норм права є важливим виховним і попереджувальним правопорушення фактором.

Головний зміст принципу невідворотності полягає в тому, ніхто не може бути звільнених від відповідальності без законних підстав.

Принцип доцільності втілюється як принцип відповідності заходів покарання цілям юридичної відповідальності.

Подібні заходи повинні відповідати тяжкості вчиненого правопорушення з урахуванням вимоги індивідуалізації відповідальності.

Принцип доцільності гарантується правом правоохоронних та судових органів обирати і застосовувати більш доцільну санкцію до винної особи.

Для цього передбачено різні види санкцій, які дозволяють урахувати умови вчинку і індивідуальність винної особи.

Це дає можливість досягти цілей відповідальності тому, що вона покладена на конкретного правопорушника, який несе відповідальність особисто. Примусові ж заходи до нього є максимально індивідуальними.

Також принцип доцільності передбачає обов’язок вирішувати питання про можливість пом’якшення відповідальності або про відмову її застосування, якщо можливо досягти мети юридичної відповідальності без застосування державного примусу.

Принцип обґрунтованості передбачає:

По-перше, об’єктивне вивчення обставин справи, збір та оцінку доказів, аргументованість висновку про те, чи винна особа, яка притягується до відповідальності,чи було скоєно правопорушення, чи підлягає застосуванню передбачена санкція;

По-друге, визначення конкретної міри покарання, стягнення, відшкодування збитків згідно з критеріями, встановленими законом.

Принцип гуманізму заснований на визнанні пріоритету загальнолюдських цінностей, до яких належать права і свободи особи, що носять природний характер і визнаються найвищою соціальною цінністю.

Особи, притягнені до юридичної відповідальності, користуються правами і свободами людини і громадянин. Нормами міжнародного права заборонені жорстокі покарання, які принижують честь і гідність людини, мають характер тортур.

На сьогоднішній зростає кількість країн, які скасували смертну кару.

В країнах, де вона збереглася, смертні вироки виносяться лише за найтяжчі злочини і не застосовуються до вагітних жінок і неповнолітніх.

Види юридичної відповідальності[ред.ред. код]

Залежно від галузі, до якої належить юридична відповідальність, виділяють наступні її види:

Кримінальна відповідальність[ред.ред. код]

Застосовується за вчинення злочину.

Докладніше у статті Кримінальна відповідальність

Адміністративна відповідальність[ред.ред. код]

Настає за вчинення адміністративного проступку і тягне за собою накладення адміністративного стягнення.

Докладніше у статті Адміністративна відповідальність

Цивільна відповідальність[ред.ред. код]

Настає за порушення договірних зобов'язань або заподіяння позадоговірної шкоди. Тягне повне відшкодування завданої шкоди, як майнової, так і немайнової, а також сплату неустойки.

Докладніше у статті Цивільна відповідальність

Дисциплінарна відповідальність[ред.ред. код]

Застосовується за порушення трудової, навчальної, службової, військової дисципліни. Основні заходи цього виду відповідальності — догана і звільнення.

Докладніше у статті Дисциплінарна відповідальність

Матеріальна відповідальність[ред.ред. код]

Настає за шкоду, заподіяну роботодавцю працівником[6].

Докладніше у статті Матеріальна відповідальність

Фінансова відповідальність[ред.ред. код]

Платники податків притягуються до фінансової відповідальності за порушення податкового законодавства, що тягне застосування санкції у виді штрафу та/або пені. Притягнення до фінансової відповідальності не звільняє від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності за наявності підстав для цього[7].

Докладніше у статті Фінансова відповідальність

Конституційна відповідальність[ред.ред. код]

Як приклад, можна навести імпічмент Президента, відставка Уряду.

Докладніше у статті Конституційна відповідальність

Міжнародно-правова відповідальність[ред.ред. код]

Існують різні види відповідальності у міжнародному праві — репарації, реституція, сатисфакція, ін.

Докладніше у статті ru:Международно-правовая ответственность

Класифікують юридичну відповідальність також за суб'єктами — державними органами, які застосовують відповідальність; у залежності від змісту санкцій — на штрафну та правопоновлюючу[8]; та ін.

Умови, що виключають юридичну відповідальність[ред.ред. код]

Умовами, що унеможливлюють застосування юридичної відповідальності, є:

  1. неосудність особи;
  2. наявність умов, що виключають суспільну небезпеку (шкідливість) діяння (непереборна сила, необхідна оборона, крайня необхідність, обґрунтований ризик, фізичний чи психічний примус, виконання наказу чи розпорядження, примирення сторін тощо);
  3. відсутність у діянні складу правопорушення;
  4. збіг строків давності притягнення до відповідальності;
  5. видання акту амністії чи помилування, або відміна акту, що встановлював юридичну відповідальність[9].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. — 6-е. — X.: Консум, 2002. — 160 с. — ISBN 966-7920-27-5
  2. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 688 с. — ISBN 966-667-212-Х (Таблиця адаптована автором цієї статті Вікіпедії)
  3. Оборотов Ю.Н. Теория государства и права (прагматический курс): Экзаменационный справочник. — Одесса: Юридическая литература, 2006. — С. 109. — ISBN 966-8104-54-4
  4. Ківалов С.В., Музиченко П.П., Крестовська Н.М., Крижановський А.Ф. Основи правознавства України: Навчальний посібник.. — Х.: Одіссей, 2002. — С. 70. — ISBN 966-633-125-Х
  5. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова.. — 2-е изд., изм. и доп.. — Москва: НОРМА, 2002. — С. 437-439. — ISBN 5-89123-388-6
  6. Малько А.В. Теория государства и права в вопросах и ответах: Учебно-методическое пособие. — 4-е изд., перераб. и доп.. — Москва: Юристъ, 2002. — С. 205-206. — ISBN 5-7975-0484-7
  7. Глава 11 Розділу ІІ Податкового кодексу України
  8. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву. Теоретические проблемы. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. — 240 с.
  9. Оборотов Ю.Н. Теория государства и права (прагматический курс): Экзаменационный справочник. — Одесса: Юридическая литература, 2006. — С. 109. — ISBN 966-8104-54-4

Посилання[ред.ред. код]

Аземша І. Б. Юридична відповідальність: Сучасні погляди, дискусії та концепції