Юродство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Юродство (слав: уродство) — культурно-історичний і соціально-психологічний феномен, граничне самоприниження людини, що виявляється у формі гротесково-трагічної самоіронії.[1] Особливо властивий християнським релігійним течіям, що породили певний орден «юродствуючих во Христі».[1] Методика духовного подвижництва, що полягає у божевіллі або його симуляції.

Християнські юродиві намагаються наслідувати приклад Ісуса Христа, що терпів глузування та знущання натовпу в Єрусалимі. Вважається, що це допомагає перемогти гріх гордині. Юродство не зводиться до жебрацтва і стихійного виключення особи із суспільного життя. Сутністю юродства є психологічно загострений соціальний протест пригнобленої людини, але пом'якшений хворобливою істеричністю і розумовим затьмаренням. Така форма давала змогу юродивим відносно безкарно виражати настрої стихійної непокори і народного уявлення про справедливість через викриття, пророцтво і відчайдушне підбурення натовпу на безчинства.[1]

Парадоксальна природа подвигу юродства Христа ради (уявне божевілля з метою викриття зовнішніх мирських цінностей, приховування власних чеснот і привертання на себе зневаги й образ) визначає традиційний набір мотивів житій юродивих: використання цитат з 1 -го Послання до Коринтян ап. Павла (1 Кор. 1:25-27;3:18-19; 4:10) та ін. які служать свого роду виправданням цього подвигу; орієнтація на візант. Житія Симеона Емеського та Андрія Юродивого як на зразки; протиставлення зовнішнього «нахабства» внутрішньому благочестю; Також юродивому притаманні такі риси: не бажає «слави від людей», має дар пророцтва, дотримується аскетизму, носить лахміття, безмовний, нічого не має, крім свого тіла. Схожість преподобних і юродивих: і ті й інші, прагнучи уникнути людський слави за свої чесноти, біжать від світу, але різними шляхами: якщо преподобні, усамітнювались, йшли у пустелю, то юродиві, залишаючи соціальне життя, здійснювали свій таємний подвиг серед людей, приховуючи справжнє служіння за маскою вдаваного безумства. Юродивий, як правило, не подвизається в рідному місті чи селі.

Відомі юродиві[ред.ред. код]

Ідейне підґрунтя[ред.ред. код]

Ідейним підґрунтям для подвижників є також проповіді Апостола Павла, котрий наголошував у Новому Заповіті:

  • «Ми нерозумні Христа ради, а ви мудрі в Христі; ми слабі, ви ж міцні; ви славні, а ми безчесні!» (1 Кор. 4:10)
  • «Де мудрий? Де книжник? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог мудрість світу цього не змінив на глупоту?» (1 Кор. 1:20)
  • «Хай не зводить ніхто сам себе. Як кому з вас здається, що він мудрий в цім віці, нехай стане нерозумним, щоб бути премудрим.» (1 Кор. 3:18)
  • «Цьогосвітня бо мудрість у Бога глупота, бо написано: Він ловить премудрих у хитрощах їхніх!» (1 Кор. 3:19)
  • «Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було спасти віруючих через дурість проповіді.» (1 Кор. 1:21)
  • «Бо Боже й немудре розумніше воно від людей, а Боже немічне сильніше воно від людей!» (1 Кор. 1:25)

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Психологічний словник / Під головною редакцією В. И. Войтко. — К.: «Вища школа», 1981.