Юрчишин Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володи́мир Іва́нович Юрчи́шин
Yurchyshyn. Small portret.TIF
Володи́мир Іва́нович Юрчи́шин
Дата народження 27 липня 1935(1935-07-27)
Місце народження Дахнів, Любачівського повіту, нині Польща
Дата смерті 17 серпня 2010(2010-08-17) (75 років)
Місце смерті Київ, Україна
Національність українець
Навчання Український поліграфічний інститут ім. Ів.Федорова (1957)
Вплив Олена Кульчицька, український гравер XVII ст., монах Ілля
Премії

Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1990)

Володи́мир Іва́нович Юрчи́шин (*27 липня 1935 — †17 серпня 2010) — український митець-графік, майстер книжкового оформлення, заслужений діяч мистецтв України (1990), лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1990) за художнє оформлення видання «Літопис руський» (1989).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 27 липня 1935 (іншими джерелами — 1934) року у селі Дахнів, на Любачівщині, нині Польща, у родині Івана та Варвари (з дому Пекар) Юрчишиних. У вересні 1945 року родину художника депортовано до Радянської України.

19521957 року студіював в Українському поліграфічному інституті ім. Івана Федорова у Львові (педагог з фаху В. Форостецький), захоплюючись творчістю О. Кульчицької. По закінченні інституту працював у київських видавництвах «Наукова думка», «Мистецтво», «Виша школа», «Дніпро», а також у журналах «Народна творчість та етнографія», «Образотворче мистецтво». Значний вплив на митця справило спілкування із знавцем давньої української гравюри П. Поповим, відомою дослідницею В. Свєнціцькою, майстрами українського народного мистецтва.

Працював переважно в галузі книжкової графіки. За півсторічний період діяльності розробив і запроектував величезну кількість видань, зокрема творів Т. Шевченка, «Повісті минулих літ» (1982), «Літопису» С. Величка (1991), роману О. Ільченка «Козацькому роду нема переводу» (1967), збірників «Українські пісні видані М. Максимовичем» (1962), «Закарпатські пісні та коломийки» (1965), «Народні пісні Буковини у записах Юрія Федьковича» (1968), «Пісні з полонини» (1970), «Народні перлини» (1971), «Народні пісні в записах Лесі Українки та з її співу» (1971), «Українські народні пісні в записах Осипа і Федора Бодянських» (1978), дослідницьких праць В. Свєнціцької «Іван Руткович» (1966), О. Білецького «Український портретний живопис XVII–XVIII ст.» (1969), М. Драгана «Українська декоративна різьба XVI–XVIII ст.» (1970), Я. Запаска «Мистецька спадщина Івана Федорова» (1974), Я. Запаска, Я. Ісаєвича «Пам'ятки книжкового мистецтва» (1981–1984), З. Тарахан-Берези «Шевченко — поет і художник» (1985), В. Овсійчука «Майстри українського бароко. Жовківський культурний осередок» (1991), С. Білоконя «Масовий терор як засіб державного управління в СРСР» (1999), каталогів мистецьких виставок.

Майстерно використовув в орнаментальних мотивах сучасної книги надбання давньої української гравюри та народної картинки. Макети Юрчишина — унікальне явище мистецтва української книги, де вдало поєднані рукописний шрифт та набірний текст, геометричний і рослинний орнаменти підпорядковані єдиному конструктивному задумові.

Крім книжної графіки, створив багато станкових творів — естампи «Сім'я» (1988–1994), «Доля тернистою дорогою» (1978–1995), серії «Думи» (1974–1979), «Сичі» (2007–2008), плакат «1814-1861» (2008), присвячений Т. Шевченку, та інші.

Один із розробників сучасного українського шрифта.

Твори[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]