Федькович Осип-Юрій Адальбертович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Осип-Юрій Федькович
Юрій Федькович
Ім'я при народженні:	Осип-Юрій Федькович
Дата народження:	8 серпня 1834
Місце народження:	Путила
Дата смерті:	11 січня 1888
Місце смерті:	Чернівці
Національність:	українець
Громадянство:	Австро-Угорщина
Мова творів:	українська мова
Рід діяльності:	прозаїк, поет, побутова комедія, повість
Напрямок:	романтизм
Жанр:	вірш, оповідання, драматургія
Magnum opus:	«Три як рідні брати»

О́сип Ю́рій Федько́вич (псевд.: Гуцулневір Юрій Коссован, О. Ф. та ін.; *8 серпня 1834, Путила — †11 січня 1888, Чернівці) — видатний письменник романтичного напряму, предвісник українського національного відродження Буковини.

[ред.] Біографія

Народився в родині небагатого шляхтича-службовця Адальберта Федьковича в містечку Сторонці-Путилові на буковинській Гуцульщині (тепер смт. Путила Чернівецької області). Вчився у Чернівецькій німецькій реальній школі (1846 — 48), пізніше працював у Ясах і Нямці в Молдавії (1849 — 52); відбував військову службу (1858 — 1863) у Семигороді й 1859 став поручником; тоді ж брав участь у поході до Італії, під час якого написав перший вірш українською мовою (перед тим писав по-німецьки) «Нічліг» (1858). По звільненні з військової служби Федькович працював у рідному селі (війтом), був шкільним інспектором Вижницького повіту (1869 — 72). Запрошений до Львова, Федькович 1872 — 73 працював редактором видавництва «Просвіти» і театру «Руська Бесіда». Останні роки провів у Чернівцях, де у 1885 — 88 був редактором газети «Буковина». За заслуги на літературному полі обраний почесним членом НТШ. Помер 11 сiчня 1888 р. у Чернівцях, де й похований на Руському цвинтарі.

[ред.] Творчість

У поетичній творчості: збірки «Поезії» (1862 року), «Поезії» (1862 — 67), «Поезії» (3 тт. 1867 — 68), «Дикі думки» (1876) й ін. Федькович поєднував впливи західно-європейського романтизму з буковинським фолькльором. У його ліричних віршах переважає гуцульська тематика, в якій відтворено переживання жовнірів, відірваних від рідного краю, які у відчаї доходять до дезертирства чи самогубства: «Дезертир», «В арешті», «Рекрут», «Святий вечір». З цією темою тісно пов'язана туга гуцула за родиною, домом, батьківщиною та жовнірська неволя: «Нічліг», «Марш на Італію», «Під Кастенодолев», «У Вероні», «Під Маджентов», «В церкві», «Новобранчик» й ін. Поеми Федьковича присвячені героїчним подвигам опришків, месників за кривду народу: «Довбуш» (1862), «Юрій Гінда», «Лук'ян Кобилиця» (1865), «Киртчалі», «Шипітські берези» та ін. Частина поетичної творчості Федьковича позначена впливом Т. Шевченка.

Більшість оповідань і повістей Федьковича (з'являлися у галицьких журналах, 1876 М. Драгоманов видав окремою збіркою) розкривають буйний світ гуцульського життя, нещасне кохання через брак взаємности чи інші перешкоди: «Люба-Згуба» (1863), «Серце не навчити», «Дністрові кручі». До жовнірської теми Федькович звертається і в прозі: «Штефан Славич», «Сафат Зінич», «Жовнярка», «Побратим», «Три як рідні брати» й ін. На деяких творах Федьковича позначився вплив етнографізму Г. Квітки і розмовної манери Марка Вовчка.

Крім поезії і прози, Федькович писав драми: побутова комедія «Так вам треба» (1865), історична трагедія «Хмельницький» (у 3 ред. 1883 — 87), мелодрама «Керманич» (1876, 1882); переробки чужих авторів: «Як козам роги виправляють» (за В. Шекспіром — «Приборкання Непокірної»). Крім цього, Федькович перекладав драми В. Шекспіра «Гамлет», «Макбет», Р. Ґотшаля «Мазепа». Найвдалішою є його історична драма «Довбуш» (у 3 ред. 1869, 1876 і 1918), яку ставлено на сценах в галицьких і буковинських театрах.

Федькович писав вірші німецькою мовою «Gedichte von J. Fedkowicz» (1865), «Am Tscheremusch. Gedichte eines Uzulen» (1882); перекладав Й. В. Ґете, Ф. Шіллера, Г. Гайне, братів Ґрімм, О. Пушкіна, Г.-К. Андерсена та ін.

Не зважаючи на певні запозичення з поезії Шевченка, а в прозі з Марка Вовчка, Федькович був талановитим, до І. Франка найбільшим письменником Західної України. Багато його пісень, покладених на музику, набули великої популярности: «Окресни, Бояне!», «Як засяду коло чари», «Гуляли» й ін.

Твори:

• Писання О. Ю. Федьковича. Перше повне і критичне вид. Філол. Секції НТШ за ред. І. Франка й О. Колесси. тт. І — IV. Л. 1902 — 18;
• Твори Йосифа Юрія Федьковича («Руська Письменність»). Л. 1914 — 17; Твори. В двох томах. К. 1960.

Ювілейна монета номіналом у 2 гривні присвячена 170-річчю від дня народження письменника. Аверс

[ред.] Твори

• Дезертир
• Лук'ян Кобилиця
• Нива
• Пречиста діво, радуйся, Маріє!
• Русь
• Сафат Зінич
• Серце не навчити
• Три як рідні брати
• Україна
• Шельвах

[ред.] Література

• Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.)
• Kadlec K. Josef Fedkovič a jeho literarni vyznam pro rakouske rusiny. Slovansky sbornik. Прага 1887, стор. 6 — 8;
• Франко І. Молодий вік Осипа Федьковича. Газета Правда. Л. 1888;
• Колесса О. Юрій Коссован. л. 1893;
• Франко І. Перше повне видання творів Федьковича. Газ. Діло. Л. 1901;
• Матеріали до життєписи О. Ю. Гординського-Федьковича (впорядкував О. Маковей). Л. 1910;
• Маковей О. Життєпись О. Ю. Гординського-Федьковича. Л. 1911;
• Лукіянович Д. Спірні і сумнівні питання в житті Федьковича. ЗНТШ, т. СІХ. Л. 1911;
• Лукіянович Д. Про Осипа-Юрія Федьковича. Л. 1913;
• Загул Д. Життя й діяльність О. Федьковича. Передмова до творів Федьковича. X. 1927;
• Ю. Федькович в розвідках і матеріалах. К. 1958;
• Ю. Федькович. Ст. та матеріали. Наукові Записки Чернівецького Університету. Чернівці 1959;
• Погребенник Ф. Юрій Федькович у слов. країнах, ж. Радянське літературознавство, ч. 3. К. 1958;
• Мізюн Г. Співець народних сподівань. Чернівці 1959;
• Нечиталюк М. Буковинський кобзар. Л. 1963;
• Народні пісні Буковини в записках Ю. Федьковича. К. 1968 (передмова О. Романця).

Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

2