Юрій Хмельницький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юрій Хмельницький
Yurii Khmelnytsky.png
Alex K Chmelnitskyi.svg
 Народився  бл.1641
Чигирин, Річ Посполита
 Помер  1685
Кам'янець, Османська імперія
Ім'я при народженні Георгій (Юрій)
Рід Хмельницькі
Батько Богдан Хмельницький
Матір Ганна Сомко
Дружина Марина Головаш
Проживання Чигирин
Конфесія православний
Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg
Гетьман Війська Запорозького
Попередник Іван Виговський
Наступник Іван Брюховецький

Ю́рій Хмельни́цький або Ю́рій Хмельниче́нко (16411685) — військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, очільник Гетьманщини (16591663). Князь України у васалітеті Османської імперії (1678–1681, 1685). Представник козацького роду Хмельницьких. Другий син Богдана Хмельницького.

Біографія[ред.ред. код]

Волею свого батька намічений на гетьманство, втім на Чигиринській нараді 27 серпня 1657 гетьманом було обрано Івана Виговського[1].

Після відходу Виговського на Козацькій раді в Германівці на Київщині 11 вересня 1659 гетьманом України обрано Хмельницького. Скориставшись скрутним становищем України, московський уряд і його уповноважений князь О. Трубєцкой примусили Юрія Хмельницького укласти 17 жовтня 1659 Переяславські статті, які обмежували суверенні права України, давали право Москві призначати своїх воєвод і мати свої залоги, крім Києва, ще у п'яти містах України.

Цей договір викликав загальне обурення, і коли в 1660 московське військо, на боці якого вимушені воювати й козаки, у війні з Польщею зазнало поразки, Хмельницький після поразки під Слободищем перейшов на польський бік, московське військо було змушене до капітуляції під Чудновом.

Юрій уклав 27 жовтня 1660 року з Польщею так званий Слободищенський трактат, який розривав союз з Москвою, скасовував Переяславські статті, відновлював союз з Польщею й ґарантував автономію України, яка зобов'язувалася воювати спільно з польським військом проти Москви. Проти цього трактату (апробованого Козацькою радою в Корсуні) за намовою Москви виступили деякі лівобережні полки. Хмельницький ходив на лівобережну Україну з військом з метою об'єднання України. Але був розбитий переважаючими кількістю військами Григорія Ромадановського і після цього він не міг згуртувати достатньо війська. За підтримкою Москви гетьманом обрано Івана Брюховецького. Московити видали полковника Якима Сомка Брюховецькому, який його стратив.

Хмельницький на початку 1663 склав булаву й постригся в ченці під ім'ям Гедеона, перебував в Корсунському монастирі. 1663 він зложив гетьманство і прийняв монаший чин в Трахтемирівському (Зарубинецькому) монастирі.

Юрась Хмельницький

У 1664 р. військо Речі Посполитої під командуванням Стефана Чарнецького (наказав викинути тіла Богдана Хмельницького та його сина Тимофія з родиної гробниці) сплюндрувало Суботів. Також під його супроводом київський митрополит та Юрій Хмельницький були відіслані в Мальборський замок. Там вони знаходилися до 1667 р. Після звільнення (1667) р. жив в Уманському монастирі.

У січні 1668 р. брав участь у Генеральній раді Війська Запорозького, де підтримав орієнтацію Петра Дорошенка на турецький протекторат. У своєму виступі на раді заявив: «Батьківські всі скарби відкопаю і татарам плату дам, тільки б під рукою великого государя і королівської величності не бути». Однак через кілька місяців Хмельницький підтримав його суперника Михайла Ханенка.

1669 р. взятий в битві в полон білогородськими татарами, був відправлений в Білгород, а потім за рішенням гетьмана П.Дорошенка в Константинополь, де перебував в замку Сім Веж. Одного разу він намагався втекти на волю, але був знятий з високого муру, покараний киями і прикутий до стіни в'язниці. Перебував там до 1678 р. В інтересах султана звільнений з увязнення, проголошений гетьманом і посланий з пашою Ібрагімом під Чигирин проти московского князя Ромадановського. Після того як турки повернулись назад, Юрій Хмельницький з військом завоював декілька українських міст.

1670 р. (за іншими джерелами 1673 р.) Юрія захопили кримські татари і відправили до Константинополя. За посередництвом французького посла, Шарль-Марі-Франсуа Олів'є (маркіза де Ноінтель), турецький уряд намагався використати Хмельницього для закріплення свого володіння на Правобережній Україні.

1677 р. він був звільнений султаном з в'язниці і прибув в Україну й у зверненні до народу титулував себе «Князем сарматським і вождем Війська Запорозького»; його столицею був Немирів. Війська під проводом Ю.Хмельницького в 1678 р. зруйнували Богуслав, населення міста було віддане у ясир його союзникам — туркам.

У 16781679 р. він хотів за допомогою турецького і татарського війська приєднати Лівобережжя, однак йому не вдалося створити міцної влади. Південне Правобережжя щораз більше знелюднювалося, люди втікали за Дніпро.

Література[ред.ред. код]

Поштова марка «Юрій Хмельницький»
  • Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
  • Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
  • Антонович В. — Вец В. Исторические деятели Юго-Западной России. К. 1884;
  • Костомаров М. Гетьманування Виговського й Юрія Хмельницького. Руська Іст. Бібліотека, т. XIII. Тернопіль, 1892;
  • Герасимчук В. Виговський і Юрій Хмельницький. ЗНТШ. т. LIX — LX. 1904;
  • Коваленко Сергій. Хмельницький Юрій Богданович//Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. — Том 1. — Київ: Видавництво «Стікс», 2007.
  • Rawita Gawronski F. Ostatni Chmielniczenko. Познань 1919;
  • Borschak E. A Littleknown French Biography of Yuras Khmelnytsky, The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S. Vol. III, 1 (7), 1953.
  • Петровський В., Радченко Л., Семененко В. Історія України: неупереджений погляд. Харків. «Школа», 2007

Примітки[ред.ред. код]