Юси

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юси
Cyrillic letter Little Yus.png
Cyrillic letter Big Yus.png
Cyrillic letter Iotified Little Yus.png
Cyrillic letter Iotified Big Yus.png
Кирилиця
А Б В Г Ґ Д Ѓ
Ђ Е Ѐ Є Ё Ж З
Ѕ И Ѝ І Ї Й Ј
К Л Љ М Н Њ О
П Р С Т Ћ Ќ У
Ў Ф Х Ц Ч Џ Ш
Щ Ъ Ы Ь Э Ю Я
Неслов'янські літери
Ӑ Ӓ Ә Ӛ Ӕ Ғ Ӷ
Ҕ Ӗ Ҽ Ҿ Ӂ Җ Ӝ
Ҙ Ӟ Ӡ Ӥ Ӣ Ӏ Ҋ
Қ Ҟ Ҡ Ӄ Ҝ Ӆ Ӎ
Ҥ Ң Ӊ Ӈ Ӧ Ө Ӫ
Ҩ Ҧ Ҏ Ҫ Ҭ Ӳ Ӱ
Ӯ Ү Ұ Ҳ Һ Ҵ Ӵ
Ҷ Ӌ Ҹ Ӹ Ҍ Ӭ  
Застарілі літери
Ҁ Ѹ Ѡ Ѿ Ѻ Ѣ ІА
Ѥ Ѧ Ѫ Ѩ Ѭ Ѯ Ѱ
Ѳ Ѵ Ѷ        
Літери кирилиці

Юси — назва літер первісних глаголиці й кирилиці, де юси позначали носові голосні.

Походження[ред.ред. код]

Рукописний малий юс

Певної етимології цієї назви не встановлено. Літер цих було дві. У кирилиці це були Ѫ, юс великий, і Ѧ, юс малий; вони мали варіанти, відповідно Ѭ і Ѩ, що звичайно розглядаються як йотовані Ѫ і Ѧ; менш імовірна гіпотеза Трубецкого та інших, що Ѭ позначав носовий [ö], a Ѩ — носовий [а] (Васільєв та ін.). Щодо основного звукового характеру звуків, позначуваних цими літерами, то для юса великого переконливо приймається голосний типу носового [о], а для юса малого — типу носового [е]. Носовий резонанс цих голосних у протоукраїнських говірках був утрачений найпізніше в середині Х ст., при чому носовий [о] змінився на [у], а носовий [е] — на [а] з пом'якшенням попереднього приголосного у південних говірках, а в більшості північних говірок — на [а] з пом'якшенням попереднього приголосного під наголосом, але на [е] без пом'якшення попереднього приголосного в ненаголошених складах (дуб з дѫбъ, півд. десять, десятий, півн. десеть, десятий з десѧть, десѧтии). Оскільки в час запровадження письма на теренах України мова вже не мала носових голосних, юси в давніх пам'ятках уживано хаотично: юс великий усуміш з у, а юс малий усуміш з я. Вживання юса великого припинилося від середини ХІІІ ст.; під т. зв. другим півд.-слов. впливом його відновлено в XV — XVI ст., але з вимовою таки [у], як суто графічний варіант, і не надовго. Щодо юса малого, то він утримався на письмі аж до запровадження гражданки завдяки тому, що було встановлено правило писати я (точніше, йотоване а, ІА) на початку складу, а юс малий після приголосного, незалежно від того, чи первісно в слові був носовий голосний чи а (десѧть, землѧ, але якъ, языкъ, моя). Сучасну кириличну літеру я, що стала використовуватись у гражданському шрифті замість цих двох літер, трактують і як графічний різновид йотованого а, і як похідну від курсивного варіанту малого юса.

Юси в інших мовах[ред.ред. код]

У болгарській мові великий юс («голям юс», «голяма носовка», «широко ъ») існував до реформи 1946 року, хоча голосний до того часу вже давно перестав бути носовим. До 1910-х років також використовувався його йотований різновид — Ѭ, причому, над його і-подібною лівою частиною часто ставили таку ж крапку, як над літерою і.

Польські носові голосні[ред.ред. код]

У польській мові носові голосні ę та ą звучать так само, як звучали малий і великий юси відповідно, але фонеми, що позначаються ними, не походять від фонем, представлених юсами, а розвинулись окремо.

Числове значення[ред.ред. код]

Здебільшого вважається, що юси числового значення ні в кирилиці, ні в глаголиці не мають, хоча малий юс інколи використовувався для позначення числа 900 — з тієї причини, що він дещо схожий на архаїчну (відсутню в класичному грецькому алфавіті) давньогрецьку букву сампі (Ϡ), котра мала те ж числове значення.

Юси в Unicode[ред.ред. код]

Літера Код
Ѧ U+0466
ѧ U+0467
Ѩ U+0468
ѩ U+0469
Ѫ U+0470
ѫ U+0471
Ѭ U+0472
ѭ U+0473

Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]