ЯТБ-1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
ЯТБ-1
Музейний ЯТБ-1 у Санкт-Петербурзі
Музейний ЯТБ-1 у Санкт-Петербурзі
Проект, р. 1936
Випуск, рр. 19361937
Екземпляри: більше 250
Споряджена маса, кг 9 500
Повна маса, кг 13 000
Місткість, чол.
Місць для сидіння 34
Повна місткість (8 чол/м²) 55
Габарити
Довжина, мм 9 320
Ширина, мм 2 500
Висота кузову, мм 2 725
Колісна база, мм 5 400
Двигун
Тип ДТБ-60
Потужність, кВт 60
Система керування неавтоматична РКСК
Робоча напруга, В 550—600
Бортова напруга, В 550—600
ЯТБ-1 на ВікіСховищі


ЯТБ-1 — радянський довоєнний тролейбус, що випускався на Ярославському автомобільному заводі (зараз ЯМЗ) у 19361937 роках. Випущено понад 250 тролейбусів даної моделі. Порівняно з серією перших радянських тролейбусів ЛК, що випускалися раніше, ЯТБ був серйозно модернізованою і просунутою машиною, принаймні, на той час у Радянському Союзі. Назва ЯТБ є абревіатурою від Ярославський ТролейБус. Є один музейний екземпляр цієї довоєнної моделі, що був відреставрований на початку 2000-х років і навіть є ходовою машиною.

Історія[ред.ред. код]

Першовідкривач ЛК[ред.ред. код]

15 листопада 1933 року Москвою проїхав перший тролейбус. Ця машина носила назву ЛК-1, що розшифровувалося як Лазар Каганович, що був тоді першим секретарем ЦК ВКП(б) і ініціатором відкриття тролейбусної мережі у місті Москва. Загальна компоновка ЛК була розроблена Науковим автотранспортним інститутом, електрообладнання було розроблене заводом «Динамо»; кузов — Завод імені Сталіна (зараз — ЗІЛ). ЛК мав шасі від автобуса Я-6 з дерев'яною несучою рамою і дерев'яним каркасом з металевою обшивкою. Тролейбуси ЛК випускалися у 19331936 роках, у одиничному екземплярі виготовлено тривісний ЛК-3, усі інші були модернізованими версіями ЛК-1. ЛК мали двоє механічних дверей.

Однак, усе, що тільки розвивається, має і свої недоліки. У ЛК таких недоліків вистачало: у нього не було пневматичних гальм (з швидкості близько 20 км/год доводилося гальмувати механічним гальмом), не було склоочисників, а також опалення, гідропідсилювача керма. Хоч усе це звучить досить дико, але це так було. Тим не менше, такі тролейбуси возили людей. До того ж, якість конструкції загалом була низькою. Дерев'яні конструкції не були довговічними, і кузов «розхитувався» за лічені роки. Тому машини усувалися від експлуатації та списувалися вже у 4—5 річному віці, рідко більшому. У 1937 році тролейбус ЛК потрапив у аварію, впавши у річку, у якій загинули пасажири; тому незабаром ці машини були усунені від експлуатації.

Історія ЯТБ[ред.ред. код]

Перший ЯТБ-1 виготовлено 26 липня 1936 року на ЯАЗі. Машина мала чимало переваг порівняно з ЛК-1 — дві автоматичні і досить широкі двері з пневмоприводом, склоочисники з пневмоприводом, опалення (6 електричних опалювачів), зручніший салон, і навіть сітки для багажу. Знижено рівень підлоги, що дозволило зробити лише одну сходинку при вході до салону. Детальніше про це в описі моделі. Однак у ЯТБ-1 була також дерев'яна рама і дерев'яний каркас, а такі матеріали не передбачали довговічності конструкції (ЯТБ-1 зазвичай служили до 10 років, хоч після капітальних ремонтів могли проїздити ще кілька років).

При збірці ЯТБ-1 відсоток ручної праці становив більш як 75 %, і дерева не жаліли, тому перші машини виходили важкуватими, а повна конструктивна маса 9-метрового тролейбуса становила близько 13 тонн. Однак з модернізацією вузлів та агрегатів тролейбуса, а також заміною деяких дерев'яних елементів конструкції на металеві, тролейбуси стали «худнути». Вже у 1937 році Ярославський автомобільний завод припиняє випуск ЯТБ-1 і починає випуск ЯТБ-2, що мав ряд удосконалень порівняно з ЯТБ-1, наприклад блок з пуско-гальмівними реостатами перенесено під підлогу з метою захисту від атмосферних опадів. Також у ЯТБ-2 з'являється перегородка кабіни водія.

ЯТБ-2 випускався з листопада 1937 по 1938 рік. Зовні це був той же ЯТБ-1, тільки трішки коротший, і мав деякі технічні вдосконалення. ЯТБ-2 ще «схуд» більш як на півтонни. Коли Москва отримала виписані з Англії тролейбуси фірми English Electric Company, один з яких був двохповерховим, Ярославський завод у 1938 створив двохповерховий тролейбус на базі даблдекера EEC, що мав назву ЯТБ-3. Це була тривісна машина з електродвигуном потужністю 74 кіловати. Однак вони не пішли у серійне виробництво, бо як показав досвід експлуатації, двохповерхові машини не підходили Москві. У 1938 запущений у серійне виробництво ЯТБ-4, що ще «схуд», та мав напівметалевий кузов, на ньому була застосована вдосконалена черв'ячна головна передача і новий компресор та ряд інших технічних вдосконалень. Однак у 1940 Ярославський автозавод припинив виробництво тролейбусів.

Доля[ред.ред. код]

«Даблдекер» ЯТБ-3

Тролейбуси ЯТБ-1 експлуатувалися виключно у Радянському Союзі, де і пережили війну. Під час війни, деякі тролейбуси були евакуйовані, а деякі загинули під час війни. Недовговічна конструкція не дозволяла їм працювати довгий строк (усередньому вони працювали близько 10 років, хоча бувало і більше); а у 1940-х запущений у виробництво МТБ-82 з суцільнометалевим кузовом, надійніший за ЯТБ-1, хоча разом з тим, і він мав чимало недоліків. Тому деякі машини списувалися після надходження нового рухомого складу.

У процесі капітальних ремонтів, ЯТБ-1 нерідко міняли дерев'яний дах на металевий а також вдосконалювали електрообладнання та гальмівну систему. Також у 1940-х деякі машини переобладнувалися у вантажно-технічні тролейбуси. Останні ЯТБ-1 списано у кінці 1950-х років. Однак сараї та складські приміщення з кузовів автобусів та тролейбусів були не рідкістю у той час. Були такі і з ЯТБ-1, деякі навіть знаходилися на територіях тролейбусних депо. Одну машину у 1970-х роках відреставрували для участі у кінофільмах, і під час зйомок одного з них тролейбус згорів. Чи не лишилося зовсім ЯТБ-1? Виявляється, залишилися. Один кузов був знайдений у Ленінградській області у 1990-х роках. Його відреставрували, і тролейбус є зараз ходовим, він бере участь у парадах музейної техніки. Свій номер №44 він отримав недарма, адже саме цей номер він отримав ще понад 60 років тому у далекому 1936. Саме цю машину ви можете побачити на зображенні. Сам тролейбус знаходиться у музеї електротранспорту у місті Санкт-Петербург.

Експлуатація[ред.ред. код]

ЯТБ-1 не експортувалися за кордон і працювали в межах Радянського Союзу. Найбільше таких було в Ленінграді (~130 шт.) і Москві (~ 120 шт.). В одиничних екземплярах вони працювали і в інших містах РРФСР. Були ці машини і в УРСР — такі їздили в Києві та Донецьку. У 1947 році ЯТБ-1 відкривали тролейбусний рух у місті Рига, скорше за все, це були вживані тролейбуси. Загалом їх випущено понад 250 штук.

Опис[ред.ред. код]

Передню вісь, колеса та ступиці коліс, рульовий механізм у ЯТБ був узятий від вантажівки ЯГ-4. Кузов тролейбуса ЯТБ-1, як і у його попередника ЛК був дерев'яним. Несівна рама тролейбуса була зклепана з дерев'яних швелерів, цікаво, що на рамі було вибито «1936». Рама була основним несівним елементом конструкції — до неї кріпився кузов та усі вузли та агрегати. Каркас кузова був також виконаний з дерева, і лише обшивка передка, задка і боковин була сталевою, скріплювалися листи сталі за допомогою заклепок. Зрозуміло, що така конструкція не була довговічною, тому ЯТБ-1 не «жили» довго, як правило, близько 10 років. Як на свої розміри (довжина ЯТБ становила зовсім небагато — лише 9,32 метри), тролейбус видався досить важким (перші екземпляри важили по 9,5 тонн), то з часом ЯТБ-1 стали «худнути». Зовні ЯТБ мав більш обтічну форму ніж ЛК, який був «квадратним». Цікава деталь, що бампери тролейбуса були дуже міцними — вони могли легко витримати людину, і навіть не одну. ЯТБ мав дві округлі фари, маленьке лобове скло. Рейсовказівник, як правило, складався з 3 частинок (зустрічалися і інші), у ЯТБ-2 вже з'являється підсвітка рейсовказівника. Також особливістю ЯТБ-1 були випуклі колісні арки.

Тяговий двигун тролейбуса розміщувався під підлогою салону у колісній базі та був зміщений вліво. ЯТБ-1 обладнувався тим самим ТЕД, що і ЛК-1 — ДТБ-60 виробництва московського заводу Динамо, постійного струму, він мав потужність у 60 кіловат. Система керування тяговим двигуном була реостатно-контакторна неавтоматична, з приводом від педалі. Блок з пускогальмівними реостатами розмістився на дасі тролейбуса, звідки він був перенесений під підлогу у ЯТБ-2. Ці реостати обмежують силу струму, що проходить через обмотки електродвигуна, і таким чином регулюють частоту обертання ротора електродвигуна, крутний момент, що розвивається ним, та відповідно швидкість, яку розвиває тролейбус. Контакторна панель розміщувалася на передку тролейбуса. Гальмівна система є двоступінчатою — спершу вступає у дію електрогальмо, догальмовується пневмогальмом.

Гальмівні механізми — барабанного типу. Для утримання тролейбуса нерухомо на місці застосовується ручне гальмо, що діє на гальмівні механізми заднього ведучого моста. Головна передача тролейбуса — черв'ячна (зубчато-гвинтова передача з черв'яком (гвинтом) і черв'ячним колесом (зубчастим колесом)), що відзначалася у ЛК-1 ненадійністю та шумністю. Хоча на ЯТБ вона була покращена, та все ж була також ненадійною. До речі, черв'ячні головні передачі встановлювалися на усі тролейбуси ЯТБ Для функціонування пневматичного гальма, склоочисників з пневмоприводом та системи відкриття дверей застосовано компресор, що приводиться у дію від електромотора.

Тролейбус мав дві автоматичні двері з пневмоприводом, у колісній базі, зміщені до переднього колеса, і у задньому звісі. Вони були достатньо широкими як на той час (73 сантиметри); знижено рівень підлоги у салоні, що дозволило зробити лише одну сходинку у салоні, щоправда досить велику. Взагалі, тролейбус був розрахований здебільшого на сидячих; було встановлено 34 сидіння з чотирирядним плануванням і ще 21 пасажир міг їхати стоячи. Стеля салону втім була невисока, і вікна були малими. Для вентиляції у салоні вікна було зроблено опускними, а у салоні встановлювалися 6 електричних опалювачів. Були навіть сітки для багажу.

Перегородки водія у тролейбусі не було, вона з'явилася у ЯТБ-2. А ось місце водія було дуже простим, навіть приборної панелі як такої не було: була невелика панель з показниковими приладами, зліва — кран відкриття дверей а також декілька інших приладів. Підсилювача рульового керування не було, хоча рульове керування у ЯТБ було не дуже важким.

Технічні характеристики[ред.ред. код]

  • Довжина, мм : 9320
  • Ширина, мм : 2500
  • Висота, мм : 2725
  • База, мм : 5400
  • Споряджена маса, кг : 9500 (у пізніх екземплярах важив менше)
  • Повна маса, кг: ~13000
  • Колісна формула: 4×2
  • Ведучий міст: задній
  • Головна передача: черв'ячна
  • Місць для сидіння, чол: 34
  • Повна місткість, чол: 55
  • Двигун: ДТБ-60
  • Потужність, кіловат: 60
  • Робоча напруга, Вольт: 550
  • Максимальна швидкість, км/год : 50
  • Гальмівна система: електродинамічна+пневматична, механічна

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]