Яблоновські

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герб Яблоновських Прус ІІІ

Яблоновські — польські магнатські роди гербів Прус ІІІ та Ґжимала. У 1819 століттях володіли значними маєтками у Західній і Правобережній Україні. Відігравали значну роль у політичному житті Польщі.

Історія[ред.ред. код]

Більш відомий з двох родів Яблоновських походить з Яблонова у Мазовецькій землі (нині с. Яблоново Вармінсько-Мазурського воєводства Польща). Цей рід був приписаний до герба Прус ІІІ. Засновником його був коронний ротмістр Павло Яблоновський (поч. 16 ст.) Онук Павла - королівський ротмістр Мацей (р.н. невід - п. 1619) - оселився в Галичині, звідки його нащадки перебралися на Волинь та Брацлавщину. Син Матвія - великий мечник коронний Ян Станіслав (р.н. невід - п. 1647) - був 1637-40 маршалком вольного сейму, а онук - Станіслав Ян (1634-1702), відомий польський полководець, гетьман великий коронний. Серед синів гетьмана найбільш відомий Ян Станіслав(1669-1731), впливовий політичний діяч, великий хорунжий коронний (з 1687), воєвода волинський (з 1695) та руський (з 1697), великий канцлер коронний (1706-09), письменник, автор збірок і політичних трактатів, належав до найближчого кола польського короля Яна ІІІ Собеського, якому доводився родичем по дружині - Жанні-Марі де Бетюн, згодом підтримував свого племінника - короля Станіслава-Богуслава Лещинського та перебував в опозиції до його суперника Августа ІІ Фридерика Веттіна, за що був ув'язнений 1713-16 у замку Кьонігштайм (Саксонія). 19 квітня 1744 три сини Яна-Станіслава - Станіслав Вінцентій (1692-1754), староста білоцерківський (з 1722), меджижецький (із 1731), воєвода равський (із 1735), відомий польський поет Ян Каетан (1699-1764), староста чигиринський (із 1722), воєвода брацлавський (із 1754), та Дімітріуш-Іполит, а також племінник - Юзеф-Олександр (1712-77), дипломат, великий стольник литовський (із 1744) та воєвода новогрудський (1755-72),- отримали за грамотою імператора Карла VII Альбрехта Віттельсбаха титул князя Священної Римської імперії. Юзеф-Олександр уславився також як історик, бібліограф, геральдист, генеалог, письменник, перекладач і меценат. 1768 він заснував у Лейпцизі (Саксонія), де мешкав останні роки життя, Наукове товариство Яблоновських (Societas Jablonoviana), якому пожертвував значний капітал для премій за кращі наукові праці.

Від Станіслава-Вінцентія та Дімітріуша Іполита походять дві основні гілки роду - старша (російська)та молодша (австрійська). До старшої гілки належать син Станіслава-Вінцентія - Антоній-Барнаба (1732-99), староста меджижецький (із 1764) та чигиринський (1з 1780), маршалок Коронного трибуналу (1760), познанський воєвода (із 1760), краківський каштелян (із 1782), активний діяч Барської конфедерації та її посол до відня (1772); онуки - Станіслав Павел (1762-1822), генерал майор коронних військ(1783), шеф пішої королівської гвардії ВКЛ, посол Речі Посполитої в Берліні (Прусія; 1790-95), сенатор-каштелян Варшавського князівства (1808-15), сенатор-воєвода Царства Польського (1815-22), почесний член Варшавського товариства друзів науки (1811-22), та Максиміліан-Петро-Казимеж (Максиміліан Антонович; 1785-1846), сенатор-каштелян (1820-25) та сенатор-воєвода (1825-31) Царства Польського, таємний радник (1831) і сенатор Російської Імперії (1831-46), обер-гофмейстер імператорського двору (1832), голова Герольдії Царства Польського (1835-46); правнуки - Антоні Яблоновський (1793-1855), камергер та віце-референдарій Царства Польського, член польських таємних товариств, 1821 - член Центрального комітету Патріотичного товариства, його делегат у Київській та Подільсько-Волинських провінціях, підтримував зв'язок з декабристськими організаціями, 1826 заарештований, після щиросердного каяття засуджений до заслання в Саратов (нині місто в РФ), та Станіслав (Станіслав Станіславович; 1799-1878), поручик польського війська , учасник польського повстання 1830-1831, після поразки якого емігрував до Європи, Рішенням Державної ради Російської імперії від 29 березня 1844 представники старшої гілки роду підтверджені у князівській гідності Російської імперії. Ця гілка згасла, очевидно, наприкінці 19 ст.

З молодшої гілки найбільш відомі онук Дімітріуша-Іполита - Людвік (1784-1868), австрійський дипломат та державний діяч, таємний радник, та правнуки: Кароль (1807-85), камергер австрійського двору, таємний радник (1863), довічний член палати панів (верхня камера Райсхрата), Фелікс (1808-57), фельдмаршал-лейтенант австрійської армії. 14 листопада 1820 представники молодшої гілки роду були підтверджені у князівській гідності Австрійської імперії. Ця гілка проіснувала до кінця 20 ст., коли згасла через відсутність представників чоловічої статі.

Поряд із князівським відгалуженням роду, в Галичині проживали і представники нетитулованої гілки. До неї належать: Владислав (1841-94), лікар, еснограф, учасник польського повстання 1863-1864, після поразки якого емігрував до Османської імперії, де служив у війську; його рідний брат - польський історик, етнограф, мандрівник Олександр Валеріан; та племінник - Владислав (1865-1956), польський літературний критик, новеліст, політичний діяч.

Інший рід походить з Яблонова в Нурській землі та сягає початку 15 ст. Рід користувався гербом гржимала. Представники цього роду також були пов'язані з українськими землями. Засновником графської гілки роду був Рох Міхал (1712-80), вішліцький каштелян, корсунський староста, маршалок Коронного трибуналу, власник маєтків у Галичині, прибічник звільнення селян та член Барської конфедерації. Титул графа Королівства Галіції та Лодомерії був наданий йому 2 січня 1779 імператрицею Марією-Терезією Габсбург. З нетитулованої гілки цього ж роду походив Людвік (1810-87), поет, учасник польського повстання 1830-31, член організації карбонаріїв у Галичині, автор цікавих спогадів про Галичину середини 19 ст.


Найвідоміші представники[ред.ред. код]

Гербу Прус ІІІ[ред.ред. код]

  • Марцін (Мартин) Яблоновський — власник Солотвина (тоді Краснополя)

Гербу Ґжимала[ред.ред. код]

Також (герб невідомий)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]