Яблунів (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Яблунів
POL Jabłonów COA.png
Герб
Країна Україна Україна
Область/АРК Івано-Франківська область
Район/міськрада Косівський район
Рада Яблунівська селищна рада
Код КОАТУУ: 2623655800
Основні дані
Засноване 1593
Магдебурзьке право 1602
Площа 105 км²
Населення 2032 (01.01.2011)[1]
Густота 19 осіб/км²
Поштовий індекс 78621
Телефонний код +380 3478
Географічні координати 48°24′19″ пн. ш. 24°56′30″ сх. д. / 48.40528° пн. ш. 24.94167° сх. д. / 48.40528; 24.94167Координати: 48°24′19″ пн. ш. 24°56′30″ сх. д. / 48.40528° пн. ш. 24.94167° сх. д. / 48.40528; 24.94167
Водойма Лючка
Відстань
Найближча залізнична станція: Коломия
До станції: 15 км
Селищна влада
Адреса 78621, Івано-Франківська обл., Косівський р-н, смт. Яблунів, вул.Франка, 57
Карта
Яблунів (Україна)
Яблунів
Яблунів
Яблунів (Івано-Франківська область)
Яблунів
Яблунів

Яблунів (Яблонів, нім. Jabluniw, пол. Jabłoniów) — селище міського типу Косівського району Івано-Франківської області, положене біля підніжжя Гуцульських Бескидів. Розміщений на лівому березі річки Лючки (басейн Пруту), за 15 км від залізничної станції Коломия[2]. У Яблунові було засновано філіал косівського об'єднання художніх виробів «Гуцульщина», є лісництво, споруджено будинок побуту[2]. Загальноосвітня та музична школи; лікарня, поліклініка; будинок культури, 2 бібліотеки[2]. Фабрика килимів.

Історія[ред.ред. код]

Яблунів був заснований наприкінці 16 століття.

1593 року польський король Сігізмунд ІІІ Ваза видав галицькому старості Станіславу Влодеку привілей для закладення на землях села Стопчатова містечка. 1602 року містечко отримало магдебурзьке право, було перейменоване на Влодків. 1610 року містечко придбав шляхтич — королівський ротмістр Мацей (Матвій) Яблоновський (1569–1619[3]). у 1630-1640-х роках його син Ян[3] перейменував за своїм прізвищем на Яблунів.

Як селище міського типу — з 1940 року[2].

Єврейська громада в Яблунові[ред.ред. код]

Вперше документально яблунівські євреї згадуються в списках платників податків: в 1717 році євреї Яблунова повинні були платити 266 злотих податку.

В 1785 або 1786 році євреї заснували свою школу.

Протягом 19 століття чисельність євреїв Яблунова зростала і стала максимальною в 1890-х роках. Після цього вона поступово знижувалась через міграцію євреїв до великих міст та інших країн.

Щоб полегшити тяжке становище євреїв в 1902 році в Яблунів прибули представники благодійних організацій Барона де Гірша та Хільфсферайн, щоб заснувати школу і майстерню з виробництва сіток для волосся і перук.

До Першої світової війни євреї були власниками більше десяти таверн, з яких після війни залишилось тільки дві.

В 1936 році євреї мали у своєму володінні 68 із 70 магазинів (2 інші належали українським кооперативам).

Більшість євреїв-ремісників (разом майже 60) в міжвоєнний період займались домашнім виготовленням килимів. Ремісник отримував 1 злотий за робочий день. Всі кравці в Яблунові були євреями. Пошитий костюм коштував 10-12 злотих. Шевці (а таких було 12) вважались найбіднішими. Тільки в одного була швейна машинка.

До 1937 року було 4-5 м'ясників, які продавали кошерне м'ясо євреям.

На початку 1942 року євреїв нараховувалось близько 1700.[4]

З приходом німців почались переслідування євреїв. 8 квітня 1942 року у Яблунові і навколшиніх селах на них влаштували облаву. За короткий час було вбито близько 150 осіб, ще 700, які залишились в живих, відправили до Коломиї, в гетто. Декотрі змогли сховатись у лісі або в хатах місцевих українців чи поляків.

9 квітня німці ліквідували синагогу в Яблунові.

10 квітня був оприлюднений наказ, згідно з яким решта євреїв, які ще залишались у селах і містах повинні були до 24 травня 1942 року з'явились до коломийського гетто.

Останніх євреїв забрали з Яблунова 7 вересня 1942 року, а 5 листопада того ж року німці спалили коломийське гетто разом з людьми.[5]

Зміна кількості євреїв у населенні Яблунова[4]

Яблунівські криниці смерті[ред.ред. код]

«Яблунівські криниці смерті» — 5 криниць, в яких було віднайдено останки в'язнів з тюрми Яблунівського НКВД. Це були повстанці УПА, а також прості селяни з Яблунева і навколишніх сіл, які були запідозрені у співпраці з УПА. Перш, ніж вбити, їх морили голодом, піддавали тортурам, «розтрощували голови кольбами рушниць, забивали цвяхи в очі, в ніздрі, в хребет[6]». Мертві тіла НКВДисти скидали в криниці.

Розкопки були ініційовані в серпні 1990 року представниками коломийського «Меморіалу». Як свідчення жорстоких тортур, було знайдено рештки тазових кісток, зв'язаних колючим дротом, поламані ребра, пробиті черепні кістки, вирвані зуби та відірвані пальці на руках і ногах[7]

За час розкопок було знайдено 74 жертви більшовизму. Серед них було опізано останки Негрича Дмитра, псевдо «Мороз» (19091945) — сотенного УПА, Кунинича Дмитра, псевдо «Калина» (1912–1950) — стрільця сотні Мороза, Симчича Михайла, псевдо «Карпо» (19081950), Урбановича Михайла, псевдо «Сивий» (18941949). В травні 1948 року сюди привезено полеглих у нерівному бою сотенного Білого (Долішняк Юрій, 19161948) та його побратимів.[7]

12 серпня 1990 року відбулося урочисте перепоховання жертв комуністичного терору в Яблунові.

Населення[ред.ред. код]

Населення становить 2032 мешканці (2011), у 1984 році — 1,7 тис.[2].

Відомі люди[ред.ред. код]

Тут народилися:

Музеї[ред.ред. код]

Музей «Лісова скульптура»

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.