Яванська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Яванська мова
Basa Jawa, Basa Jawi
Поширення яванської в світі
Поширення яванської в світі
Регіон: Ява (острів)
Носії: 85 млн.
Місце: 12
Писемність: яванська, пегон, латиниця
Офіційний статус
Державна: -
Коди мови
ISO 639-1 jv
ISO 639-2 jav
ISO 639-3 jav, jvn, jas, osi, tes
Поширення мов на острові Ява

Яванська мова (яван. basa jawa) — мова, що належить до родини австронезійських мов (малайсько-полінезійської родини), а тому споріднена з індонезійською та іншими діалектами малайських мов[1].

Поширення[ред.ред. код]

Яванською мовою розмовляє населення центральної та східної частини острова Ява, який входить до складу Індонезії. Яванською розмовляють також у деяких місцях північно-західної Яви. Загальне число людей (чоловіків і жінок), що спілкуються яванською мовою перевищує 75 млн. Багато тих, хто розмовляє яванською, спілкується також індонезійською. За межами Індонезії існують значні громади яванськомовного населення в Східному Тіморі, Малайзії, Сінгапурі, Австралії, Гонконгу та на Тайвані. Яванська зустрічається також у Сурінамі та Новій Каледонії.

Історія[ред.ред. код]

Яванська мова має давню історію літератури, що простягається на 12 століть у давнину. Найдавніший напис датується 732 роком[2], а найдавніша писемна пам'ятка яванської мови — 809 роком[1]. Історично розрізняють[1]:

  • давньояванську (до 12—13 сторіч),
  • середньояванську (з 13 до 17 сторіччя),
  • сучасну яванську мову (з 17 сторіччя).

Особливості[ред.ред. код]

Існують функціональні варіанти яванської мови: нгоко — «проста мова», кромо — «ввічлива мова» тощо. Характерні риси мови: у фонетиці — регулярне чергування приголосних і голосних, слабо виражений словесний наголос; у граматиці переважають аналітичні форми, основні засоби словотвору — афіксація й повтор[1]. Досить багато запозичень із індійських мов, арабської, голандської, португальської, англійської, а також малайської мови[2].

Письмо[ред.ред. код]

Новояванське письмо на стіні в мечеті

Для запису яванської використовується яванське письмо чаракан, споріднене із брахмі, арабо-яванське письмо, модифіковане арабське письмо та латиниця. Для сучасної яванської мови використовують латинське письмо, рідше — складове яванське письмо[1].

Література[ред.ред. код]

Література на яванській мові — найдавніша і найбільш розвинена серед літератур Індонезії. Яванці, до завоювання голландцями мали власні держави й королів, будували величні храми (Боробудур). Вона достеменно виникла не пізніше 8 століття на сильно санскритизованій давньо-яванській мові каві[1]. На ранньому етапі представлена переказами індійських релегійних та повчальних трактатів і поемами-какавінами (на сюжети «Рамаяни», а особливо «Махабхарати») придворних поетів Йогісвари, Канви, Трігуни, Панулуха та ін[1]. Першим твором, зверненим до реальності, була лірична поема-хроніка «Нагаракертагама» («Країна благоденства», 1365 рік) Прапанчі[1]. В 14—15 століттях поряд з мовою каві з'явиляється так звана середньояванська мова (нею написані поеми про принца Панджі). З утвердженням на Яві ісламу в 16—17 століттях виникли перекази про мусульманських героїв і подвижників та поеми-сулуки в дусі суфізму[1]. В 17 столітті створено (новояванською мовою) «Хроніку яванських земель» і сатиричну поему «Барон Сакендар», де відображено початковий етап голландського колоніального панування. Друга половина 18 — перша 19 століть відзначається період розквіту класичної яванської літератури (Яванське Відродження), вершиною якої була творчість батька й сина Ясодіпуро, а також Ронгговарсіто[1]. Велике значення для демократизації літератури кінця 19 — початку 20 століття мала творчість педагога й просвітителя Падмосусастро. На 1920-1930-ті роки припадає зародження жанру роману (Б. Суларді, Йосовідагдо), перші спроби створення сучасної поезії (Інтойо та ін.). Від 1950-х років у яванській літературі розвиваються поезія й коротке оповідання, а також «популярні», «масові» романи, позбавлені соціального змісту[1].

Статус[ред.ред. код]

Наразі яванська мова не є офіційною в жодній державі, але вона рідна для найбільшого числа людей, що розмовляють австронезійськими мовами. Принаймні 45% усього населення Індонезії або яванського походження, або проживає в областях, де панує яванська.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
  2. а б язык/ Яванська мова // Большая советская энциклопедия / Главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).

Література[ред.ред. код]

  • (англ.) Elinor C. Horne. 1961. Beginning Javanese. New Haven: Yale University Press.
  • (нід.) W. van der Molen. 1993. Javaans schrift. Leiden: Vakgroep Talen en Culturen van Zuidoost-Azië en Oceanië. ISBN 90-73084-09-1
  • (англ.) S. A. Wurm and Shiro Hattori, eds. 1983. Language Atlas of the Pacific Area, Part II. (Insular South-east Asia). Canberra.
  • (англ.) P. J. Zoetmulder. 1982. Old Javanese-English Dictionary. 's-Gravenhage: Martinus Nijhoff. ISBN 90-247-6178-6
  • (рос.) Тесёлкин А. С. Яванский язык. М., 1961.
  • (рос.) Тесёлкин А. С. Древнеяванский язык (кави). М., 1963.
  • (рос.) Сикорский В. В. Индонезийская литература. М., 1965.