Яворський Болеслав Леопольдович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Болесла́в Леопо́льдович Яво́рський (10 червня (22 червня) 1877, Харків — 26 листопада 1942, Саратов) — український і російський музикознавець, піаніст, композитор і педагог. Доктор мистецтвознавства (1941).

Біографічні дані[ред.ред. код]

1898 закінчив Київське музичне училище. 1903 закінчив Московську консерваторію: по класу композиції (у Сергія Танєєва) та по класу фортепіано у Шишкіна.

1916–1921 — професор Київської консерваторії (1917–1921 — директор). Від 1918 — професор Музично-драматичного інституту імені Миколи Лисенка. 1917–1921 — директор Народної консерваторії в Києві.

Від 1921 працював у Москві. 1938–1942 — професор Московської консерваторії.

Автор опери «Вишка Жовтня» (1930), творів для фортепіано, солоспівів, обробок українських народних пісень.

Серед учнів: Микола Леонтович, Михайло Вериківський, Пилип Козицький, Григорій Верьовка.

Праці[ред.ред. код]

Створив теорію ладового ритму (слухового тяжіння).

  • «Побудова музичної мови» (частини 1—3, 1908).
  • «Вправи в утворенні схем ладового ритму» (частина 1, 1928).
  • «Структура мелодії» (1929).
  • «Статті, спогади, листування» (том 1, 1972).

Література[ред.ред. код]