Ягода Генріх Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Генріх Ягода, 1936

Яго́да Ге́нріх Григо́рович (Генох Гіршович; * 20 листопада 1891, Рибінськ Ярославської губернії — 15 березня 1938, Москва) — перший нарком внутрішніх справ СРСР (з липня 1934), Генеральний комісар держбезпеки СРСР. Злочинець, один з організаторів Голодомору в Україні 1932–1933[1]. Деякі історики вказують, що при народженні мав прізвище Ієгуда, однак точних підтверджень цього не виявлено.[2]

Початок кар'єри[ред.ред. код]

Народився в Рибінську в єврейській родині ремісника. Здобувши середню освіту, працював статистиком (за Р.Гулем — фармацевтом). Змолоду приєднався до антидержавного руху, брав участь у нелегальній організації в Нижньому Новгороді. У 1904–1905 роках працював у підпільній друкарні, 1907 року вступив до РСДРП. Підтримував тісне знайомство з Я. Свердловим і одружився на його племінниці Іді. До цих років відноситься знайомство Ягоди з Максимом Горьким, з яким вони пізніше підтримували дружні взаємини (Горький називав його «Ягідкою»). У 1911-13 перебував на засланні у Сибіру, згодом працював на Путиловському заводі в Петрограді. Активний учасник жовтневого перевороту 1917. Працював у Вищій військовій інспекції РСЧА, з 1919 — член колегії Наркомату зовнішньої торгівлі, з 1920 — член колегії ВНК.

ОГПУ-НКВД[ред.ред. код]

З 1924 — заступник голови ОДПУ. З початку 1930-х Ягода фактично очолював цю установу через хворобу В. Р. Менжинського, а після його смерті (1934) став головою ОГПУ. У 1931-32 займався організацією каторжних робіт в'язнів на будівництві Біломорсько-Балтійського каналу (ББК), за що був нагороджений орденом Леніна. Для висвітлення цього будівництва Ягода і керівництво Гулага привернули видних письменників на чолі з Горьким, що прославив рабську працю. На ББК йому було встановлено пам'ятник, а його ім'ям названо Вищу прикордонну школу ОДПУ. Ягода розпочав будівництво каналу Москва-Волга.

У липні 1934 призначений наркомом внутрішніх справ СРСР. На 17 з'їзді ВКП(6) обраний членом ЦВК СРСР. Серією наказів і розпоряджень (зокрема, наказом від 26.1.1935 про реорганізацію тюремного режиму, розпорядженнями про максимальне посилення вимогливості до співробітників) перетворив своє відомство на винятково ефективну машину насильства. Створив всеохоплюючий репресивний апарат, що став досконалим знаряддям тоталітарної системи. Після провокаційного убивства С.Кірова (1.12.1934) Ягода розгорнув широкомасштабну кампанію політичного терору, жертвами якого, зокрема, стали українські письменники К.Буревій, О.Близько, Г.Косинка, І.Крушельницький, Д.Фальківський та багато ін. За 1935-36 кількість в'язнів у концтаборах зросла у 4 рази. У листопаді 1935 Ягода першим із наркомів внутрішніх справ удостоєний звання генерального комісара державної безпеки, що відповідало військовому званню маршала.

Ставлення до релігії[ред.ред. код]

Цитата з книги Солженіцина «Архіпелаг Гулаг»:

Розповідає очевидець (з оточення Горького, у той час близького до Ягоди): у маєтку Ягоди під Москвою в передбаннику стояли ікони — спеціально для того, що Ягода з товаришами, роздягшись, стріляли в них із револьверів, а потім йшли митися.

Арешт та суд[ред.ред. код]

У внутрішньопартійній боротьбі позиція Ягоди була близькою до позиції М. Бухаріна та О. Рикова, що було небезпечним для Сталіна. Не розібравшись у політичній розстановці сил, у 1935 розгорнув т. зв. кремлівську справу, за якою було засуджено 110 осіб на чолі з Каменєвим і Зінов'євим (інкримінували підготовку вбивства Сталіна). У вересні 1936 Ягоду спочатку було переведено на посаду наркома пошти й телеграфу, а 4 квітня 1937 заарештовано. Під час процесу «правотроцькістського блоку» (2-13.3.1938) Ягоду разом із Бухаріним, Риковим, Раковським та ін. засуджено до розстрілу. Останньою спробою зберегти життя було прохання про помилування, в якому Ягода писав: «Провина моя перед Батьківщиною велика. Не спокутати її бодай у якійсь мірі. Важко вмирати. Перед всім народом і партією стою навколішки і прошу помилувати мене, зберігши мені життя». Центральний Виконавчиий Комітет СРСР прохання відхилив. Вирок був приведений у виконання в підвалі будинку на Луб'янці, де Ягода зовсім недавно відчував себе господарем.

Серед інших підсудних він виділявся щонайменше за трьома ознаками:

  • Деякі звинувачення проти Ягоди (вбивство неприпустимими способами лікування свого попередника Менжинського, сина Горького М. А. Пєшкова або навіть самого Горького), цілком можливо, відповідали дійсності;
  • Ягода містився окремо від інших обвинувачених, немає документів про приведення у виконання його смертного вироку і місце його поховання;
  • Ягода, єдиний із засуджених на цьому процесі, так і не був реабілітований ні в 1988 році, ані пізніше.

Після страти було репресовано 15 його найближчих родичів — батьків, дружину, п'ять сестер з Їхніми чоловіками та ін. Новий нарком М. Єжов послідовно винищував кадри Ягоди (всього ліквідовано 14 тис. чекістів).

Особисте життя[ред.ред. код]

Особисте життя Ягоди носило скандальний характер. Йому приписували зв'язки з багатьма жінками, включаючи дружину Максима Пєшкова — Надію. На суді Ягода заявив, що його участь у вбивстві Максима Пєшкова була пов'язана з особистими причинами, і він не дав на цей рахунок докладних свідчень навіть в закритому засіданні. Дружина Ягоди, Іда Авербах, була заступником прокурора міста Москви і також була репресована.

Ягода був любителем мистецтва і антикваріату, а також предметів розкоші, іноді досить специфічних.

При обшуку 8 квітня 1937 року у Ягоди були вилучені:

1. Грошей радянських 22997 крб. 59 коп., зокрема ощадна книжка на 6180 крб. 59 коп.
2. Вин різних — 1229 бут. Більшість з них закордонні виготовлення — 1897, 1900 і 1902 рр.
3. Колекція порнографічних знімків — 3904 шт.
4. Порнографічних фільмів — 11 шт.
5. Сигарет закордонних різних, єгипетських, турецьких, — 11075 шт.

29. Панчох шовкових і фільдеперсових закордонних — 130 пар

92. Револьверів різних — 19

102. Колекція люльок і мундштуків (слонячої кісткі, бурштин і ін.), велика частина з них порнографічних — 165

105. Гумовий штучний статевий член — 1

121. Антикварних виробів різних — 270

127. Рояль, піаніно — 3
128. Друкарська машинка — 1
129. Контрреволюційна троцькістська, фашистська література — 542
130. Валіз закордонних і скринь — 24

Виноски[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]