Ягуарунді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ягуарунді
Період існування: пізній плейстоцен (0.126 млн. років тому) — сучасність [1]
Jaguarundi-s.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Підряд: Котовиді (Feloidea)
Родина: Котові (Felidae)
Підродина: Малі кішки (Felinae)
Рід: Пума (Puma)
Вид: P. yagouaroundi
Біноміальна назва
Puma yagouaroundi
(Geoffroy, 1803)
Ареал Ягуарунді
Ареал Ягуарунді
Синоніми
Herpailurus yaguarondi
Felis yaguarondi
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Puma yagouaroundi
ITIS logo.jpg ITIS: 726257
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 9948
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 61402
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Puma yagouaroundi
Fossilworks: 224063[2] 224063[2]

Ягуарунді (Puma yagouaroundi) — невеликий хижий ссавець з родини котових, що представляє рід Пума (Puma), мешкає в Центральній і Південній Америці і має незвичний для цього роду і в цілому для родини зовнішній вигляд, дещо подібний до представників родини куницевих (Mustelidae).

Етимологія[ред.ред. код]

Взагалі ягуарунді має щонайменше 41 назву, вживану для цього виду в різних частинах ареалу. Наукова назва yagouaroundi походить від гуаранського слова yaguarundi, яке використовують для назви цієї кішки. Слово yagua позначає м'ясоїдну тварину, rundi, імовірно, походить від irundi, що означає «чотири», або від hung'i — «коричнюватий», «брунатнувато-оранжевий»[3].

Таксономія[ред.ред. код]

Вид Puma yagouaroundi посідає особливе місце у складі роду Puma. Ягуарунді багато в чому відрізняється від інших дрібних південноамериканських кішок і демонструє деяку поведінкову схожість з пумою (Puma concolor). Різні авторитетні вчені відносили ягуарунді до окремого роду Herpailurus або включали його до складу роду Felis (разом з іншими малими кішками).

Ягуарунді-Ейра

Розрізняють 8 підвидів ягуарунді[4]:

Генетика[ред.ред. код]

Хоча всі інші дрібні південноамериканські кішки мають 36 хромосом, ягуарунді має 38 — стільки ж, як у котів Старого Світу. Крім того, ягуарунді унікальні тим, що вони не тільки не мають хромосом групи F, але також мають 5 пар хромосом групи Е. Одна з цих хромосом групи E аналогічна до хромосоми бенгальської кішки і кота-рибалки[7].

Як і більшість котових, ягуарунді мають 19 пар хромосом (2n=38), але їхній каріотип незвичайний. Ягуарунді має FN=76 з 36 метацентричними чи субметацентричними аутосомами. X-хромосома середніх розмірів і субметацентрична, тоді як Y-хромосома — мала субметацентрична[3].

Генетичні дослідження показали, що філогенетична лінія пуми, що включає роди Puma та Acinonyx, відокремилася від лінії спільного предка 6.7 млн років тому, у роди Puma й Acinonyx розділилися 4.9 млн років тому і, зрештою, види Puma concolor і Puma yaguaroundi розділилися трохи більше 4 млн років тому[8].

Філогенетичне дерево лінії Puma

      

 Acinonyx jubatus


  Puma  

 Puma concolor



 Puma yagouaroundi




Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Ягуарунді в зоопарку міста Прага, Чехія

Таксономічна плутанина в розміщенні ягуарунді в родині котових підсилюється не лише нетиповим для цієї родини набором хромосом, але й зовнішністю. Ягуарунді не виглядає так, як це очікується від кішок.

Видовжене, гнучке, низької посадки тіло дещо нагадує куницю, хоча інші порівнюють цього хижака з ласкою або видрою. Темно-забарвлений ягуарунді зовні нагадує чорно-коричневу неотропічну куницю, знану як тайра, але тайра має чіткі жовтуваті плями на горлі. Ягуарунді має короткі сильні ноги й довгий, тонкий хвіст, що в цілому додає схожості з мадагаскарською фосою. Невелика, пласкувата голова ягуарунді має короткі заокруглені випростані вуха, на задній поверхні яких помітна відсутність яскравих білих плям, які характерні багатьом іншим котовим.

Довжина тіла — 55—77 см, хвоста — 33—60 см, висота в загривку близько 25—35 см. Вага — 4.5—9 кг[9] Самці трохи більші й важчі, ніж самиці тої ж популяції. [10]. Довжина задньої ступні — 120–156 мм, довжина вух — 25—40 мм. Мордочка коротка, а очі за кольором — медово-коричневі. Самиці мають три пари молочних залоз. Зубна формула: 3/3, 1/1, 3/2, 1/1 = 30[11].

Ягуарунді має найменше серед усіх малих кішок міток на хутрі; за винятком кількох слабких міток на обличчі й животі. Хутро коротке, гладеньке й монотонне. Є два основних різновиди кольору: 1) від чорнуватого до коричнювато-сірого та 2) від яскраво-рудого до каштанового. Черево таке ж або трохи світліше за спину.

Через цю різницю в забарвленні ягуарунді спочатку класифікували як два окремі види: власне ягуарунді та ейра (eyra). Пізніше було встановлено, що, попри різницю в забарвленні, ягуарунді та ейра вільно злучаються, а в їхньому виводку можуть бути кошенята обох кольорів. Новонароджені ягуарунді іноді відрізняються дрібнокрапчатим забарвленням[7].

Herpailurus yagouaroundi cacomitli.jpg Herpailurus yagouaroundi Jaguarundi ZOO Děčín.jpg
Руда форма ягуарунді
Темна форма ягуарунді

Поширення[ред.ред. код]

Ягуарунді мешкає в Центральній і Південній Америці: від побережжя Мексики до північного заходу Аргентини. Невелика популяція водиться в південному Техасі й Арізоні (можливо, регіонально вимер). Ягуарунді демонструє велику гнучкість у виборі помешкань. Цих кішок зустрічали в саванах, в колючих чагарниках чапаралі, у вологих тропічних лісах, вологих луках. Особливості будови тіла дозволяють їм з легкістю пробиратися серед густої трави і чагарників. Все ж, частіше за все їх помічають там, де відкриті простори суміщаються із закритими. Ягуарунді часто селяться коло води — в заболочених місцях, по берегах струмків, річок і озер. У горах вони забираються на висоту до 3200 м над рівнем моря. [5]

Поведінка[ред.ред. код]

Пара ягуарунді в зоопарку міста Острава, Чехія

Ягуарунді — полохлива тварина, яка веде переважно поодинокий спосіб життя (за винятком шлюбного сезону). У неволі стосунки між ягуарунді видаються товариськими, принаймні між членами своєї сім'ї.

На відміну від більшості котових, ягуарунді активні в основному вдень; пік їхньої активності припадає на 11 годину ранку. Більшість спостережень показують, що ягуарунді полюють на землі, але вони є також хорошими дереволазами, пристосованими до переміщення уздовж гілок. Ягуарунді можуть також стрибати на двометрові відстані, щоб завдати сильного удару пташці або щоб "дослідити" шум у кущах, перед цим завмираючи в "положення штатива", тримаючи баланс задніми ногами і хвостом, подібно до кенгуру. Ягуарунді також вміють добре плавати, вони використовують цю здатність, щоб долати водні перешкоди.[7]

Як це характерно для родини котових, у ягуарунді добре розвинені зір, слух і нюх. Дорослі ягуарунді мають незвичайний і широкий вокальний репертуар: щонайменше і їхньому "репертуарі" зафіксовано 13 різних вигуків. Вони мурчать, свистять, кричать, і видають своєрідний вигук, що приблизно можна назвати «щебетанням» через те, що він звучить дещо подібно до голосу птаха.

Розміри оселищ дуже різняться між популяціями. Індивідуальні ділянки самців в одній популяції мають площу від 88 до 100 кв. км, в той час як самці іншої популяції мали ділянки площею лише 17,6 кв. км. А для однієї самиці був зафіксований розмір ділянки 6,8 кілометрів квадратних.[10]

Маркувальна поведінка ягуарунді відома тільки за спостереженнями в неволі, де вони часто роблять мітки-подряпини кігтями задніх лап; це іноді супроводжується одночасним сечовипусканням. Вони також залишають свої випорожнення непокритими, труться головами об об'єкти, залишають сліди кігтів на колодах та гілках — усі ці заходи, як вважається, служать нюховій або візуальній комунікативній функції.[7]

Харчування[ред.ред. код]

Ягуарунді їсть сире м'ясо (в зоопарку міста Прага, Чехія)

Ця кішка, як вважають, харчується переважно дрібною здобиччю (менше 1 кг), різноманітними дрібними ссавцями, рептиліями, птахами, жабами і рибою, але може вполювати й порівняно велику здобич, таку як опосум чи броненосець.

Із ссавців ягуарунді найбільше впольовує флоридських кролів (Sylvilagus floridanus), очеретяних хом'яків (Zygodontomys), кавій бразильських (Cavia aperea) і голчастих щурів (Echimyidae). З рептилій їх звичайною здобиччю є амейви (Ameiva ameiva) й ігуани (Iguana iguana). У невеликих кількостях вживає рослинну їжу (фрукти) і комах. Здійснюють набіги на пташники, щоб поласувати свійською птицею.

Загалом, ягуарунді — опортуністичні хижаки, які беруть найбільш поширену і найбільш легкодоступну здобич, тому пропорції кожного харчового продукту, з'їденого ними, змінюються із зміною географічного середовища.[7]

Харчовими конкурентами ягуарунді є інші котові, особливо марги і оцелоти, проте ця кішка уникає прямої конкуренції з ними завдяки денному способу життя; конкурує вона також з лисицями, койотами, рудими рисями і пумами.[10]

Розмноження[ред.ред. код]

Про розмноження ягуарунді відомо небагато. Недавні спостереження виявили, що деколи ці тварини, яких довгий час вважали за одинаків, займають ділянку парами і навіть групами.

Самиці досягають статевої зрілості у віці 2-3 років. На більшій частині ареалу у ягуарунді немає певного сезону розмноження; у Мексиці він припадає переважно на листопад, грудень. У неволі самиці ягуарунді розмножуються до двох разів на рік. Протягом періоду статевої сприйнятливості поведінка самиць зазвичай змінюється і включає більшу кількість катання на спині і запахового маркування. Самиці також більше вокалізують під час маркування сечею меж своїх індивідуальних ділянок.

Самці з репродуктивним досвідом виказують велику увагу самицям під час гону, слідуючи близько біля них і терплячи велику частку проявів агресії від самиці, проте рідко виявляючи власну агресію у відповідь. Спарювання супроводжується гучним криком на початку й у кінці з типовим для котів укусом шиї, в якому самці міцно тримають хутро шиї самиці в зубах.[7]

Самиці влаштовують лігва в порожніх деревах, що впали, або в чагарниках. Після вагітності тривалістю 63-75 днів народжується 1-4 кошенят. Дитинчата народжуються глухими і сліпими, але добре опушеними. Приблизно на 21-й день після народження самиця починає приносити кошенятам тваринну їжу, а на 28 день вони вперше виходять з лігва. До 42 дня кошенята вже здатні полювати самі, а у віці до 2 років починають вести самостійне життя.[3]

У неволі ягуарунді доживають до 15 років; у природі тривалість їх життя невідома.

Ейра в ілюстрованому довіднику про ряд Carnivora.

Ягуарунді та людина[ред.ред. код]

До появи європейців індіанці Латинської Америки, очевидно, приручали ягуарунді для охорони будинків від дрібних гризунів та інших шкідників. Молоді ягуарунді дійсно легко приручаються і звикають до людей. Проте подібно до європейських тхорів, ягуарунді розоряють курники і тим шкодять птахівництву; з цієї причини в сільській місцевості їх вважають за шкідників.

Інколи ягуарунді привертають увагу художників-анімалістів, вони стають об'єктами для демотиваторів, кілька їх портретів знайшли своє місце на сурінамських поштових марках, і, нарешті, ягуарунді стала головним героєм новели Вірджинії Гамільтон і Флойда Купера Jaguarundi (Blue Ribbon Signature).[12]

Загрози та охорона[ред.ред. код]

Вид захищений на більшій частині свого ареалу тим, що полювання є незаконним у багатьох країнах. Про чисельність та екологію ягуарунді відомо мало. Хутро цього виду не має цінності і не є об'єктом промислу, але ягуарунді деколи потрапляє в пастки, поставлені на інших тварин і, як вважають, страждає від конкуренції з більшими за розмірами оцелотами.

Ягуарунді є горезвісними хижаками на домашню птицю і вбивства ягуарунді задля захисту птахів, як вважається, має значний локальний вплив на стан популяції цього хижака. Проте основним негативним впливом на популяцію ягуарунді є руйнування та фрагментація місць їхнього проживання (зокрема й великомасштабне перетворення саван на землі сільськогосподарського призначення) та виснаження харчових ресурсів.

До Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи (МСОП) ягуарунді занесений як вид, що перебуває під найменшою загрозою існуванню. Але через те що, як показують дослідження, ягуарунді є видом із незвичайно низькою густотою населення, чисельність якого знижується, слід періодично переглядати статус цього виду. Ягуарунді вважається видом близьким до загрозливого стану в Аргентині й видом, що знаходиться під загрозою вимирання в Мексиці.

Вид включений в Додаток II СІТЕС. Популяції Центральної та Північній Америці включені в Додаток I СІТЕС. Полюванням заборонено в Аргентині, Белізі, Бразилії, Болівії, Колумбії, Коста-Ріці, Французькій Гвіані, Гватемалі, Гондурасі, Мексиці, Панамі, Парагваї, Суринамі, Уругваї, США і Венесуелі, існують правила полювання в Перу.[5]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Paleobiology Database: Puma yagouaroundi (англ.)
  2. а б в Fossilworks
  3. а б в Tadeu G. de Oliveira. Herpailurus yagouaroundi // Mammalian Species. — 1998. — No. 578. — P. 1-6 PDF (англ.)
  4. Don E. Wilson & DeeAnn M. Reeder (editors). 2005. Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed) (англ.)
  5. а б в Caso, A., Lopez-Gonzalez, C., Payan, E., Eizirik, E., de Oliveira, T., Leite-Pitman, R., Kelly, M. & Valderrama, C. 2008. Puma yagouaroundi. In: IUCN 2013 (англ.)
  6. Brown D. E., Gonzalez C. A. Jaguarundi (Herpailurus yagouaroundi Geoffroy 1803) not in Arizona or Sonora // Journal of the Arizona. Nevada Academy of Science. — 1999. — Vol. 32. — P. 155–157. PDF (англ.)
  7. а б в г д е Melvin E. Sunquist, Fiona Sunquist Wild cats of the world. — University of Chicago Press, 2002. — С. 113—119. — ISBN 0226779998. (англ.)
  8. Stephen J. O'Brien and Warren E. Johnson The Evolution of Cats — Scientific American. 08/2007; 297(1):68-75 PDF (англ.)
  9. Ronald M. Nowak Walker's Carnivores of the World. — JHU Press, 2005. — С. 254. — ISBN 0801880335. (англ.)
  10. а б в Rick, J. 2004. "Puma yagouaroundi" (On-line), Animal Diversity Web (англ.)
  11. Puma yagouaroundi. En: Santiago Burneo (ed). Mamíferos de Ecuador. Quito, Ecuador (ісп.)
  12. Virginia Hamilton Jaguarundi, Scholastic, Incorporated, 1997 Amazon.com, Inc. (англ.)