Ягуарунді

Ягуарунді (Puma yagouaroundi) — хижий ссавець родини котових.

Етимологія

Взагалі, ягуарунді має щонайменше 41 назву протягом його діапазону поширення. наукове ім'я yagouaroundi отримане від гуаранського слова yaguarundi, яке використовують для цієї кішки. Слово yagua позначає м'ясоїдну тварину, rundi ймовірно походить від irundi, що означає "чотири", або від hung'i - "коричнуватий", "коричнувато-оранжевий".

Таксономія

Таксономічно, ягуарунді є загадкою. Ця кішка багато в чому відрізняється від усіх інших дрібних південноамериканських кішок і показує деяку поведінкову схожість з пумою. Різні авторитетні вчені відносили ягуарунді до його власного роду (Herpailurus) або поміщали його в рід Felis з більшістю іншими малими котами. Хоча всі інші дрібні південноамериканські кішки мають тридцять шість хромосом, ягуарунді має тридцять вісім - стільки ж як у котів Старого Світу. Крім того, ягуарунді унікальні тим, що вони не тільки не мають хромосом F групи, але також мають 5 пар хромосом групи Е. Одна з цих хромосом E групи аналогічна до хромосоми бенгальської кішки і кота-рибалки.Проведений нещодавно генетичний аналіз підтвердив те, що ягуарунді мають найбільшу спорідненість з пумою і дещо меншу з гепардом.

Ягуарунді в зоопарку міста Дечин, Чехія

Зовнішній вигляд

Таксономічна плутанина в розміщенні ягуарунді в родині котових підживлюється не тільки незвичайною картиною хромосом, але і зовнішністю. Ягуарунді навряд чи виглядає як це загальноприйнято для кішки. Її видовжене, гнучке, низької посадки тіло, трохи нагадує куницю, хоча інші порівнюють його з ласкою або видрою. Темнозабарвлений ягуарунді зовні нагадує чорно-коричневу неотропічну куницю, знану як тайра, але тайра має чіткі жовтуваті плями на горлі. Ягуарунді має короткі сильні ноги й довгий, тонкий хвіст, що в цілому додає їй схожості з мадагаскарською фосою.

Ягуарунді-Ейра

Її невелика, приплюснута голова має короткі заокруглені випростані вуха, на задній поверхні яких помітна відсутність яскравих білих плям, які характерні багатьом іншим котовим. Довжина її тіла 55-77 см, хвоста 33-60 см, висота в загривку близько 25-35 см. Важить вона 4,5-9 кг. Мордочка у неї коротка, а очі медово-коричневі. Самиці мають три пари молочних залоз.

Ягуарунді має найменше серед усіх малих кішок міток на хутрі; за винятком кількох слабких міток на обличчі й животі, її хутро коротке, гладеньке й монотонне. Є два основних різновиди кольору: від чорнуватого до коричнювато-сірого і від яскраво-рудого до каштанового. Через різницю в забарвленні ягуарунді спочатку класифікували, як два окремі види: власне ягуарунді і ейри (eyra). Пізніше було встановлено, що незважаючи на різницю в забарвленні, ягуарунді і ейри вільно злучаються, а в їх виводку можуть бути кошенята обох кольорів. Новонароджені ягуарунді іноді відрізняються дрібнокрапчатим забарвленням.

Підвиди

Відомі такі підвиди ягуарунді:

• Puma yagouaroundi ameghini — в західній Аргентині
• Puma yagouaroundi cacomitli — в південному Техасі і Мексиці

Пара ягуарунді в зоопарку міста Острава, Чехія

• Puma yagouaroundi eyra — Бразилія, Парагвай, Аргентина
• Puma yagouaroundi fossata — в Мексиці і Гондурасі
• Puma yagouaroundi melantho — в Перу і Бразилії
• Puma yagouaroundi panamensis — від Нікарагуа до Еквадору
• Puma yagouaroundi tolteca — в Арізоні і Мексиці
• Puma yagouaroundi yagouaroundi — в Гайані і лісах Амазонії.

Ареал і спосіб життя

Ягуарунді мешкає в Центральній і Південній Америці: від побережжя Мексики до північного заходу Аргентини. Невелика популяція водиться в південному Техасі і Арізоні. Ягуарунді демонструє велику гнучкість у виборі помешкань. Цих кішок зустрічали в саванах, в колючих чагарниках чапаралі, у вологих тропічних лісах, вологих луках. Особливості будови тіла дозволяють йому з легкістю пробиратися серед густої трави і чагарників. Все ж, частіше за все їх помічають там, де відкриті простори суміщаються із закритими. Ягуарунді часто селяться коло води — в заболочених місцях, по берегах струмків, річок і озер. У горах вони забираються на висоту до 3200 м над рівнем моря. Дорослі ягуарунді мають незвичайний і широкий вокальний репертуар: щонайменше тринадцять різних вигуків було зафіксовано. Вони мурчать, свистять, кричать, цвірінчать, а мають своєрідний вокал, що приблизно можна назвати "щебетання" за те, що він звучить майже так само, як голос птаха.

Ягуарунді — полохлива тварини, веде переважно поодинокий спосіб життя (за винятком шлюбного сезону). У неволі ягуарунді видаються товариськими, принаймні між членами сім'ї. На відміну від більшості котових, ягуарунді активні в основному вдень; пік їхньої активності припадає на 11 годину ранку. Більшість спостережень показує, що ягуарунді полюють на землі, але вони є хорошими дереволазами, пристосованими до переміщення вздовж гілок. Ягуарунді можуть також стрибати на двометрові відстані, щоб завдати сильного удару пташці або щоб дослідити шум у кущах, перед цим завмираючи в положення штатива, тримаючи баланс задніми ногами і хвостом, як кенгуру. Ягуарунді також вміють добре плавати, вони використовують цю здатність, щоб здолати водні перешкоди.

Маркувальна поведінка ягуарунді відома тільки з полону, де вони часто роблять подряпини задніми ногами; це іноді супроводжується одночасним сечовипусканням. Вони також залишають свої випорожнення непокритими, труться головами об об'єкти, залишають сліди кігтів на колодах і гілках – усі ці заходи, як вважається, служать нюховій або візуальній комунікативній функції.

Харчування

Ягуарунді їсть сире м'ясо в зоопарку міста Прага, Чехія

Ця кішка, як вважають, харчується переважно дрібною здобиччу (менше 1 кг), різноманітними дрібними ссавцями, рептиліями, птахами, жабами і рибою, але може вполювати й порівняно велику здобич, таку як опосум чи броненосець. З ссавців ця кішка віддає перевагу Флоридським кролям (Sylvilagus floridanus) , очеретяним хом'якам (Zygodontomys), кавіям бразильським (Cavia aperea) і голчастим щурам (Echimyidae). З рептилій їх звичайною здобиччю є амейви (Ameiva ameiva) і ігуани (Iguana iguana). У невеликих кількостях поїдають рослинну їжу (фрукти) і комах. Здійснюють набіги на пташники, щоб поласувати свійською птицею. Загалом, ягуарунді – опортуністичні хижаки, які беруть найбільш поширений і найбільш легкодоступний видобуток, тому пропорції кожного харчового продукту, з'їденого ними змінюються із зміною географічного середовища. Харчовими конкурентами ягуарунді є інші котові, особливо марги і оцелоти, проте ця кішка уникає прямої конкуренції з ними завдяки денному способу життя; конкурують вони також з лисицями, койотами, рудими рисями і пумами.

Розмноження

Про розмноження ягуарунді відомо небагато. Недавні спостереження виявили, що деколи ці тварини, яких довгий час вважали за одинаків, займають ділянку парами і навіть групами.

Самки досягають статевої зрілості у віці 2-3 років. На більшій частині ареалу у ягуарунді немає певного сезону розмноження; у Мексиці він припадає переважно на листопад, грудень. У неволі самки ягуарунді розмножуються до двох разів на рік. Протягом періоду статевої сприйнятливості поведінка самиць зазвичай змінюється, включаючи більшу кількість катання на спині і нюхового маркування. Самиці також більше вигукують під час маркування сечею своїх кордонів. Самці з репродуктивним досвідом виказують велику увагу самицям під час гону, слідуючи близько біля неї і терплячи велику долю агресії від неї, рідко виявляючи агресію у відповідь. Спарювання супроводжується гучним криком на початку й у кінці з типовим для котів укусом шиї, в якому самці міцно тримають хутро шиї самиці в зубах.

Самки влаштовують лігва в порожніх деревах, що впали, або в чагарниках. Після вагітності в 63-75 днів народжується 1-4 кошенят. Приблизно на 21 день після народження самка починає приносити кошенятам тваринну їжу, а на 28 день вони вперше виходять з лігва. До 42 дня кошенята вже здатні полювати самі, а до 2 років починають вести самостійне життя.

У неволі ягуарунді доживають до 15 років; у природі тривалість їх життя невідома.

Ейра в ілюстрованому довіднику по ряду Carnivora

Генетика

Як і більшість котових, ягуарунді мають 19 пар хромосом (2n=38), але їх каріотип незвичайний. Ягуарунді має FN=76 з 36 метацентричними чи субметацентричними аутосомами. X-хромосома середніх розмірів і субметацентрична, тоді як Y-хромосома мала субметацентрична.

Місце ягуарунді в культурі

Інколи ягуарунді привертають увагу художників-анімалістів, вони стають об'єктами для демотиваторів, кілька їх портретів знайшли своє місце на сурінамських поштових марках і нарешті, ягуарунді стала головним героєм новели Вірджинії Гамільтон і Флойда Купера Jaguarundi (Blue Ribbon Signature).

Статус популяції і охорона

Через широкого ареалу це тварина не відноситься до видів, що охороняються, хоча на півдні США воно стало рідкісним. Про його чисельність і екологію відомо мало.

До появи європейців, індійці Латинської Америки, очевидно приручали ягуарунді для охорони будинків від дрібних гризунів і інших шкідників; молоді ягуарунді дійсно легко приручаються і звикають до людей. Проте подібно до європейських тхорів, ягуарунді розоряють курники і тим шкодять птахівництву; з цієї причини в сільській місцевості їх вважають за шкідників. Хутро ягуарунді не має цінності і не є об'єктом промислу, але ягуарунді деколи попадаються в пастки, поставлені на інших тварин. Проте основну негативну дію на їх популяцію робить руйнування природного місця існування і зубожіння харчових ресурсів.