Якобі Борис Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Борис Семенович Якобі
Moritz Hermann von Jacobi
Moritz Hermann von Jacobi 1856.jpg
Народився 21 вересня 1801(1801-09-21)
Потсдам, Flag of Prussia 1892-1918.svg Королівство Пруссія
Помер 27 лютого 1874(1874-02-27) (72 роки)
Санкт-Петербург, Flag of Russia.svg Російська імперія
Громадянство Естонія
Німеччина
Галузь наукових інтересів Фізика, електротехніка
Alma mater Гетінгенський університет
Відомий завдяки: відкриття гальванопластики

теорема максимальної потужності (теорема Якобі)
телеграфний апарат синхронної дії (телеграфний апарат Якобі)

перший електродвигун з обертовим валом
Батько Симон Якобі
Мати Рахель Леман

Бори́с Семенович (Моріц Герман фон) Яко́бі (нім. Moritz Hermann von Jacobi; * 21 вересня 1801(18010921), Потсдам, Королівство Пруссія — 11 березня (27 лютого) 1874, Санкт-Петербург, Російська імперія) — німецький і російський фізик, академік Імператорської Санкт-Петербургської Академії Наук.

Біографія[ред.ред. код]

Моріц Герман фон Якобі народився в заможній єврейській сім'ї. Батько майбутнього фізика, Симон Якобі, був особистим банкіром короля Прусії Фрідріха Вільгельма ІІІ, мати, Рахель Леман, була домогосподаркою. Своє навчання він починає в Берлинському університеті, потім переходить до Гетінгенського університету. По закінченні курсу в Гетінгені до 1833 року працював архітектором в будівельному департаменті Прусії.

Винайдення електродвигуна[ред.ред. код]

В 1834 році переїзжає в Кенігсберг, де в університеті викладав його молодший брат Карл. Захоплення фізикою приводять Якобі до винаходу — першому в світі електродвигуну з безпосереднім обертанням робочого валу. До винаходу Якобі існували електротехнічні пристрої із зворотньо-поступальним рухом або маятниковим рухом якоря.

Метою вченого стає створення більш потужного електродвигуна з можливістю його практичного застосування. В 1834 році Якобі будує електродвигун, заснований на принципі тяжіння і відштовхування між електромагнітами.

Двигун складався з двох груп магнітів: чотири нерухомих були встановлені на рамі, а решта — на обертовому роторі. Для поперемінної зміни полярності рухомих електромагнітів служив вигаданий вченим комутатор, принцип роботи якого використовується до теперішнього часу в тягових електродвигунах. Двигун працював від гальванічних батарей і на момент створення був найдосконалішим електротехнічним пристроєм. Двигун підіймав вантаж масою 10-12 фунтів (4-5 кг) на висоту 1 фут (30 см) в секунду. Потужність двигуна була близько 15 Вт, частота обертання ротора 80-120 обертів в хвилину. У цьому ж році Якобі направляє рукопис з описом своєї роботи в Паризьку академію наук. Винахід розглядається на засіданнях Академії і практично відразу робота друкується. Таким чином, про побудований в травні 1834 року в Кенігсберзі двигун стає широко відомо в грудні 1834 року.

Російський період[ред.ред. код]

Роботи Якобі були високо оцінені В. Я. Струве, П. Л. Шилінгом і по їх рекомендаціям Якобі в 1835 році був запрошений на посаду професора в Дерптський університет на кафедру цивільної архітектури. В тому ж році Якобі друкує «Мемуар про застосування електромагнетизму для руху машин», який викликав велику зацікавленість в академічних колах.

В 1837 році по рекомендації декількох членів Петербургської академії наук, Якобі складає докладну записку з пропозицією про практичне застосування свого електродвигуна для приведення в дію млина, лодки або локомотива і подає її Міністру народної просвіти і президенту Академії графу С. С. Уварову. Пропозицію Якобі було доведено до відома Миколи І, який дав розпорядження про створення «Комісії по виконанню дослідів відносно пристосування електромагнітної сили для руху машин по способу професора Якобі». Комісію поручено очолювати адміралу І. Ф. Крузенштерну, в склад входять академіки Е. Х. Ленц, П. Л. Шилінг та інші відомі вчені. На проведення робіт виділяється величезна на той час сума в 50 тисяч карбованців. Якобі назавжди переїздить до Росії і приймає російське громадянство.

Науково-технічна творчість вченого була багатогранною. Якобі винайшов ряд приладів для вимірювання електричного опору, які він назвав вольтагометром. В 1838 році Якобі зробив своє найважливіше відкриття, а саме — відкрив гальванопластику, поклав початок цілому напряму прикладної електрохімії. Значні успіхи були досягнуті в області телеграфії.

Він сконструював телеграфний апарат синхронної дії з безпосередньою (без розшифровки) індикацією в приймачі передаваємих букв і цифр та перший в світі телеграфний апарат, керував будівництвом перших кабельних ліній в Санкт-Петербурзі і між Санкт-Петербургом и Царським Селом. Розробляв гальванічні батареї, багато працював над створенням протикорабельних мін нового типу, в тому числі самозапалювальних (гальваноудаоних) мін, мін з запалом від індукційного апарату; був ініціатором формування гальванічних команд в саперних частинах російської армії.

Роботи Якобі отримали визнання, в 1839 році він був затверджений в званні ад'ютанта Імператорської Академії Наук, в 1842 році став екстраординарним, а в 1847 році — ординарним академіком. За винахід гальванопластики Б. С. Якобі в 1840 році удостоєний Демідовської премії в розмірі 25000 карбованців, в 1867 році нагороджений Великою золотою медалью на Всесвітній виставці в Парижі.

Останні роки життя завідував фізичним кабінетом Петербургської академії наук. Помер Борис Семенович Якобі в Санкт-Петербурзі від сердечного приступу. Похований на Смоленському кладовищі на Васильківському острові.

Див. також[ред.ред. код]