Республіка Саха
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 |
Стаття містить мовні помилки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши їх.
|
|
|||||
| Зображення:RussiaSakha (2008-03).svg | |||||
| Столиця | Якутськ | ||||
| Площа - Усього |
1-а 3 103 200 км² |
||||
| Населення - Усього |
58-а бл. 950 700 (2005) |
||||
| Федеральний округ | Далекосхідний | ||||
| Економічний район | Далекосхідний | ||||
| Автомобільний код | 14 | ||||
| Державна мова | російська, якутська | ||||
| Часовий пояс | MSK+6 (UTC+9, влітку UTC+10) | ||||
Респу́бліка Саха́ (Яку́тія) (рос. Респу́блика Саха́ (Яку́тия); якут. Саха Республиката) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Далекосхідного федерального округу.
Столиця — м. Якутськ.
Межує з Чукотським автономним округом, Магаданською областю, Хабаровським краєм, Амурською областю, Забайкальським краєм, Іркутською областю і Красноярським краєм.
Утворено 27 квітня 1922.
Зміст |
[ред.] Географічне положення
Республіка Саха розташована у північно-східному регіоні Сибіру. Якутія — найбільший суб'єкт Російської Федерації та найбільша після відділення Нунавута від Північно-Західних територій Канади адмінистративно-територіальна одиниця у світі.
[ред.] Часові пояси
Якутія входить в 3 годинних пояси (MSK+6 (UTC+9, улітку UTC+10) — західна частина, включаючи Якутськ, MSK+7 (UTC+10, улітку UTC+11) — центральна частина, включаючи Новосибірські острови, MSK+8 (UTC+11, улітку UTC+12) — східна частина).
[ред.] Історія
[ред.] Доісторичний та доросійський періоди
Археологами встановлено, що прадавня людина заселила Якутію вже в ранньому палеоліті. Тоді ж з'явилися перші археологічні пам'ятники, датовані від 300 тис. до 3 млн років тому. Найбільш відомий і добре вивчений з них - це нижньопалеолітична стоянка Дірінг-Юрях, яка розташована в середньому плині р.Лени. Сенсаційні знахідки якутських археологів на стоянці Дірінг-Юрях дозволили висловити припущення, що формування людей сучасного типу почалося тут 3,2 — 1,8 млн років тому, хоча такий ранній вік Дірінг-Юряхських кам'яних знарядь ще не одержав переконливого доказу. Поки що найдавніші археологічні знахідки датуються 300 тис. років тому.
Починаючи із середини І тисячоліття н. е. на території Якутії з'явилися предки евенів і евенків. Просуванню древніх тунгусо-язичних мисливців і оленярів із Забайкалля й Приамур'я на північ дали поштовх племена тюркомовних скотарів, що з'явилися в Східному Сибіру. До XIIІ cт. тунгуські племена розселилися на Середній Лені, Вілюї, Олекмі. Прихід предків якутів у Ленський край змусив тунгуські племена відійти на захід й схід від Лени. Частина тунгуських родів, відтиснута до Охотського моря, розселилася по басейну Колими й Індигірки. Змішавшись із юкагирами й коряками, вони утворили новий народ — евенів.
Найбільший із корінних народів республіки, що дав їй назву якути(самоназва "саха"), займає досить своєрідне положення, яке характеризується особливостями мови, традиційної культури й фізичного вигляду. Незважаючи на приналежність якутської до тюркських мов, у ній простежується великий відсоток слів монгольського (25,5 %) і тунгусо-маньчжурського(близько 4 %) походження.
Вважається, що тюркомовні племена переселялися на територію сучасної Якутії декількома хвилями, остання з яких припадає на XIV—XV cт. Згідно з думкою, що етнос пристосовується до певного ландшафту в період свого формування, якути як народність сформувалися в басейні Середньої Лени, тобто на території Центральної Якутії. Тут відбулося остаточне формування саха на основі змішання сторонніх тюркомовних племен із місцевими палеоазіатськими родами, а також зі сторонніми монголомовними хорінцями й тунгусами. Поширення скотарства внесло значні зміни в господарське життя регіону. Предки якутів зуміли зберегти й розвити конярсько-скотарську структуру свого господарства в екстремальних умовах Півночі, принесли в регіон ремісниче виробництво (ковальське, ювелірне, гончарне й ін.), будівництво жител постійного типу. Уже до початку XVII ст. якутські роди жили в басейнах Індигірки і Яни, просунувши в арктичні райони Якутії культуру розведення великої рогатої худоби й табунного конярства. Паралельно йшло формування особливої етнографічної групи північних якутів-оленярів, що перейняли від місцевих тунгуських і юкагирських племен способи ведення господарства в умовах тундри й лісотундри.
У якутських переказах XVII ст. визначається епохою Тигина й тигинідов. Академік О. П. Окладніков називав його "Якутським царем". "Фігура Тигина, — писав О. П. Окладніков у першому томі "Історії Якутії", — фігура мудрого старця, владики й грізного воїна, обранця самого Улуу Тойона, яким представляли його родичі, уже при житті зливалася на цьому тлі з величними образами епічних богатирів і божеств. Нарешті й сама загибель Тигина була пов'язана з найбільшим історичним переломом у житті якутів - появою росіян на півночі, й змальована у величних рисах епічної драми".
[ред.] Якутія в складі Російської держави
Історичне значення в долях корінних народів краю зіграло приєднання Якутії до складу Російської держави. У першій чверті XVII століття козаки-землепрохідці досягли берегів ріки Лени. Засновані росіянами зимовища й остроги: Якутськ, Жиганськ, Верхоянськ, Зашиверськ, Среднеколимськ та ін. стали форпостами просування російських колоністів на північний схід Азії, на Далекий Схід і на північний захід Америки.
В 1632 році на правом березу ріки Лени був закладений Якутський острог, що поклав початок майбутньому місту Якутську, нині столиці Республіки Саха (Якутія). Ця дата вважається датою приєднання Якутії до складу Російської держави. В 1638 році був утворений Якутський повіт, пізніше перетворений у Якутську провінцію (1775 рік) і Якутську область (1784 рік) Іркутської губернії.
В XVIII столітті відбулася масова християнізація корінних жителів краю. З діяльністю православного духівництва пов'язані розвиток народної просвіти й освіти народів Якутії, поява літератури на національних мовах, поглиблення процесів міжетнічних взаємодій.
Російські селяни-переселенці поклали початок північному землеробству, прилучаючи до них північні народи. Окремою сторінкою в історії Якутії є заслання. Заслання почалося ще з 1640-х років. На початку більшість посилалася "у ріллю", "у службу", "у посад". Починаючи з XIX століття якутське заслання здебільше стає політичним. У засланні в Якутії побували декабристи, учасники польського повстання 1863 року, народники, соціал-демократи.
[ред.] Якутія в роки Радянської влади
27 квітня 1922 р. була утворена Якутська Автономна Радянська Соціалістична Республіка (ЯАРСР) у складі РРФСР. Це політичне рішення дало правову, конституційну основу для формування державності в рамках автономної республіки. Максим Кірович Амосов — один із засновників автономної Якутії.
Радянський період історії Якутії пов'язаний із широкомасштабним промисловим освоєнням її природних багатств, початок якому поклала розробка в 1920-ті рр. золотоносних алданських родовищ. В 1930-тi рр. почалася експлуатація Північного морського шляху, в гирлі ріки Лена був побудований морський порт Тіксі; судноплавні й повітряні траси зв'язали раніше важкодоступні райони республіки. В 1950-тi рр. з відкриттям алмазоносних родовищ на заході республіки була створена потужна алмазодобувна промислова інфраструктура.
[ред.] Якутія після 1990 року
Новий етап в історії Якутії почався 27 вересня 1990 р., коли при активній підтримці всього населення республіки була проголошена Декларація про державний суверенітет. У жовтні 1991 р. був заснований пост президента республіки. Першим президентом Республіки Саха (Якутія) у грудні 1991 р. став Михайло Юхімович Ніколаєв. Тоді ж була змінена назва республіки на Республіка Саха (Якутія).
C початку 1990-х років у республіці здійснювався перехід до ринкової економіки в руслі загальноросійських процесів. У результаті поділу власності, лібералізації цін, приватизації підприємств відбулися кардинальні зміни в соціально-економічному устрої й виробничих відносинах. У цей час розвиток економіки республіки усе більше визначається різними формами власності, впливом ринкових регуляторів, впровадженням ринкових механізмів.
У ті роки почався період становлення державності республіки. На федеральному рівні була досягнута згода в тому, що в республіки, що десятиліттями була сировинною базою держави, є право розпоряджатися своїми ресурсами й тим багатством, яке створюється працею людей, що населяють цей суворий край. На початку 1990-х років були прийняті нормативні акти, що зіграли значну роль у житті республіки:
- Постанова Ради міністрів РРФСР від 23 жовтня 1990 р. № 03 "Про розширення самостійності Якутської — Саха РСР у рішенні соціально-економічних проблем в умовах переходу до ринкових відносин";
- Декларація про державний суверенітет республіки;
- Конституція Республіки Саха (Якутія);
- Федеративний договір, економічна угода й Угода по розмежуванню власності;
- Указ Президента РРФСР № 277 від 11 грудня 1991 року "Про повноваження Якутської — Саха РСР у розпорядженні природними ресурсами республіки".
[ред.] Населення
Населення Якутії становить 950,7 тис. осіб (2005). Питома вага міського населення — 64,2% (2005), густота населення — 0,3 осіб/км² (2005). Таким чином, густота населення в Якутії є найменшою серед усіх суб'єктів Російської Федерації.
[ред.] Ґендерний склад
| Показник | Міське населення | Сільське населення |
|---|---|---|
| Чоловіки | 296 155 | 168 062 |
| Жінки | 313 844 | 171 219 |
| Урбанізація | 64,26% | 35,74% |
[ред.] Етнічний склад
| Національність | Загальна чисельність | % |
|---|---|---|
| Якути | 432 290 | 45,54% |
| Росіяни | 390 671 | 41,15% |
| Українці | 34 633 | 3,65% |
| Евенки | 18 232 | 1,92% |
| Евени | 11 657 | 1,23% |
| Татари | 10 768 | 1,13% |
| Буряти | 7 266 | 0,77% |
| Білоруси | 4 236 | 0,45% |
| Вірмени | 2 764 | 0,29% |
| Не вказали національності |
2 630 | 0,28% |
[ред.] Населені пункти
| Населені пункти з населенням понад 10 тисяч мешканців 2007 |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
[ред.] Адміністративний поділ
Міські округи:
Улуси:
- Абийський улус
- Алданський улус
- Аллаїховський улус
- Амгінський улус
- Анабарський національний улус
- Булунський улус
- Верхньовілюйський улус
- Верхньоколимський улус
- Верхоянський улус
- Вілюйський улус
- Горний улус
- Евено-Битантайський національний улус
- Жиганський улус
- Кобяйський улус
- Ленський улус
- Мегіно-Кангаласький улус
- Мирнинський улус
- Момський улус
- Намський улус
- Нижньоколимський улус
- Новосибірські острови
- Нюрбінський улус
- Оймяконський улус
- Ольокмінський улус
- Оленекський улус
- Середньоколимський улус
- Сунтарський улус
- Татінський улус
- Томпонський улус
- Усть-Алданський улус
- Усть-Майський улус
- Усть-Янський улус
- Хангаласький улус
- Чурапчинський улус
[ред.] Економіка
[ред.] Транспорт
Транспортна мережа для Якутії дуже важлива. На даний момент активно використовується водний, автомобільний (особливо Амуро-Якутська залізнична магістраль) і повітряний транспорт. У 2004 р. почалося будівництво залізничної лінії, що сполучає Якутськ з Нерюнгрі. Це дозволить приєднати республіку до залізничної мережі всієї Росії до 2010 р. Загальна протяжність залізничної лінії, що будується, — 800 км.
[ред.] Сфера послуг
У Якутії розвивається туризм.
[ред.] Промисловість
Промисловість Якутії орієнтована на видобуток і збагачення сировини, тому що республіка багата природними ресурсами. На території Якутії знаходиться найбільше в країні Ельконське уранове родовище з розвіданими запасами близько 344 тис. тонн.
Основні сектори промисловості:
- Кольорова металургія, переважно алмази й золото (90 % усіх російських алмазів і 24 % золота добувається в Якутії). Акціонерна компанія "АЛРОСА" — найбільший у світі виробник алмазів; друге місце у світі за обсягом продажів
- Вугільна промисловість
- Виробництво будівельних матеріалів
- Лісова й деревообробна промисловість
- Машиноремонт
- Легка й харчова промисловість
[ред.] Сільське господарство
- Пушно-хутряне
- М'ясо-молочне
- Картопляно-овочеве
- Оленярство, конярство та звіринництво
[ред.] Політичний устрій
[ред.] Голова республіки
Головой Республіки Саха (Якутія) і її вищою посадовою особою є президент Республіки Саха (Якутія), який також очолює виконавчу владу республіки й виконує свої обов'язки протягом 5 років. Після підписання Президентом РФ В. В. Путіним Федерального закону "Про внесення змін у Федеральний закон "Про загальні принципи організації законодавчих (представницьких) і виконавчих органів державної влади суб'єктів Російської Федерації" і у Федеральний закон "Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Російської Федерації", президент Республіки Саха (Якутія) обирається за поданням Президента РФ Державними Зборами (Iл Тумен) Республіки Саха (Якутія).
[ред.] Парламент
Вищим представницьким, законодавчим і контрольним органом Республіки Саха (Якутія) є Державні Збори (Iл Тумен) — парламент республіки.
Державні Збори (Iл Тумен) є однопалатним законодавчим органом і складається з 70 депутатів. Збори обираються строком на 5 років.
[ред.] Уряд
Уряд Республіки Саха (Якутія) представляє виконавчу владу в республіці. Структура й склад уряду визначаються рішеннями президента й Уряду Республіки Саха (Якутія). Наразі уряд Якутії складається з голови (прем'єр-міністр), двох перших заступників голови, п'яти заступників голови, 17 міністрів і трьох голів Держкомітетів.
[ред.] Свята Якутії
Крім загальноросійських державних офіційних свят, у Якутії відзначаються республіканські державні свята:
- 27 квітня — День Республіки Саха (Якутія)
- 21 червня — Національне свято Исиах
- 27 вересня — День прийняття Декларації про державний суверенітет Республіки Саха (Якутія)
[ред.] Посилання
- Офіційний веб-сервер органів державної влади Республіки Саха (Якутія) (рос.)
- Офіційний сайт Державних Зборів («Іл Тумен») Республіки Саха (Якутія) (рос.)
- Республіканський інформаційно-аналітичний портал SakhaNews.ru (рос.)
- Республіканський портал (рос.)
- Викопні комахи Якутії (рос.)
- Республіка Саха у довіднику адміністративно-територіального поділу станом на 1 січня 2005 (рос.)
- Історичні фотографії з сайту «"Історія Сибіру»" (рос.)
|
|
|
|---|---|
| Республіки | Якутія |
| Краї | Камчатський • Приморський • Хабаровський |
| Області | Амурська • Магаданська • Сахалінська |
| Автономна область | Єврейська |
| Автономні округи | Чукотський |
