Якщо прислухатись

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шепіт серця / Якщо прислухатись
耳をすませば
ШепітСерця.jpg
Жанр  аніме
Режисер  Кондо Йосіфумі
Автор 
сценарію 
Міядзакі Хаяо за манґою Хіраґі Аой
Сейю 



Тривалість 
Рік  1995
AniDB ID 336

«Якщо прислухатись» (яп. 耳をすませば, みみをすませば мімі о сумасеба) — японський анімаційний фільм студії Ґіблі 1995 року. Базується на манзі Хіраґі Аой. Сценарій фільму написав Міядзакі Хаяо, режисер Кондо Йосіфумі. Це дев'ятий фільм студії Ґіблі.

Короткий зміст[ред.ред. код]

Учениця старших класів токійської школи Цукісіма Сізуку помічає, що на бібліотечних карточках книг, які вона читає, дуже часто трапляється одне й те ж прізвище: Амедзава Сейдзі. Їй стає цікаво, хто ж цей хлопець, який перечитав усі ті книги, що й вона. Звісно ж, не глумливий парубок із паралельного класу, який дуже часто, як на зло, зустічається їй у школі.

Одного разу Сізуку побачила в метро дивного кота: тварину, яка свідомо заходить у метро, сідає, їде на потрібну станцію і виходить. Йдучи за котом-пасажиром, Сізуку потрапляє до будинку, в якому розташувлася дивна антикварна крамниця, окрасою якого є чарівна статуетка Барона — казкового кота із мінливими очима. Власник крамниці розповідає дівчинці легенду про Барона. Дівчинка так зацікавилася, що ледь не запізнилася відвезти батькові обід на роботу. Вона кидається бігти, але й цього разу забуває бенто. Її наздоганяє на велосипеді глумливий хлопець із паралельного класу, віддає обід і зауважує, що вона дуже багато їсть.

Крамниця з Бароном вабить Сізуку, але довго вона не може туди попасти знову — крамницю зачинено. Нарешті одного дня Сізуку входить до крамниці й застає там глумливого хлопця — онука крамаря. Незабаром вона довідується, що його звуть Амедзава Сейдзі. Оскільки Сізуку забарилася в крамниці з дідусем крамарем, його друзями музикантами й Сейдзі, хлопець береться провести її додому. Виявляється, що він мріє навчитися робити скрипки й збирається поїхати вчитися до Кремони.

Наступного дня він приходить до класу Сізуку із звісткою про те, що батьки відпускають його. Сізуку вирішує, що вона теж хоче кимось стати, не вступає до університету, а починає писати книгу про Барона, прислуховуючись до свого серця. Першою людиною, якій вона показує свій твір, став дідусь Сейджі. Вислухавши критику, дівчинка розуміє, що їй треба вчитися далі.

Одного дня перед самим світанком її будить, стукаючи у вікно, Сейдзі. Він приїхав на канікули з Кремони. Молода пара зустрічає світанок разом.

Особливості[ред.ред. код]

В аніме, окрім напрочуд розумного кота, що подорожує в метро, немає нічого казкового й наприроднього. Зате це один із найліричніших і найромантичніших фільмів про життя підлітків.

Як і у більшості фільмів, до яких причетний Міядзакі, щось у ньому літає, бодай уві сні.

Музика[ред.ред. код]

Основною музично темою фільму є пісня «Take Me Home, Country Roads(англ.)», яку Сізуку перекладає японською, водночас пишучи пародію. В фільмі використаний запис пісні у виконанні Олівії Ньютон-Джон.

Визнання[ред.ред. код]

Хоча фільм мало знайомий неяпонській аудиторії, він входить в 10 найкращих анімаційних фільмів на IMDB (сьоме місце на грудень 2007 року).

Інше[ред.ред. код]

Образи Барона й напрочуд розумного товстенного кота, який привів Сідзуку до крамниці, використаний студією Ґіблі в іншому фільмі «Котяча віддяка».

Годинник, що ремонтує власник крамниці, виготовила фірма "Porco Rosso", що являться посиланням до однойменного мультфільму цієї ж студії.

Посилання[ред.ред. код]


аніме і манґа Це незавершена стаття про аніме та манґу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.