Яків Ворагінський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Яків Ворагінський
лат. Jakobus de Voragine, італ. Jacopo da Varazze
Оттавіано Неллі, «Розп'яття» (Яків Ворагінський (праворуч) з книгою «Золота легенда»), Палаццо Трінчі, Італія
Оттавіано Неллі, «Розп'яття» (Яків Ворагінський (праворуч) з книгою «Золота легенда»), Палаццо Трінчі, Італія
Дата народження близько 12281230
Місце народження Варацце, поблизу Генуї
Дата смерті 13 або 14 липня 1298
Місце смерті Генуя
Мова творів латина, італійська мова
Рід діяльності домініканський чернець, архієпископ
Жанр житійна література
Сторінка з рукописного видання «Золотої легенди»
Яків Ворагінський, Sermones de sanctis de tempore, видання 1497 року (Національна бібліотека Польщі)

Яків Ворагінський[1], Яків Ворагинський, Якопо да Варацце, де Ворагіне, Яків з Ворагіна, Яків Генуезець (лат. Jakobus de Voragine, італ. Jacopo da Varazze) (бл. 12251230, Варацце, поблизу Генуї — 13 або 14 липня 1298, Генуя) — чернець-домініканець, італійський духовний письменник, автор знаменитого збірника житій святих «Золота легенда».

Біографія[ред.ред. код]

Яків Ворагінський народився між 1225 і 1230 у Варацце, поблизу Генуї (Лігурія, Італія).

1244 року, під час перебування в Генуї, вступив в орден домініканців. Проживав у монастирі Святої Марії в Кастелло. У 1246-1252 роках навчався в Болонському університеті. З 1252 року був «лектором» в одному з монастирів Генуї. Почав працювати над «Золотою легендою» з 1260 року й працював аж до смерті у 1298 році.

1267 року був обраний провінціалом Ломбардії (на той час - майже всієї Північної Італії). На цій посаді працював до 1277 року, а потім ще у 1283-1285 роках. Під час соборів 1288 і 1290 років представляв на них свою провінцію.

1288 року місто Генуя направило Якова Ворагінського з місією до папи Миколая IV, аби той скасував відлучення від церкви генуезців, яких було таким чином покарано за підтримку Сицилії проти Карла II Анжуйського.

З 1292 року був обраний архієпископ Генуї. Як папський посланець неодноразово виступав посередником у конфлікті Венеціанської республіки з Генуєю.

Помер у липні 1298 року в Генуї. За його заповітов, гроші, виділені на його похорон, було роздано бідним, а похорон пройшов якомога скромніше.

11 травня 1816 року папа Пій VII канонізував його до лику блаженних, його реліквії були перенесені на батьківщину, в Варацце. День пам'яті — 13 (14) липня.

Творчість[ред.ред. код]

Автор першого перекладу Біблії народною італійською мовою, що залишився неопублікованим, а також «Sermones quadragesimales et dominicales» (Венеція, 1589; Тулуза, 18741876). Збереглися також збірки його проповідей.

Найвідоміший твір Ворагінського — збірник житій святих «Золота легенда» («італ. Legenda aurea sive historia Lombardica»). Цей збірник, складений у 1250-і роки, почасти за письмовими джерелами, а почасти за усними народними переказами, в епоху середньовіччя набув широкого поширення й був перекладений майже всіма європейськими мовами.

Твори[ред.ред. код]

  • Sermones de sanctis de tempore
  • Defensorium contra impugnantes Frates Praedicatores
  • Summarium virtutum et vitiorum
  • De operibus et opusculis Santi Augustini
  • Хроніка Генуї
  • Legenda sanctorum, або Legenda aurea чи Historia lombardica
  • Historia de Septem dormientibus

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Alain Boureau, Introduction à la Légende dorée, La Pléiade, NRF, Gallimard, 2004
  • Peter Linehan, Les dames de Zamora, Secrets, stupres et pouvoir dans l’Église espagnole du XIIIe, trad. Sylvain Piron, les Belles Lettres, 1998 (1re éd. 1995).
  • Gabriella Araldi, Jacopo da Varagine tra santi e mercanti, Milan, Camunia, 1988
  • Giovanni Monleone, Iacopo da Varagine e la sua Cronaca di Genova, dalle origini al 1297, studio introduttivo e testo critico commentato di Giovanni Monleone, Istituto storico italiano per il Medio Evo, Rome, 1941, vol. 1
  • Jacques Le Goff, À la recherche du temps sacré : Jacques de Voragine et la Légende dorée, Paris, Perrin, 2011 ISBN 978-2-262-03392-7
  • La Légende dorée de Jacques de Voragine illustrée par les peintres de la Renaissance italienne (400 peintures et fresques des XIV-XV e italiens), Paris, éditions Diane de Selliers.

Посилання[ред.ред. код]