Ян Табачник

Ян Табачник
Я́ків Пі́невич Таба́чнік
Народився	31 липня 1945(1945-07-31) Чернівці, Українська РСР, СРСР
Помер	11 вересня 2023(2023-09-11) (78 років) Тель-Авів-Яфо, Ізраїль
Країна	СРСР  Україна
Національність	єврей
Діяльність	політик, музикант, композитор
Галузь	музична педагогіка
Alma mater	Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького (1990), Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2011) і Чернівецьке державне училище мистецтв ім. Воробкевича
Науковий ступінь	доктор філософії
Заклад	КНУКіМ
Членство	Верховна Рада України VII скликання, Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посада	народний депутат України, народний депутат України і народний депутат України
Партія	Партія регіонів
У шлюбі з	Тетяна Нєдєльськаd
Нагороди	Орден «За заслуги» І ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Заслужений артист України
Медіафайли у Вікісховищі

|причина смерті.=

Народний депутат України
5-го скликання
Партія регіонів	2006 р.	—	2007 р.

Народний депутат України
6-го скликання
Партія регіонів	2007 р.	—	2012 р.

Народний депутат України
7-го скликання
Партія регіонів	12 грудня 2012	—	27 листопада 2014

Я́н Петрович Таба́чник (ім'я при народженні — Яків Піневич Табачнік; 31 липня 1945, Чернівці — 11 вересня 2023, Тель-Авів) — радянський та український акордеоніст і політик. Народний артист України (1994). Народний депутат України кількох скликань, генеральний продюсер та ведучий Міжнародного телевізійного проєкту «Маю честь запросити», засновник фестивалів-конкурсів «Володимир Крайнєв запрошує» та AccoHoliday.

Біографія

Народився 31 липня 1945 року у м. Чернівці у єврейській родині. Освіту здобував на музично-педагогічному факультеті Мелітопольського державного педагогічного інституту (1985—1990) та юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2011).

• 1964—1965 — артист Астраханської обласної, згодом — Калмицької державної філармонії.
• 1965—1966 — музикант-інструменталіст Аджарського відділу Грузинської державної філармонії.
• 1967—1968 — акордеоніст, Держфілармонія ПБК; соліст джаз-оркестрів Марка Горєліка та Шико Аранова.
• 1968—1969 — повертається до Чернівців, де протягом восьми років працює директором РБК Першотравневого району.
• 1979—1994 — на запрошення Запорізької обласної філармонії переїздить до м. Запоріжжя, де створює та стає художнім керівником фольклорного ансамблю «Сурми», гурту «Новий день» та інструментального колективу «РИФФ».
• 1995 — створює в Одесі Муніципальний театр музики Яна Табачника.
• 1997—1998 — професор кафедри народних інструментів Київського національного університету культури та мистецтв. Має почесні професорські звання у кількох музичних вишах, серед яких Тель-Авівська та Донецька консерваторії.
• Протягом 1999 року їздив з агітаційним туром за кандидата у Президенти України Леоніда Кучму по в'язницям та колоніям.
• З 2000 року — заступник голови опікунської ради Всеукраїнського Фонду «Надії і Добра».
• У 2000-му році створив у Києві Міжнародний творчий центр Яна Табачника, найуспішнішими проєктами якого є телевізійне шоу «Маю честь запросити» (виходило на українському телебаченні протягом 20 років, і за цей час програму подивилися 700 мільйонів глядачів у різних країнах світу) та щорічний Міжнародний конкурс-фестиваль професійного виконавського мистецтва AccoHoliday, в якому взяли участь молоді акордеоністи, виконавці як естрадно-джазової, так і класичної музики, з понад 40 країн світу.

Із 1987 року Ян Табачник виступав із сольними концертами в Австрії, Фінляндії, Польщі, у 90-ті неодноразово гастролював у США, Канаді, Німеччині, Австралії, Великій Британії, Ізраїлі та інших країнах. Став лауреатом численних конкурсів і фестивалів, привіз в Україну визнану єврейським світовим товариством нагороду «Золота менора». Пострадянський простір об'їздив від Кушки до Діксона, від Сахаліну до Карпат, що підтверджує колекція концертних афіш музиканта, найстарішою з яких 60 років.

Із 1976 року випустив п'ять дисків-гігантів на Всесоюзній фірмі «Мелодія». У створенні записів брали участь симфоджазові колективи, бенди та бігбенди. Випустив 10 компакт-дисків, у двох із яких є автором музики і текстів пісень. Пісні Яна Табачника брали до свого репертуару Йосип Кобзон, Вахтанг Кікабідзе, Людмила Гурченко, Валентина Толкунова та інші відомі артисти. У Музеї гармоніки Альфреда Мірека творчості Яна Табачника присвячений один зі стендів експозиції.

Нагороди та звання

Заслужений артист УРСР (1989). Народний артист України (1994).

Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ст. Повний кавалер ордена «За заслуги». Повний кавалер ордена Святого Станіслава. Нагороджений орденом «Суспільне визнання» III ст., Золотим хрестом «Меценати Батьківщини», Має нагороди Уповноваженого з прав людини України, СБУ, МВС та Міністерства транспорту України, спецпідрозділу «Альфа», прикордонних військ України, медаль «За ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС» II ст.

Відзначений премій і нагород, серед яких Золота медаль Ізраїлю, Президентський орден «Сяйво» (Грузія), орден Петра Великого I ст. (Росія), орден царя Соломона Мудрого, орден Святого Володимира I ст., Орден Горчакова I ст., Орден Дмитра Донського, золотий орден Миколи Чудотворця I ст., Орден Святого князя Олександра Невського I ст., Орден Михайла Ломоносова та інші. Має звання-титули «Маестро», «Золотий акордеон», «Гранд-маестро», нагороду Legenda viva («Жива легенда») і іменну зірку на Алеї зірок міста Києва.

Лауреат Міжнародної премії імені Сіді Таль. Почесний громадянин міст Чернівці та Мелітополь. Увійшов до сотні знаменитих євреїв світу, народжених в Україні.

Депутатська діяльність

Депутат Верховної Ради 5-го скликання з 04.2006 від Партії регіонів, № 20 в списку.

У 2007—2012 — Депутат Верховної Ради 6-го скликання з 11.2007 від Партії регіонів, № 20 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. 10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики».

У 2012—2014 — Депутат Верховної Ради 7-го скликання.

Входив до комітету з боротьби з організаційною злочинністю і корупцією. У політику, за словами музиканта, його привела громадська діяльність: Ян Табачник був заступником голови опікунської ради Всеукраїнського благодійного фонду «Надії й Добра», діяльністю якого опікувалася перша леді України Людмила Кучма. Працюючи з фондом, Ян Табачник об'їздив з концертами й гуманітарною допомогою більше сотні дитячих будинків та шкіл-інтернатів України, а також виправно-трудові колонії, в тому числі для неповнолітніх злочинців. Для деяких в'язнів музикант добився перегляду справ і допоміг повернутися до нормального життя.

Є ініціатором створення й очільником клубу «Маю честь», члени якого придбали 35 будинків для багатодітних та малозабезпечених українських сімей. У 2008 році до 600-річчя Чернівців подарував рідному місту пам'ятний знак авторства Зураба Церетелі.

Смерть

11 вересня 2023 року в Тель-Авів-Яфо, Ізраїль він помер після дворічної боротьби з раком легень.

Родина

• Батько — Петро (Піня) Борисович (1910–1981) — інженер-текстильник;
• Мати — Ханна Ізраїлівна (1912—1980) — домогосподарка;
• Дружина — Недєльська Тетяна Володимирівна (2 вересня 1971), співачка, народна артистка України;
• Сини — Петро (1996), Павло (2000), Михайло (2002).

Джерела

• Богайчук М. А. Табачник Ян Петрович // Література і мистецтво Буковини в іменах: словник-довідник. — Чернівці : Букрек, 2005. — С. 260.
• Гусар Ю. Пам'ятник місту — від Яна Табачника // Буковинське віче. — 2010. — 2 лип. — С. 3.
• Гусар Ю. Табачник Ян // Буковинський календар. Ювілеї-2008. — Чернівці : Правдивий поступ, 2008. — С. 121.
• Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 572.
• Коротич В. Доигрался: страницы жизни Яна Табачника. — К. : Мистецтво, 2005. — 208 с. (рос.)
• Табачник, Ян. Неуслышанные молитвы / Литературная запись М. Маслия. — Черновцы : Букрек, 2011. — 396 с. (рос.)
• Табачник, Ян. Без аплодисментов. — Черновцы : Букрек, 2015. — 255 с. (рос.)

Посилання

• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.»