Як-9

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Як-9
PL MWP Yak-9P.JPG
Як-9
Призначення: винищувач 
Перший політ: 6 липня 1942 (Як-7ДИ) 
Прийнятий на озброєння: вересень 1942 
Історія виробництва
Виробник: ОКБ Яковлєва 
Всього збудовано: 16769 
Конструктор: Яковлєв 
Характеристики
Екіпаж: 1 чол.
Максимальна швидкість (МШ): 600 км/г
Дальність польоту: 875 км
Практична стеля: 10750 м
Розміри
Довжина: 8,5 м
Розмах крил: 9,74 м
Площа крил: 17,5 м²
Маса
Споряджений: 2833 кг
Силова установка
Двигуни: 1×М-105ПФ 
Озброєння

Як-9 — радянський одномоторний літак-винищувач Другої світової війни[1]. Був розроблений КБ під керуванням Олександра Сергійовича Яковлева. Був наймасовішим радянським винищувачем Німецько-радянської війни. Вироблявся з жовтня 1942 по грудень 1948 р., всього було побудовано 16769 літаків.

Історія створення[ред.ред. код]

Як-9 став закономірним продовженням винищувачів Як-1 та Як-7. З конструктивної точки зору він являв собою подальший розвиток Як-7. Мало відрізняючись від нього за зовнішнім виглядом, Як-9 в той же час був у всіх відношеннях досконалішим. Це природно, оскільки при створенні цього літака було враховано майже дворічний досвід виробництва і бойового застосування Як-1 та існувала можливість ширшого застосування дюралюмінію, в якому країна відчувала вже не такі великі труднощі, як на початку війни. Використання металу дозволило, зокрема, істотно зменшити масу конструкції, а виграш використовувати або для збільшення запасу пального, або для оснащення літака потужнішим озброєнням і різноманітнішим спецобладнанням.

Як-9 був наймасовішим винищувачем радянських ВПС періоду Німецько-радянської війни. У середині 1944 літаків Як-9, Як-9Т і Як-9Д в сумі було більше за всіх інших винищувачів, що знаходилися на озброєнні, разом узятих і вони значною мірою замінили Як-1 і Як-7Б на основних фронтах. Випуск Як-9 на заводі № 153 досягав 20 літаків на день.

Як-9 випускався на трьох великих заводах (№ 153, 166, 82), брав участь у всіх операціях Радянської Армії, починаючи з Сталінградської битви. Всі модифікації винищувача мали відмінні льотно-технічні характеристики, не мали значних конструктивних або експлуатаційних дефектів, що призводять до аварій.

Першим серійним літаком став Як-9 з двигуном М-105ПФ. Як-9 з двигуном М-105ПФ і гвинтом ВИШ-61П був фронтовим винищувачем. Він являв собою серійний літак, прототипом для якого став полегшений варіант літака Як-7ДІ. Від останнього Як-9 мав ряд відмінностей, основні з яких такі: запас пального і число бензобаків зменшені відповідно з 500 кг і чотирьох баків до 320 кг і двох баків (на Як-7ДІ в полегшеному варіанті два консольних бака не заливалися, на серійних Як-9 вони були відсутні); запас масла зменшено з 50 до 26…30 кг; зняті бомботримачі для зовнішньої підвіски бомб.

Озброєння Як-9 було аналогічне Як-7ДІ — одна мотор-гармата ШВАК з боєзапасом 120 патронів і один (лівий) синхронний кулемет УБС з боєзапасом 200 патронів. Польотна маса в порівнянні з полегшеним варіантом Як-7ДІ збільшилася до 2870…2875 кг, що пояснювалося в основному нижчою культурою виробництва і менш жорстким масовим контролем на серійних заводах у порівнянні з дослідним виробництвом ОКБ О. С. Яковлєва.

Модифікації[ред.ред. код]

Головною особливістю Як-9 була здатність створювати на його основі найрізноманітніші за призначенням типи літаків, включаючи фронтовий винищувач із звичайним і важким озброєнням, винищувач далекого супроводу, винищувач-бомбардувальник, винищувач-фоторозвідник, висотний винищувач-перехоплювач, двомісний неозброєний пасажирський літак спеціального призначення, двомісний навчально-тренувальний і вивізний винищувач.

Як-9 мав 22 основних модифікації, з яких 15 будувалися серійно. На Як-9 встановлювалися п'ять різних нових і модифікованих типів двигунів, шість варіантів числа й обсягу бензобаків, сім варіантів озброєння і два варіанти спецобладнання. Крім того, у Як-9 було два різновиди крила, що істотно відрізнялися: змішаної і суцільнометалевою конструкцій. Всі модифікації Як-9, крім вихідної конструкції, мали спеціальні індекси.

Як-9 з М-106ск[ред.ред. код]

Дослідний літак, спроба поліпшити характеристики Як-9 за рахунок встановлення потужнішого двигуна М-106ск оснащеного одношвидкісним нагнітачем. Літак вийшов на випробування в жовтні 1942 р. Проте двигун працював незадовільно і винищувач залишився в єдиному екземплярі.

Як-9 з М-107А[ред.ред. код]

Літак випробовувався в грудні 1942 року. Перспективний двигун М-107А при таких самих габаритах як і М-105ПФ мав набагато більшу потужність, але виявився ще «сирим» і одного разу з-за його відмови літак зазнав аварію, в якій ледь не загинув льотчик-випробувач П. М. Стефановський. Цей варіант Як-9 був виготовлений лише в одному екземплярі.

Як-9Д[ред.ред. код]

Як-9Д

Ця модифікація відрізнялася від базової моделі великим запасом палива (ЯК-9 320 кг, ЯК-9Д 480 кг). Паливо розміщувалося не в двох баках як на ЯК-9, а в чотирьох: двох кореневих по 208 л і двох консольних по 117 л. Максимальна дальність польоту досягла 1400 км. Виробництво ЯК-9Д почалося в березні 1943 р. (замість ЯК-9) і тривало до травня 1944 Всього було виготовлено 3068 винищувачів ЯК-9Д.

Як-9Т[ред.ред. код]

Як-9Т

На літаку в розвалі блоку циліндрів двигуна М-105ПФ була встановлена 37 мм гармата НС-37. Через велику довжину гармати, кабіну льотчика зсунули назад на 0,4 м, також було проведено посилення конструкції і агрегатів. Боєзапас складався з 30-32 патронів гармати НС-37 і 200–220 патронів синхронного кулемета УБ. Маса секундного залпу становила 3,74 кг. 37-мм гармата дозволила збільшити дистанцію відкриття стрільби: для порушення бойового порядку бомбардувальників 1000–1200 м; окремо не маневреним бомбардувальникам 500–600 м. Як-9Т з успіхом застосовувався для атаки наземних цілей. Бронебійні снаряди з дистанції 500 м під кутом 45 градусів пробивали броню товщиною 30 мм. Проте сильний відбій знаряддя призводив до того, що у бік цілі йшло лише перші кілька снарядів. У звіті про військових випробуваннях літака зазначалося: «льотчик, який літає на Як-9Т, повинен бути свого роду снайпером і вміти вражати літак ворога напевно — з першого пострілу»[2]. Наприкінці 1943 р. літак використовувався для боротьби з морськими цілями противника на Чорному морі. У період з березня 1943 р. по червень 1945 р. було побудовано 2748 літаків Як-9Т.

Як-9ТД[ред.ред. код]

Літак Як-9Т зі збільшеним запасом палива, мав чотири бака як на Як-9Д. Випускався у 1944 р.

Як-9К

Як-9К[ред.ред. код]

Модифікація Як-9Т на якій замість 37 мм гармати НС-37 була встановлена 45 мм гармата НС-45. Зазор між порожнім валом редуктора гвинта та стволом гармати, що проходив крізь нього, становив лише 0,75 мм. Для зменшення сили відбою, яка становила 7 тс, ствол НС-45 забезпечили дульним гальмом. Але, все ж при стрільбі на невеликих швидкостях літак розгортало, а льотчик відчував різкі поштовхи. Було рекомендовано вести стрільбу короткими чергами по 2-3 постріли. Маса секундного залпу Як-9К досягла 5,53 кг. У квітні-червні 1944 р. побудували серію Як-9К з 53 літаків. За час військових випробувань винищувачі провели 51 повітряний бій, в ході яких було збито 8 FW-190 A-8 і 4 BF-109 G (зустрічей з бомбардувальниками не було). Свої втрати склали 1 Як-9К. Середня витрата 45-ти мм патронів на збитий літак противника склав 10 штук. Як-9К не стали випускати великою серією через ненадійність роботи гармати НС-45.

Як-9П[ред.ред. код]

Дослідний варіант Як-9. Замість синхронного 12,7 мм кулемета УБ на літаку була встановлена 20 мм гармата ШВАК. Як-9П виготовлений в березні 1943 р.

Країни, що використовували Як-9[ред.ред. код]

Албанія Албанія
Болгарія Болгарія
Велика Британія Велика Британія
  • Як-9ДД Джеймса Еріка Сторрара, командира 234 Sqn, RAF
Північна Корея Північна Корея
КНР КНР
Монголія Монголія
Польща Польща
СРСР СРСР
США США
  • Трофейні, захоплені в Північній Кореї
Угорщина Угорщина
Франція Франція
Югославія Югославія

Тактико-технічні характеристики[ред.ред. код]

  • Джерело: Медведь А. Н., 208, стр. 59, 88; Шавров, 1988.
ТТХ винищувачів Як-9
Як-9 Як-9Д Як-9ДД Як-9Т Як-9К Як-9ПД Як-9У
Технічні характеристики
Екіпаж 1
Довжина, м 8,5 8,6 8,66 8,67 8,55
Розмах крила, м 9,74 10,74 9,74
Площа крила, м² 17,15 17,65 17,15
Маса порожнього, кг 2200 2350 2346 2298 2291 2310 2512
Маса нормальна злітна, кг 2873 3174 3276 3025 3028 2845 3204
Маса палива, кг 322 486 630 330 475 320 380
Двигун М-105ПФ ВК-105ПФ М-105ПФ ВК-105ПФ М-105ПД М-107А
Потужність, к.с. (кВт) 1× 1180 (868) 1× 1160 (853) 1× 1500 (1103)
Льотні характеристики
Максимальна швидкість на висоті, км/год (м) 512 (0)
552 (1800)
577 (3900)
535 (0)
567 (1659)
591 (3650)
522 (0)
564 (1000)
584 (3900)
533 (0)
574 (2100)
597 (3930)
518 (0)
573 (3750)
500 (0)
615 (8000)
575 (0)
636 (2500)
672 (5000)
Посадкова швидкість, км/год 130 143 145 144 142 130 140
Практична дальність, км 848 1360 2285 735 598 575 675
Практична висота, м 10750 9800 9400 10000 10000 13100 10650
Тривалість набору висоти 5000 м, хв 5,1 6,1 6,8 5,5 6,5 5,3 5,0
Тривалість віражу на 1000 м, с 16-17 26 26 18-19 21-24 19 20
Навантаження на крило, кг/м² 167 192 191 176 176 143 183
Тягооснащеність, Вт/кг 306 272 263 283 283 334 350
Розбіг, м 320 370 400 380 345 375 375
Пробіг, м 485 550 500 500 455 460 530
Озброєння
Гарматне 1× 20 мм ШВАК
120 патр.
1× 37 мм НС-37
30 патр.
1× 45 мм НС-45
29 патр.
1× 20 мм ШВАК
120 патр.
Кулеметне 1× 12,7 мм УБС
200 патр.
ні 2× 12,7 мм УБС

Примітки[ред.ред. код]

  1. Angelucci, Enzo and Paolo Matricardi. World Aircraft: World War II, Volume II (Sampson Low Guides). Maidenhead, UK: Sampson Low, 1978. ISBN 0-562-00096-8.
  2. http://combatavia.info/index1yak9.html