Ялина канадська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ялина канадська
Picea glauca tree.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
Клас: Хвойні (Coniferopsida)
Порядок: Хвойні (Coniferales)
Родина: Соснові (Pinaceae)
Рід: Ялина (Picea)
Вид: Ялина канадська
Біноміальна назва
Picea glauca
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3330
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Picea glauca

Яли́на кана́дська, глаука, бі́ла або си́за (Picea canadensis або Picea glauca) — хвойне дерево родини соснових (Pinaceae). Батьківщина — Канада і Аляска, звідки у XVIII столітті ялину завезли в Західну Європу.

Ботанічні характеристики[ред.ред. код]

Будова і життєдіяльність[ред.ред. код]

Канадська ялина може досягати 20-30 м заввишки. Крона — густа, 60-120 см в діаметрі, конусоподібна. Гілки молодих дерев направлені косо вгору, старих — опущені донизу.

Хвоя — з блакитним відтінком, сизо-зелена. Якщо її розтерти — запах хвоїнок буде нагадувати чорну смородину. Жіночі шишки ялини — дерев’янисті, повислі, нерозсипні. Насіння — з ложкоподібним крильцем.

Гілка, шишка і насіннина ялини канадської

Розмноження[ред.ред. код]

Розмножується канадська ялина насінням, розтрушеним з шишок. Штучно її також розводять живцями.

Дерево невибагливе до ґрунту, але краще росте на гарно дренованих суглинках. Також ялина канадська зимостійка і достатньо посухостійка. Доживає до 300 і навіть 500 років.

Поширення[ред.ред. код]

Батьківщина ялини — Канада і Аляска, де вона — найпоширеніша з усіх видів ялини. У дикому вигляді дерево і нині росте в лісовій зоні Північної Америки, де займає великі площі, переважно вздовж берегів річок і озер, утворюючи чисті та змішані насадження. В гори піднімається до висоти 1500 м. Канадська ялина - найзимостійкіша з усіх видів ялини.

У Західну Європу її завезли на початку XVIII століття з тієї ж Канади. В Україні канадську ялину найчастіше вирощують як декоративне дерево – у всіх областях країни. За поширеністю вона у нас поступається лише ялині колючій (Picea pungens Engelm.).

Декоративні форми[ред.ред. код]

Відомо близько 20 декоративних форм ялини канадської – різної висоти, конфігурації крони (конічна чи кулеподібна) і кольору хвої (світло-зелена, золотиста, блакитно-зелена чи сизо-блакитна).

Серед садівників особливо популярні карликові канадські ялини, які можна вирощувати навіть у квітниках (їх поєднують, наприклад, з вереском) чи горщиках. Але практично всі декоративні форми дерева схильні до пошкоджень сосновим павутинним кліщем.

  • Форма «Ауреа» («Aurea») – дуже швидко росте. Хвоя на верхній стороні має золотавий колір. В культурі відома з 1866 року.
  • «Ауреаспіката» («Aureospicata») – відрізняється жовтим кольором хвої і молодих пагонів, але лише влітку. Пізніше дерево стає зеленим. Ця форма виникла в 1890 році в розсаднику в Карлсруе (Німеччина).
Найпоширеніша декоративна форма ялини канадської - «Коніка» («Conica»)
  • «Коніка» («Conica») – найпопулярніша конічна форма ялини канадської. В 60 років висота дерева може сягати 4 м. Крона – пірамідальна, щільна, густа та пухка, діаметром до 2 метрів. Світло-зелена хвоя зовсім не колюча на дотик. Росте ця форма канадської ялини дуже повільно. В розсадниках часто пошкоджується червоним павуком.

Вперше ця форма була виведена в Канаді відомими північноамериканськими дендрологами Редером та Джеком на озері Лаган в 1904 році, [Джерело?] звідки і поширилась по садах і парках світу.

Коніка ефектна в найрізноманітніших композиціях: на партері чи в групових насадженнях. Рекомендується для вирощування в контейнерах на дахах, терасах, в групових насадженнях біля будинків, для оформлення кам’янистих садів. Дерево тіньовитривале.

Мутанти канадської ялини «Коніка» - «Альберта Глобе», «Лаурін», «Елеганс Компакта», «Гном», «Граціліс Компакта», які часто продають під однією назвою - «Коніка», але вони все ж таки відрізняються.

  • «Ехініформіс» («Echintformis») – міні-форма канадської ялини, росте дуже повільно. В 30 років висота дерева – 0,5 м.

Крона кулеподібна, близько 1 м в діаметрі. Пагони короткі, до 2 см довжиною, та, як і бруньки, - коричневі. Хвоя 5-7 мм в довжину, дуже вузька, блакитно-зелена, розташована радіально. Коріння сильне, рясно вітриться. «Ехініформіс» краще росте на малокислих, вологих ґрунтах. Дерево світлолюбне.

Вперше цю форму вивели у Франції в 1955 році, а сьогодні вона широко поширена по всій планеті. Нерідко це дерево плутають зі схожою формою ялини чорної.

  • «Елеганс Компакта» («Elegans Compacta») – має конічну форму, але росте швидше, ніж «Коніка» – додає 4-5 см щорічно. Молоді пагони і бруньки жовто-коричневі. Хвоя – свіжо-зелена, 8-10 мм в довжину. Вперше цю форму вивели в 1950 році в Чехословаччині.
  • «Гном» («Gnom») – крона теж конічна. Дерево щорічно виростає на 3-5 см. Хвоя виразно сіро-зелена, 8-10 мм в довжину. Походження форми відносять до 1969 року (державний розсадник хвойних рослин в Єжице, Чехословаччина).
  • «Граціліс Компакта» («Gracilis Compacta») – карликова форма канадської ялини. Дерево має конічну крону і щорічно виростає на 4-7 см. Хвоя – дуже густа і жорстка, сіро-зелена, 7-10 мм завдовжки. Виведення мутанта відносять до 1960 року (теж в Єжице).
  • «Лаурін» («Laurin») - карликова форма, росте дуже повільно – не більше 2,5 см на рік. Пагони розташовані густо. Хвоя – темно-зелена, радіальна, 5-10 мм завдовжки. Максимальна висота дерева – не більше 1,5 м. Форма відібрана в 1970 році в розсаднику Р. Арнольда в Німеччині (м. Голштайн).
  • «Нана», Низька («Nana») - карликова форма, до 1 - 2 м заввишки. Щорічно виростає на 2,5-4,5 см. Крона широка, закруглена. Гілки густі, сірі, дуже гнучкі. Хвоя радіальна, тонка, жорстка, сіро-блакитна, 5-7 мм завдовжки. Дерево зимостійке, в культурі відоме з 1828 року. Нині зустрічається нечасто. Рекомендується для групових насаджень в парках та скверах і для вирощування в контейнерах. Ялиною «Нана» озеленюють квартали, балкони і дахи.
  • «Пендула» («Pendula») - плакуча форма канадської ялини, виведена А. Карьєром у парку Версаля (Франція). Гілки сильно схилені донизу. Хвоя – густа, блакитно-зелена.
  • «Цукерхут» («Zuckerhut») - карликова форма ялини канадської. Вперше її вивели в 1955 році. Дерево росте повільно, не більше 3-5 см на рік. Максимальна висота – 1,5 м. Крона конічна, з загостреною верхівкою, діаметром 0,5-0,8 м. Кора – сіро-коричнева, гладка або луската. Хвоя розташована радіально, яскраво-зелена, дуже м'яка.
Канадські ялини в Національному парку Деналі (англ. The Denali National Park), Аляска (США)

Дерево відносно тіньовитривале і морозостійке. У молодому віці може страждати від весняних сонячних опіків. До ґрунту невимогливе, але краще росте на свіжих суглинках або супісках.

Практичне використання[ред.ред. код]

Промисловість[ред.ред. код]

Ялина канадська, як і більшість інших видів ялин, дає цінну деревину – білу, легку і м'яку. Її широко використовують у будівництві, деревообробній, целюлозно-паперовій промисловості. Також з канадської ялини виготовляють музичні інструменти, в тому числі гітари.

Новорічна ялинка

Кора ялини має 7-15 % дубильних речовин, тому з неї добувають смолу, дьоготь, терпентину, живицю, деревний оцет.

Озеленення[ред.ред. код]

Ялина канадська – цінна декоративна рослина. Її саджають в парках, скверах, використовують у лісосмугах. Також вона гарно протистоїть вітрам і може використовуватись в вітрозахисних насадженнях.

Ялина канадська як символ[ред.ред. код]

Ялина канадська, як і її родички — ялина європейська та колюча — часто слугує атрибутом новорічних свят. Дикорослі форми її нерідко зрубують незаконно. Декоративні — розводять в горщиках.

Посилання[ред.ред. код]