Ялтинська яйла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ялтинська яйла
Ялтинська яйла — панорама на схід від Ставрікайської стежки.

Я́лтинська яйла́ — нагірне плато в Криму, частина Яйли, плаского безлісого плато на вершині Головного пасма Кримських гір; оточує з північного заходу й заходу прибережну низовину й затоку, при якій розміщена Ялта — Ялтинський амфітеатр[1].

Загальний опис[ред. | ред. код]

Найвища точка Ялтинської яйли — вершина гори Кемаль-Егерек (1529 м) [1]. Інші гори: Джунин-Кош (1410 м), Джади-Бурун (1422 м), Кизил-Кая (1358 м), Оксек-Бурун (1395 м), Лапата (1406 м), Рока (1347 м), Сунгурта (1333 м), Ендек (1371 м), Ольмесхир (1213 м). У Ялтинській Яйлі поширені карстові форми рельєфу середземноморського типу: улоговини, воронки, куестоподібні гребені, печери (наприклад, Іограф) і провалля[1].

Ялтинська яйла являє собою горбисте нагірне плато, вкрите гірськими луками з безліччю трав та квітів, деінде — рідколіссям. Із заходу Ялтинська яйла переходить в Ай-Петринську яйлу (межею між ними є улоговина Ендек-Дере), зі сходу відокремлюється верхів'ями ущелини Уч-Кош і перевалом Уч-Кош-Богаз від Гурзуфської яйли.

Рослинність гірськолучна з рідким заростом сосни; охороняється у межах Ялтинського гірсько-лісового заповідника[1].

На яйлі в кінці ХІХ — на початку ХХ ст. споруджена снігозатримувальна споруда — Стіна Конраді.

На Ялтинську яйлу ведуть ряд стежок, зокрема Іограф-Богаз, Ставрікайська стежка, Тарактаська стежка тощо.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]