Янгол

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Янголи

Янгол (ангел, ангол) — в християнській, мусульманській і іудейській релігіях: надприродня істота, посередник між Богом і людьми, виконує волю Бога. У християнській релігії ієрархія ангелів складається з дев'яти ступенів, що включають серафимів, херувимів, престолів (що споглядають Бога й відображають його славу), архангелів та інші. Добрі янголи служать Богові й людям (наприклад, янгол-охоронець), злі янголи (диявол, сатана), які збунтувалися проти Бога, схиляють людей до гріха.

Етимологія[ред.ред. код]

Грецьке слово дав.-гр. ἄγγελος — прямий переклад івр. מלאךмал'а́х з тим же значенням, від архаїчного кореня, «посилати», засвідченого в угаритській мові; прямо з івриту позичено арабське слово араб. ملاكмала́к.

Янголи в християнстві[ред.ред. код]

Біблія називає янголів службовими духами (До євреїв 1:14).

У християнстві вважається, що кожна людина має свого янгола-охоронця. Існування янголів було підтверджено папою Римським Іоанном Павлом ІІ в 1986 році.

Їх називають синами неба або синами Бога. Деякі богослови й конфесії уважають, що вони здатні схрещуватися з людьми, породжуючи велетнів (Буття 6:2-4). З іншого погляду, у цьому випадку під синами Божими малися на увазі нащадки Сифа, а дочками людськими — нащадки Каїна.

У християнстві (насамперед, в аскетичній традиції) мета віруючого полягає в досягненні рівноянгольского стану — у звільненні від пристрастей, беззаконь й в усвідомленні шляхів Бога.

У християнстві існує подання про янголів-охоронців, що посилають до людини після таїнства хрещення. Існує також подання про занепалих янголів, які прокляті Богом за неслухняність.

Чини янголів[ред.ред. код]

Дев'ять чинів янгольських. Ікона.

У трьох Посланнях ап. Павла (між 48 й 58 рр.) названі додатково до янголів: престоли, панування, початку, влади й сили.

У своєму коментарі «Правила святих апостолів» св. Григорій Богослов (нар. бл. 394) пише, що існують дев'ять янгольських чинів: янголи, архангели, престоли, панування, початку, сили, сяйва, сходження й сили розумні (розуміння).

Св. Кирило Ієрусалимський виділяє також дев'ять чинів, хоча в такому порядку: «…Посем згадуємо…всю тварину…невидиму, Ангелів, Архангелів, Сили, Панування, Початку, Влади, Престоли, Херувимів многоочих (Єз. 10:21 й 1:6), як би говорячи з Давидом: возвеличте Добродії із мною (Пс. 33,4). Поминаємо ж і Серафимів, яких Духом Святим бачив Ісая, що стояли окрест Божия Престолу, двома крилами закриваючи обличчя своє, і двома закриваючи ноги свої, а двома літав, викликаючи: Святий, Святий, Святий Господь Саваоф (Іс. 6:2-3). І для того віддане нам від Серафимів Богослов'я це повторюємо, так соделаемся причастниками пісні вкупі із премирними воїнствами».

Св. Панас Великий (нар. 373) виділяв «…небесні сяйва, престоли, панування, є небо, херувими й серафими й безліч янголів».

В одній зі своїх проповідей св. Амфілохій Іконійський (розум. 394) перераховують: Херувими, Серафіми, Архангели, Панування, Сили й Влади.

Основою для створення церковного вчення про янголів є написана в V столітті книга Діонісія Ареопагіта «Про небесну ієрархію» (грец. «Περί της ουρανίας», лат. «De caelesti hierarchia»), більше відома в редакції VI століття.

За Діонісієм Ареопагітом ангели розташовуються в наступному порядку:

Перший чин (вища ієрархія)

  • Серафими (івр. שׂרפים‎ — палаючі, полум'яніючі, вогненні, дав.-гр. σεραφίμ (Іс. 6:2-3) — шестикрилі янголи. «Полум'яніючі», «Вогненні». Вони полум'яніють любов'ю до Бога й багатьох спонукають до неї.
  • Херувими (дав.-гр. χερουβίμ від івр. כרובים‎, керубим — заступники, розуми, розповсюджувачі пізнання, вилив мудрості (1 М. 3:24; Єз. 10; 17:11) — чотирьохкрилі й чотирьохликі янголи. Їхнє ім'я значить: вилив премудрості, освіта. Сатана був із чину херувимів.
  • Престол (ангел) (дав.-гр. θρόνοι), відповідно до Діонісію: «Богоносні» (Єз. 1:15-21; 10:17) — на них Господь сидить як на престолі й вирікає Суд Свій.


Другий чин (середня ієрархія)

  • Панування, дав.-гр. κυριότητες, лат. dominationes (Кол. 1:16) — наставляють поставлених від Бога земних володарів мудрому керуванню, учать володіти почуттями, приборкувати гріховні прагнення.
  • Сили, дав.-гр. δυνάμεις, лат. potestates (Рим. 8:38 ; Еф. 1:21) — творять чудеса й низпосилають благодать чудотворення й прозорливості догідникам Божим.
  • Влади, дав.-гр. ἐξουσίες, лат. virtutes (Кол. 1:16) — мають владу приборкувати силу диявола.


Третій чин (нижча ієрархія)

  • Начала (архонти), дав.-гр. ἀρχαί, лат. principates (Рим. 8:38; Еф. 1:21; Кол. 1:16) — їм доручено управляти Всесвітом і стихіями природи.
  • Архангели (начальники з), дав.-гр. ἀρχάγγελοι} — Михаїл[1] — учителі небесні, учать людей, як чинити в житті.
  • Янголи, дав.-гр. ἀγγελοι — найближчі до людей. Вони оголошують наміри Божі, наставляють людей до доброчесного й святого життя. Гавриїл (Лк. 1:26); Рафаїл ([2]); (Для Псевдо-Діонісія архангел Михаїл є «ангелом»); Сім Янголів із золотими чашами, наповненими гнівом Бога (Об. 15:1); Ангел Безодні Аваддон з ланцюгом і ключем від безодні (Об. 9:1, 11; 20:1); Сім Ангелів із трубами (Об. 8:6).

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]