Януш Богдан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Богдан Януш
Народився 23 січня 1887(1887-01-23)
Львів[1]
Помер 5 листопада 1930(1930-11-05) (43 роки)
Львів
·вогнепальне поранення
Поховання Личаківський цвинтар[2]
Країна Австро-Угорщина Австро-Угорщина
ЗУНР ЗУНР
Польща Польща
Національність українець
Діяльність історик, мистецтвознавець, археолог
Галузь археологія
Батько Михайло
Мати Ангеліна
У шлюбі з Ядвіґа з Рудомінів

CMNS: Януш Богдан у Вікісховищі

Богда́н Я́нуш (псевдонім Василь Карпович; 23 січня 1887, Львів — 5 листопада 1930, там само)[1] — український та польський археолог, етнолог, мистецтвознавець, публіцист, консерватор пам'яток старовини у Львівському воєводстві (19211930) і редактор журналу «Wiadomości Konserwatorskie».

Життєпис[ред. | ред. код]

Богдан Януш народився 23 січня 1887 року у Львові. Походив з багатодітної родини гімназійного вчителя Михайла Януша, яка жила дуже бідно. Після смерті батька Богдана виховувала мама Ангеліна зі старшими сестрами.

Вся освіта Богдана Януша обмежувалася семирічним курсом української гімназії в приміщені Народного Дому у Львові. Мав намір скласти «матуру» екстерном. Заробляти на життя почав зі шкільних років, тому не зміг навчатися в університеті. Відвідував приватні виклади професора Карела Гадачека у Львівському університеті.[джерело?]

1907 року працював у музеї Шевченка у Львові. Надалі на прожиття заробляв «пером». Напередодні першої світової війни — редактор польськомовного часопису «Kurjer Lwowski». У 1911 році мешкав на вул. Лещинського, 8 (нині вулиця Братів Міхновських), у березні 1912 року вже мешкав на вул. Кордецького, 17 (нині — вул. Олени Степанівни).

1923 року призначений консерватором праісторичних пам'яток Львівського округу. 1924 року власним коштом почав видавати місячник «пол. Wiadomości Konserwatorskie», а у 1925 році припинив — через брак коштів.

У 1928 році певний час був керівником «Музею Покуття» в Станиславові. У другій половині 1929 року через фінансову скруту втратив меблі, бібліотеку[3]. Школярем проводив дослідження цвинтаря в Кукізові[4].

У 19211925 роках був співробітником Музею НТШ й ініціатором Кружка любителів Львова. Член Спілки митців-декораторів у Перемишлі.[5]

Досліджував історію й архітектуру церков на території княжого Львова: святого Миколая, святого Онуфрія, святої П'ятниці, зруйнованої 1776 року церкви святого Теодора, а також вірменської катедри.

Розвідки українською мовою містив під псевдонімом Василь Карпович у журналі «Стара Україна» (19241925). Досліджував дерев'яне будівництво на околицях Львова, вірменські і волоські пам'ятки Львова та Тернопільщини, зокрема, Przeszłość і zabytki województwa Tarnopolskiego, 1926 — одну з перших сумлінних регіональних монографій Польщі[4], та ін.). 1929 року на засіданні Політехнічного товариства у Львові прочитав доповідь «Костельна архітектура львівського середньовіччя»[6].

Через нерозв'язні, на його думку, проблеми, застрелився 5 листопада 1930 року у Львові[3]. Був похований на Личаківському цвинтарі, поле 13[7]. Через одну могилу у 1915 році був похований відомий історик Франц Ковалишин (пол. Franciszek Kowaliszyn). Обидві могили втрачені, на похованні Богдана Януша співробітники музею «Личаківський цвинтар» встановили пам'ятний знак[8].

Праці[ред. | ред. код]

Автор кількох збірок матеріалів до археологічної карти Східної Галичини:

Вшанування[ред. | ред. код]

1993 року на честь Богдана Януша названо вулицю у Львові в місцевості Підзамче[9].

Родина[ред. | ред. код]

Дружина Ядвіґа з вірменської родини Рудоміновичів (пол. Jadwiga Rudominówna).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Фотокопія свідоцтва про хрещення Януша Богдана. histmag.org. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 4 січня 2022.
  2. Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 197. — ISBN 978-966-8955-00-5
  3. а б в Helena Burchard. Janusz Bohdan, pseud. Wasyl Karpowicz (ok. 1888—1930)… — S. 587. (пол.)
  4. а б в г Helena Burchard Janusz Bohdan, pseud. Wasyl Karpowicz (ok. 1888—1930)… — S. 588. (пол.)
  5. Betlej A. Kościół parafialny p. w. Wszystkich Świętych w Strzałkowicach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, 1997. — Т. 5. — S. 282. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-85739-47-5. (пол.)
  6. Sprawozdanie Wydziału Głównego Polskiego Towarzystwa Politechnicznego za rok 1929 // Czasopismo Techniczne. — № 5. — 1930. — S. 91. (пол.)
  7. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 202. — ISBN 966-8955-00-5.
  8. Ковалишин Франц Ксаверій. lviv-lychakiv.ukrain.travel. Личаківський некрополь. Архів оригіналу за 29 жовтня 2014. Процитовано 29 жовтня 2014.
  9. Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 71, 76, 100. — ISBN 966-603-115-9.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]