Ян Арношт Смолер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Арношт Смолер
в.-луж. Jan Arnošt Smoler
нім. Johann Ernst Schmaler
Народився 3 березня 1816(18160303)
Мерцдорф[d], Боксберг, Герліц, Саксонія
Помер 13 червня 1884
Бауцен, Королівство Саксонія, Німецька імперія
Поховання Protschenbergfriedhofd
Країна  Королівство Пруссія
 Королівство Саксонія
Національність серболужичанин
Місце проживання Q49375323?
Діяльність політик
Галузь мовознавство
Alma mater Вроцлавський університет (1839) і Вроцлавський університет (1845)
Знання мов німецька, чеська, російська, верхньолужицька і лужицькі мови[1]
Членство Матиця серболужицька, Oberlausitzische Gesellschaft der Wissenschaftend і Сербське вчене товариствоd
Конфесія протестантизм
Батько Korla Jan Smolerd
Діти Marko Smolerd
Нагороди
орден Святої Анни II ступеня

Ян Арношт Смолер (*Jan Arnošt Smoler, 3 березня 1816 —†13 червня 1884) — серболужицький філолог, просвітник, публіцист, представник лужицького національного відродження.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у м. Мерцдорф, поблизу Хойєрсверда (на той час Пруссія), у 1816 році в родині простестанського кантора. У 1823 році разом з родиною перебрався до м. Лоза, де закінчив початкову школу. В 1827 році поступив до середньої школи у м.Бауцен. разом із навчанням німецької мови брав приватні уроки з верхньолужицької мови.

У 1836—1840 роках навчався на богословському факультеті університету Бреслау. Після цього повернувся до м. Лоза. Після чого поступив на філологічний факультет цього ж університету, де навчався у 1840—1845 роках. У перерві повертався на батьківщину, де разом з Леопольдом Хауптом та Гандрієм Зейлером займався збиранням пісень сербських лужичан. Ще у 1838 році став засновником «Академічного товариства лужицької історії та мови». Видані Яном Арноштом Смолером «Пісні верхніх і нижніх лужицьких сербів» у 1841—1843 роках стали значним явищем літературного житті Лужиці.

У 1840 році Смолер заснував власне видавництво в Бауцені. У 1847 році за ініціативи Смолера було створено культурно-просвітницьку організацію «Матіца серболужицька». З 1848 до 1852 року був головним редактором культурно-громадського і літературного альманаху «Часопис Матиці серболужицької».

У 1849 році став редактором газети «Тижневі новини». У 1850—1854 роках був видавцем цієї газети. У 1848—1868 роках був редактором «Щорічника слов'янської літератури, культури і науки». У 1859—1860 роках під час відвідування Санкт-Петербургу спілкувався з українським поетом Т.Шевченко.

З 1860 році видавав журнал «Лужичанин» (з 1882 року, після злиття з журналом «младосербів» «Липа Сербська», перейменовано на «Лужицю»). З 1872 року був головою «Матиці сербської».

Смолер був одним з прихильників культурного панславізму та теорії слов'янської взаємності. Ці приницпи намагався відстоювати у громадській діяльності й на сторінках газет.

Щоб забезпечити коштами свої проекти, Смолер намагався привернути до них увагу широкої слов'янської громадськості, в тому числі він здійснив у 1859—1860, 1867, 1873, 1881—1883 роках поїздки до Російської імперії, де отримав деяку допомогу від російських слов'янофілів на будівництво лужицького Будинку культури («Матичного дім», відкрито у 1904 році). Помер у 1884 році у Бауцені.

Творчість[ред. | ред. код]

Виступив реформатором верхньолужицького правопису. Значним є внесок Я. А. Смолера у вивчення мови, історії, культури та етнографії лужицьких сербів, створення підручників і словників серболужицької мови. Автор праць з мови «Молодий серб» (1841 рік), «Німецько-серболужицький словник» (1843 рік).

Був першим, хто зібрав відомості про межі розселення лужичан і чисельності їх на території Пруссії та Саксонії. Був популяризотором творчості Тарас Шевченка серед лужичан та німців.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Трофимович К., Моторний В., Нариси з історії сербо-лужицької літератури, Львів, 1970
  • Peter Kunze: Jan Arnošt Smoler. Ein Leben für sein Volk. In: Schriften des Sorbischen Instituts Band 10. 1. Auflage, Domowina, Bautzen 1995. ISBN 3-7420-1624-5

Посилання[ред. | ред. код]