Ян Гаштольд
| Ян Ґаштольд | |
| Народився | бл.1393 Вільне |
|---|---|
| Помер | 1458 Вільне |
| Національність | литвин |
| Інші імена | Йонас Ґоштаутас |
| Діяльність | військовий, державний діяч |
| Титул | староста дорсунський, маршалок дворний, намісник смоленський, воєвода трокський та віленський |
| Дружина | княжна Ельжбета Друцька-Трабська Дорота Задора |
| Діти | Войцех, Мартин Юрій Марія Олександра |
Ян Ґашто́льд(лит. Jonas Goštautas; *близько 1393, Вільне —†1458, там же) - староста дорсунський (1422), маршалок дворний великих князів литовських Вітовта і Свидригайла (1426 -1431), намісник смоленський (1433), воєвода трокський (1440-1443) та віленський (з 1443).
Зміст |
Коротка біографія [ред.]
На Городельській унії 1413 року прийняв герб «Габданк». У 1422 році брав участь в укладанні Мельницького миру. Підтримавав Свидригайла в його боротьбі проти Ягайла, а в 1432 році - Сигізмунда Кейстутовича в боротьбі проти Свидригайла.
У 1440 році очолив угруповання магнатів, яке домогалося обрання великим князем сина Владислава ІІ Ягайла Казимира IV[1], після чого став його вихователем і фактично правителем Великого князівства Литовського. Після того, як в 1447 році Казимир був обраний польським королем, перейшов в опозицію по відношенню до нього.
Крім Ґеранен поблизу Ліди, володів отриманими від великих князів Медниками під Вільнюсом, Тикоцинами на Підляшші, Дев'янишками і Жосле на території сучасної Литви, Дорогобужем на Смоленщині і Полонним на Волині.
Сім'я [ред.]
Був двічі одружений. Мав трьох синів: Войцеха, Мартина і Юрія; та двох доньок: Марію і Олександру.
Література [ред.]
- Semkowicz W. O litewskich rodach bojarskich zbratanych ze szlachtą polską w Horodle r. 1413 // Rocznik Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie. — T. 5. — Rok 1920. — Kraków, 1921.
- Несецький К. Корона Польська...-Львів:Друкарня Львівського колеґіуму єзуїтів,1738.Т.2.-760с. (пол.)
Посилання [ред.]
- генеалогія династії Гаштольд (пол.)
- Ґаштольди (пол.)
- Несецький К.. Корона Польська...Т.2.
Примітки [ред.]
| Попередник Ян Довгерд |
Воєвода віленський 1443—1458 |
Наступник Іван Монивидович |

