Ян Гус
Ян Гус (чеськ. Jan Hus; пр. 1369–6 липня 1415 Констанц, Німеччина) — чеський релігійний мислитель, філософ, реформатор, ректор Празького університету, послідовники якого стали відомими як гусити.
У 1409 році Ян Гус перетворив Празький університет у національний, передавши всю владу у ньому чехам, при цьому всі німецькі викладачі (яких була більшість) покинули університет.
У 1413 році видається булла з відлученням Яна Гуса від церкви й інтердиктом на Прагу та інші міста, які не нададуть йому притулку. Гус перекладає Біблію на чеську мову й пише свою головну працю «Про церкву» (1413).
Виступав проти вищого духовенства, що часом наживалось за рахунок спекуляцій, продажу індульгенцій і церковних посад. Після відмови зректися своїх поглядів його віддано під суд і засуджено на смерть; вирок спалення на вогнищі виконано 6 липня 1415 року.
Незважаючи на охоронну грамоту, видану імператором Священної Римської імперії Сигизмундом Яну Гусу, він був заарештований під час церковного собору в Констанці за звинуваченням у єресі.
Найвідоміша книга, з якої «зіткали» основні обвинувачення прихильники папізму — це "De ecclesia" (лат. «Істинна церква»). Дивним є і те, що років із 500 її не було перекладено, — і лише до 500-ї річниці страти Гуса здійснив переклад на англійську в 1915 році Schaff.
Гус був учнем англійського реформатора 14-го сторіччя Джона Вікліфа, прах якого вирили з могили через 80 років після смерті — і розвіяли над Темзою. Найвідоміші з творів Вікліфа — теж "De ecclesia", з якої Гус, залучаючи більшість думок від Вікліфа, і писав свою книгу.
Тарас Шевченко присвятив Гусу поему «Єретик», в якій у нищівній формі критикуються папа і папісти, — а самому Гусові надано риси героїчного свідомого мученика.
Наприкінці ХХ століття завдяки діяльності Івана Павла ІІ Ян Гус був реабілітований.
[ред.] Посилання
- Той, хто не згорів на багатті. Можна бути пророком у своїй вітчизні. Ян Гус. Газета «День» №120, субота, 22 липня 2006.
 |
Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Гус Ян |
