Ян Гус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ян Гус
Jan Hus
Jan Hus.jpg
Народився 1369
Гусинець, Богемія, Священна Римська імперія
Помер 6 липня 1415(1415-07-06)
Констанц, Баден, Священна Римська імперія
Громадянство Чехія
Національність чех
Ім'я при народженні Jan Hus
Діяльність проповідник, мислитель, ідеолог чеської Реформації, священик, ректор Празького університету
Відомий національный герой чеського народу
Alma mater Карлів університет

Ян Гус (чеськ. Jan Hus; пр. 1369, Гусинець, Південна Чехія — 6 липня 1415, Констанц, Німеччина) — чеський релігійний мислитель, філософ, реформатор, національний герой. Ректор Празького університету, послідовники якого стали відомими як гусити.

Гус був послідовником англійського теолога Джона Вікліфа, одним з перших реформаторів католицької церкви, який майже на сторіччя випередив своїх наступників — Мартіна Лютера, Жана Кальвіна та Ульріха Цвінглі.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Ян Гус. Портрет невідомого художника XVI століття
Відхід Німецьких студентів з Праги до Лейпціга після видання Кутногорського декрету. Листівка початку XX століття

Учився в Карловому університеті в Празі на факультеті мистецтв. У 1393 році отримав ступінь бакалавра, а у 1396 році — магістра вільних мистецтв. У 1400 році отримав сан священника і почав проповідувати у празькому костьолі святого Михайла, а з 1402 року — у Віфлеємській каплиці. З 1398 року викладав в університеті. В 1401 році обраний деканом мистецького факультету, а у 1409 році — ректором університету. На цій посаді виступав за збільшення впливу чехів на управління університетом.

У той час у Карловому університеті існували значні протиріччя між чеським земляцтвом, що об'єднувало студентів та професорів Чехії, Моравії, Угорщини та Семиграддя, та студентами інших національностей, переважно німцями. Національні протиріччя посилювались релігійним протистоянням. Чеські професори на чолі з Яном Гусом були прихильниками ідей Вікліфа й виступали за реформацію церкви. Закордонні професори, переважно німці, виступали проти неї. У 1393 році голосами німців учення Вікліфа було визнано єретичним та заборонене в університеті. Це рішення значно загострило протиріччя між чеською та німецькою громадами і з часом призвело до відкритого протистояння за вплив на управління університетом.

У 1408 році, незадовго до скликання Пізанського собору, до університету за підтримкою звернувся король Чехії Вацлав IV, який сподівався, що собор допоможе йому повернути титул римського короля. Він розраховував, що підтримка авторитетного навчального закладу збільшить його шанси. І, щоб добитися симпатії керівництва університету, король видав Кутногорський декрет, за яким чехам при управлінні університетом належало три голоси, а іншим народам (саксонцям, баварцям, полякам) — один.

Після видання Кутногорського декрету влада в університеті перейшла до чехів, а німецькі студенти та викладачі залишили учбовий заклад і заснували Лейпцігський університет.

Конфлікт з католицькою церквою[ред.ред. код]

Віфлеємська каплиця у Празі. Сучасний вигляд

У Віфлеємській каплиці Ян Гус активно проповідує учення Вікліфа, що викликає незадоволення празького архієпископа Збинека Газенбурзького. Він оголосив проповіді Гуса у Віфлеємській каплиці єретичними та наказав спалити твори Вікліфа.

Проте Гус продовжував свою діяльність, захищаючи вчення Вікліфа (твір Defensio articulorum Wycleff). У відповідь архієпископ Збинек відлучив Гуса від церкви. Пізніше це відлучення підтвердив папа Іван XXIII. Протистояння призвело до того, що архієпископ був вимушений у вересні 1411 року виїхати з Праги і незабаром помер.

Конфлікт Гуса з католицькою церквою посилився після того, як він виступив проти оголошеного в 1412 році папою Іваном XXIII хрестового походу проти короля Неаполя Владислава I Дураццо. У своїй буллі папа обіцяв відпущення гріхів кожному, хто візьме участь у поході. Оскільки послідовники Вікліфа вже довгий час виступали проти відпущення гріхів, 17 червня 1412 року Ян Гус розкритикував буллу про відпущення і назвав папу антихристом.

У відповідь Іван XXIII виголосив прокляття Гусові, наказав його спіймати та судити за церковними законами, а Віфлеємську каплицю зруйнувати. Гус, у свою чергу, звернувся до Ісуса Христа, як до найвищого судді. Жодне з розпоряджень папи тоді виконане не було. Гус не з'явився на папський суд, а Віфлеємська каплиця була знесена тільки у 1876 році через ветхість. Заново відбудована у 50-х роках XX століття.

Після цього папа відлучив Гуса від церкви і заборонив йому брати участь у службах Божих. Також був накладений інтердикт на будь-яке місто, яке його прихистить. Через те Гус був змушений виїхати з Праги і поселитися неподалік від містечка Козі Градек. Там він написав свій головний твір De ecclesia («Про церкву»).

У 1413 році теологічний факультет Празького університету засудив Гуса, як єретика. Йому закидали помилки в науці про таїнства, святих, відпущення гріхів, а також підрив авторитету церкви та непокірність папі та єпископам. В цей же час канцлер Паризького університету Жан Жерсон надіслав празькому архієпископу Конраду список єресей Гуса з трактату De ecclesia.

У квітні 1414 року Гус ненадовго повертається до Праги, після чого виїжджає до Краковця, де живе аж до від'їзду на Констанцький собор.

Вчення Яна Гуса[ред.ред. код]

У своїх проповідях Ян Гус критикував тодішні звичаї Католицької церкви, і закликав повернутися до витоків християнської віри. Основні положення, які викликали незадоволення з боку церковних ієрархів були такими:

  • Не можна стягувати плату за таїнства і продавати церковні посади. Священикові досить брати невелику плату з багатіїв, щоб задовольнити свої найпростіші життєві потреби.
  • Не можна сліпо підкорятися церкві, але потрібно думати самим, відповідно до слів зі Святого Письма: «Якщо сліпий поведе сліпого, обидва впадуть у яму».
  • Влада, що порушує заповіді Бога, не може бути Ним визнана.
  • Власність повинна належати справедливим. Несправедливий багатій є злодієм.
  • Кожен християнин повинен шукати правду, навіть ризикуючи благополуччям, спокоєм і життям.

Констанцький собор[ред.ред. код]

NaNxNaNpx

1 листопада 1414 року в німецькому місті Констанца зібрався собор, який мав покінчити з розколом у католицькій церкві (на той момент у Європі було троє пап — Григорій XII, Іван XXIII та Бенедикт XIII) та з єретичними вченнями.

На собор був викликаний і Ян Гус. Римський король Сигізмунд I Люксембург видав йому охоронну грамоту, яка, як пізніше з'ясувалося, гарантувала йому не недоторканність під час собору, а лише безпечний проїзд до Констанци. Гус вірив у те, що на соборі зможе вільно дискутувати про науку та віру і не усвідомлював, що насправді їде на церковний суд, де його буде звинувачено в єресі.

Обвинувачувач Міхал де Каусіс (Michal de Causis) звинуватив Гуса у восьми єресях проти церкви. 4 грудня 1414 року була призначена слідча комісія, а через два дні Гус був ув'язнений в домініканському монастирі, де перебував до березня 1415 року. В Чехії арешт Гуса було сприйнято як порушення королівської охоронної грамоти і це викликало обурення.

Під час розслідування Гус не визнав, що є прихильником учення Вікліфа. Його запитали, чому ж тоді він написав коментар до булли Івана XXIII, яка засудила погляди Вікліфа. У відповідь Гус заявив, що автором цього коментаря є відомий чеський проповідник Ян з Єсеніц. Це примусило одного с учасників собору, Яна з Хлуму, звинуватити Гуса в тому, що він бреше, бо боїться смерті. Після цього Ян Гус занедужав і розслідування було зупинене.

Король Сигізмунд просив кардиналів звільнити Гуса. Проте вони погрожували, що тоді собор роз'їдеться. Король поступився в обмін на обіцянку, що Яну Гусу буде забезпечено публічний судовий процес.

В ув'язненні Гус написав декілька творів, зокрема «Про покаяння», «Про любов до Бога», «Про трьох ворогів людини», «Про смертний гріх», «Про шлюб» тощо.

Гусова позиція на суді була послаблена тим, що звинувачення стосувалося віри. Тому він не мав права ані на апеляцію, ані на захист адвоката.

Ян Гус перед судом. Фрагмент картини Вацлава Брожіка

Перше засідання собору у справі Гуса відбулося 6 червня 1415 року. Його прихильники, переконані у невинності Яна, надали собору його трактати De ecclesia, Contra Stanislaum, Contra Palecz і Contra occultum adversarium. Гус назвав це помилкою, оскільки він хотів приховати ці твори від собору. Слухання тривали довго. Через схильність Гуса до довгих промов присутні на процесі втрачали терпець.

Гус зажадав, щоб собор довів йому єретичність його творів. Проте це було розцінено, як підрив авторитету собору. Гусові запропонували просто зректися єретичних творів. Він відмовився.

Проте учасники собору не втрачали надії на те, що Гус зречеться своїх поглядів. 18 червня йому запропонували список положень, яких він має зректися. Гус знову відмовився. 20 червня Гусові твори були засуджені до спалення.

Згодом Яну Гусу було запропоновано підписати відречення в більш м'якому формулюванні: «Я цих статей ніколи не тримав у руках і не виголошував. І якби хтось це зробив, то зробив би погано, бо я визнаю їх за помилкові і присягаюся, що не хочу їх ані тримати, ані виголошувати.»

Гус запропонував інше формулювання: «Доведеної єресі ніколи не виголошував не тримав і не стверджував». Але воно не було прийняте собором. Своїм друзям, які намагалися переконати його зректися, Гус того ж дня сказав, що був би радий це зробити, якби почувався винним. Але хоче бачити докази своєї єресі, підкріплені Святим Письмом.

6 липня відбулося останнє засідання собору у справі Яна Гуса. Він знову хотів захищатися, проте його примусили замовчати, бо метою засідання було вже не слухання, а винесення вироку. Гуса було звинувачено в поширенні учення Вікліфа, і у спробах опиратися засудженню його творів. Вирішено спалити Гусові книги, а самого Гуса оголошено закоренілим єретиком. І оскільки він знову відмовився зректися своїх творів, собор вирішив, що з ним нічого вже не можна зробити і передав його світській владі.

Страта[ред.ред. код]

Спалення Яна Гуса. Малюнок з хроніки Шпіцера
Пам'ятник на місці спалення Яна Гуса

Міська рада Констанци в той же день прийняла рішення стратити Гуса через спалення. Місце страти було призначене за міською брамою, на дорозі до Готтлібена. Дорогою до вогнища Гус співав пісню про Діву Марію Christi virgo dilectissima та переконував людей, що не учив єресі. Уже прив'язаному до стовпа Гусові королівський чиновник востаннє запропонував відректися і зберегти життя. Гус відмовився зі словами:

«Від яких же помилок мені відректися, коли я ніяких не визнаю за собою. Закликаю Господа в свідки, що не вчив і не проповідував того, що показали на мене лжесвідки. Головною метою моєї проповіді і всіх моїх творів було відвернути людей від гріха. І в цій істині, яку я проповідував згідно з Євангелієм Ісуса Христа і тлумаченням святих вчителів, я сьогодні радісно хочу померти».

Після цього вогнище було запалене. Попіл, що лишився від вогнища, було вкинуто в річку Рейн, щоб прихильники не змогли зробити з його могили місце поклоніння.

Пізніше Констанцький собор також засудив до спалення сподвижника Яна Гуса Ієроніма Празького і оголосив єретиком Джона Вікліфа, який помер 1384 року. Пізніше на основі цього рішення рештки Вікліфа були вийняті з могили і спалені.

Звістка про спалення Гуса викликала заворушення на чеських землях, які пізніше призвели до запеклих та спустошливих гуситських воєн.

Смерть Гуса у фольклорі[ред.ред. код]

Зі стратою Яна пов'язано кілька легенд.

Найпопулярніша з них легенда про бабусю, яка підкинула до палаючого вогнища, на якому горів Ян Гус, невеличку в'язочку хмизу. Побачивши це, Гус, начебто вигукнув: «О, свята простота» (O sancta simplicitas!).

Ще одна легенда твердить, що під час страти Гус сказав: «Я лише гусак, а за мною прийде орел» («гус» перекладається з чеської, як «гусак»). Таким чином він передбачив появу нового реформатора церкви, діяльність якого буде успішною — Мартіна Лютера.

Гус і сучасна церква[ред.ред. код]

У 1999 році папа римський Іван-Павло II висловив жаль з приводу жорстокої страти Яна Гуса і визнав його як реформатора церкви. Проте деякі погляди Гуса (такі, як той, що священник, що живе в гріху, не має права здійснювати таїнства) і досі сприймаються католицькою церквою як теологічно неприйнятні.

Православна церква Чеських земель і Словаччини шанує Яна Гуса та Ієроніма Празького, як мучеників. Також, за ініціативою цієї церкви, розпочато роботу з визнання цих діячів православними святими.

Поема Тараса Шевченка «Єретик»[ред.ред. код]

Пам'ятник Яну Гусу у Празі

Гусові присвячена поема Тараса Шевченка «Єретик», написана у 1845 році. У цьому творі Шевченко різко критикує церковні звичаї, зокрема практику продажу індульгенцій:

Хто без святої булли вмер —
У пекло просто; хто ж заплатить
За буллу вдвоє, ріж хоч брата,
Окроме папи і ченця,
І в Рай іди! Конець концям!

Шевченко описує суд і страту Гуса, захоплюючись його мужністю. В поемі також містяться заклики до єдності усіх слов'ян.

Цікаві подробиці[ред.ред. код]

  • День спалення Яна Гуса — 6 липня — є державним святом Чеської республіки.
  • У 2005 році за результатами опитування Ян Гус опинився на сьомому місці у списку найвидатніших чехів.
  • На чеській залізниці існує потяг «Ян Гус», що курсує за маршрутом Прага-Пльзень-Нюрнберг.
  • На честь Яна Гуса названо астероїд 1840 Гус

Література[ред.ред. код]

  • Bartoš František Michálek. České dějiny II./6. Čechy v době Husově (1378–1415). — , Praha, «Jan Laichter» 1947
  • Čechura Jaroslav České země v letech 1378–1437 : Lucemburkové na českém trůně II. — Praha, «Libri», 2000
  • Čornej Petr. Velké dějiny zemí Koruny české V. 1402–1437. — Praha, «Paseka», 2000
  • Kejř Jiří. Husův proces. — Praha, «Vyšehrad», 2000
  • Molnár Amedeo. Na rozhraní věků : cesty reformace. — Praha, «Kalich», 2007
  • Гус, Ян. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890–1907
  • Милош Кратохвил. Ян Гус. — М.: Молодая гвардия, 1959
  • Шевченко Т. Г. Кобзар, — Київ, «Просвіта», 1993

Див. також[ред.ред. код]

  • 1840 Гус — астероїд, названий на честь діяча.