Ян Завейський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ян Завейський
Jan Zawiejski.jpg
Дата народження 20 червня 1854(1854-06-20)
Місце народження Краків
Дата смерті 9 вересня 1922(1922-09-09) (68 років)
Місце смерті там же
Працював у містах Львів, Краків
Ян Завейський у ВікіСховищі

Ян Завейський (пол. Jan Zawiejski, 20 червня 1854 Краків — 9 вересня 1922 там же) — краківський архітектор. Походив із давньої краківської родини Файнтухів, частина якої змінила прізвище. Брат скульптора Мечислава Леона Завейського. Закінчив краківську гімназію св. Анни. Навчався в політехнічних університетах Мюнхена (18721873) і Відня (18731878), стажувався в Берліні. Працював у Львові. У 18901894 роках викладав у Вищій промисловій школі Кракова. У 18961897 член Політехнічного товариства у Львові.[1] Від 1900 року став міським архітектором Кракова. До 1900 року працював у стилях неоренесансу та необароко, пізніше — модерну. Брав участь у численних архітектурних конкурсах. Член журі конкурсу проектів фасадів Народного музею на Вавелі (1912)[2]. Займався акварельним живописом, писав оповідання із життя Кракова. Кавалер ордена Франца-Йосифа.

Роботи
  • Санаторій та парафіяльний костел у Криниці, спроектовані спільно з Юліаном Недзельським (1884). Конкурсний проект.[3]
  • Театр ім. Ю. Словацького у Кракові (18891893).
  • Фасади Палацу справедливості у Львові, на нинішній вулиці Князя Романа (збудовано до 1895, архітектор Франциск Сковрон)[4].
  • Жіноча школа у Кракові на Клепарському ринку, 18 (19011902)[5].
  • Дім Торгівельної академії на вулиці Капуцинській, 2 у Кракові (1904).
  • Власний будинок на вулиці Біскупій, 2 у Кракові (19091910).
  • Дім євангелістської громади у Кракові (19101911).
  • Дім Художньо-промислової школи у Кракові (19131914).
  • Житлові будинки у Кракові на вулицях Семирадського, 2, Гродській, 60, Кармелітській, 47.
Нереалізовані
  • Конкурсний проект будинку Галицької ощадної каси у Львові (1888). Не здобув призових місць, але був придбаний журі.[6]
  • II місце на конкурсі проектів Художньо-промислового музею у Львові (1889).[7]
  • II місце на конкурсі проектів Великого театру у Львові (1896).
  • III місце на конкурсі проектів Торгово-промислової палати у Львові (1907, співавтор Роман Бандурський).
  • I місце на конкурсі проектів будівлі Дирекції залізниць у Львові на розі нинішніх вулиць Листопадового чину і Гоголя (співавтор Роман Бандурський). Конкурс відбувся 1911 року. Серед семи проектів перше місце здобули два варіанти, виконані спільно Яном Завейським і Романом Банурським із застосуванням барокових та галицьких ренесансних мотивів. До спорудження однак прийнято позаконкурсний план Збіґнєв Брохвіча Левинського, реалізований 1913 року.[8]
  • II місце на конкурсі проектів готелю «Брістоль» у Кракові (1912, співавтори Роман Бандурський, Віктор Мярчинський)[9].
  • II місце на конкурсі проектів житлових будинків для «Великого Кракова» (1912)[10].
  • Конкурсний проект будинку Гірничої академії у Кракові (1913) Відзначений журі.[11]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877–1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 97.
  2. Konkurs na fasady Museum narodowego na Wawelu // Architekt. — 1912. — № 5. — S. 58.
  3. Dom zdrojowy w Krynicy // Czasopismo Techniczne. — 1884. — № 8. — S. 103.
  4. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів: Центр Європи, 2008. — С. 275. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  5. Zawiejski J. Szkoła miejska wydziałowa żeńska // Architekt. — 1903. — № 4. — S. 50.
  6. Gmach Galicyjskiej kasy oszczędności we Lwowie // Architekt. — 1900. — № 1. — S. 10.
  7. Gazeta Narodowa. — 25 sierpnia 1898. — № 235. — S. 2.
  8. Архітектура Львова… — С. 501.
  9. Architekt. — 1912. — № 3-4; Palace-Hotel-Bristol w Krakowie // Architekt. — 1912. — № 5. — S. 60.
  10. Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893–1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 173. — ISBN 83-88372-29-7.
  11. Protokół sądu konkursowego nad projektami gmachu Akademii Górniczej w Krakowie // Architekt. — 1913. — № 2. — S. 153.

Джерела[ред.ред. код]