Ян Замойський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ян Замойський
Jan Zamoyski.jpg
Народився 19 березня 1542(1542-03-19)
Скоківка
Помер 3 червня 1605(1605-06-03) (63 роки)
Замостя
Підданство Річ Посполита Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg
Національність поляк
Інші імена Jan Zamoyski
Титул шляхтич
Звання великий гетьман коронний
Попередник Миколай Мелецький
Наступник Станіслав Жолкевський
Конфесія кальвініст, католик
Батько Станіслав Замойський
Матір Анна Гербурт
Рід Замойські
Родичі Миколай-Кшиштоф Радзивілл (Чорний) (тесть), Миколай Бучацький-Творовський (свояк)
Дружина Анна Оссоліньська
Христина Радзивілл
Ґризельда Баторі
Барбара Тарновська
Діти Томаш
Jelita herb.svg

Ян Замойський гербу Єліта (пол. Jan Zamoyski, *1541 — †1605) — польський державний діяч Корони Польської Речі Посполитої, великий гетьман коронний (1581–1605 роки).

Біографія[ред.ред. код]

Кальвінізм, що робив у той час великі успіхи серед шляхти, знайшов собі прихильника в особі батька Яна — белзького старости, каштеляна холмського Станіслава Замойського, що виховав свого сина також за законами цієї гілки християнства. 1560 року Станіслав Замойський відправив сина за кордон для закінчення освіти. Побувавши в Парижі, Страсбурзі, віддався в Падуї старанному вивченню латинської мови, юриспруденції. Результатом його занять був твір «De Senatu Romano». Цілком ймовірно, під час перебування в Італії в його релігійних переконаннях почав відбуватися переворот, що незабаром привів його до переходу в католицизм. Повернувшись на батьківщину, він поступив працювати секретарем у королівську канцелярію Сіґізмунда ІІ Авґуста, упорядкував державний архів, мав нагоду ґрунтовно познайомитися при цьому з державними законами Польщі, з різними важливими політичними документами.

Замойський почав відігравати помітну роль на з'їздах і сеймах під час міжкоролів'я 1572 р. Після обрання на польський престол короля Генріха III Валуа в числі послів до нього був відправлений і Замойський, що був у той час старостою белзьким. Йому вдалося здобути прихильність Генріха, що подарувало йому багате Книшинське староство. Під час другого міжцарів'я Замойський став на чолі партії пястовців, тобто бажаючих бачити у ролі короля поляка. Перехід його в ряди прихильників обрання Стефана Баторія пояснюється тим, що польська корона віддавалася останньому під умовою одруження із сестрою покійного короля Сiґізмунда II Авґуста — Анною, єдиною на той час представницею колишнього польського королівського дому.

Ім'я Яна Замойського тісно пов'язане з правлінням короля Стефана Баторія, для якого він був неоціненним помічником за своєю енергією, нелюбов'ю до магнатів, великою популярністю серед шляхти. Новий король поспішив зробити Яна Замойського віце-канцлером, канцлером, великим коронним гетьманом. Я.Замойський користувався тепер небувалою в Польщі владою й значенням, поріднився із королем, вступивши в третій шлюб із племінницею Баторія - Ґризельдою (1583[1]).
Був душею всіх проектів внутрішніх перетворень у Польщі, брав активну участь у військових походах Баторія.

Зі смертю останнього становище Я.Замойського стало важким (мав багато ворогів серед магнатів; особливо ненавиділи його Зборовські). Вдалося в період 3-го безкоролів'я провести обрання королевича шведського Сиґізмунда ІІІ Вази (походив по матері від Яґеллонів); військо обраного другою партією в королі польські ерцгерцога австрійського Максиміліана Я.Замойський розбив у битві під Бичиною (1588 р.), взяв у полон. З першої зустрічі із Сиґізмундом III Ян Замойський відчув до нього антипатію, зовсім з ним розійшовся. Зовнішній політиці короля, що знаходився під впливом Австрії, Ян Замойський не співчував, вважав її згубною для Польщі, активно їй протидіяв. Зі своєї сторони, король заваджав Яну Замойському у реалізації його планів.

Його проекти про видання закону щодо порядку обрання королів, як і щодо рішення справ на сеймах більшістю голосів, не зустріли підтримки; втратив свій колишній вплив.
На військовому поприщі йому вдалося зробити Польщі ряд великих послуг: два походи його в Молдавію (у 1595 і 1600 р.) призвели до зміцнення впливу Речі Посполитої у цій країні. У 1601 і 1602 р. брав участь у кампанії проти повсталих воєвод із блискучим успіхом.

Чимало старань доклав для розвитку наук, активно допомагав Баторію в запрошенні до Польщі відомих європейських учених. З багатьма вченими й письменниками перебував у добрих стосунках, любив оточувати себе ними, чинив їм заступництво. У 1580 р. на місці свого рідного гнізда Скокувки (Скоківки) заснував м. Замостя (польською Замосць). 1594 р.: улаштував там академію за зразком італійських університетів; перебудував Красниставський замок. Процвітати академія не могла (не мала належних засобів існування). Католицька реакція, що охопила Польщу в період правління Стефана Баторія, знайшла в особі Яна Замойського сильну опору. Ввів єзуїтів у свій будинок, друга дружина — Христина з Радзивіллів — перейшла із протестантизму до католицизму під їх впливом.

Посади: королівський секретар з 1566 р., підканцлер коронний з 1576 р., великий канцлер коронний з 1578 р., великий гетьман коронний з 1581 р., краківський генеральний староста у 1580–1585 рр., староста белзький, мальборзький, книшинський, дерптський, межиріцький, кшешовський.[2]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Zamoyscy (01) (пол.)
  2. Zamoyski family (пол.), (англ.)

Посилання[ред.ред. код]