Ян Замойський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ян Замойський
Ян Замойський
Jelita herb.svg
Великий канцлер коронний
1578 — 1605
Попередник: Петро Дунін-Вольський
Наступник: Матвій Пстроконський
 
Національність: поляк
Віросповідання: католик
Народження: 19 березня 1542(1542-03-19)
Скокувка, Польща
Смерть: 3 червня 1605(1605-06-03) (63 роки)
Замостя, Польща
Династія: Замойські

Я́н Замо́йський (пол. Jan Zamoyski; 19 березня 1542(15420319)3 червня 1605) — державний діяч Речі Посполитої. Представник шляхетського роду Замойських гербу Єліта. Народився у Скокувці, Польща. Син Станіслава Замойського й Анни Гербут. Великий канцлер коронний (15781605) і великий гетьман коронний (15811605), сенатор. Великий підканцлер коронний (15761578), королівський секретар (з 1565). Генеральний староста краківський (15801585), ординат Замойський (15891605). Староста белзький, мендзижецький, кшешовський, книшський, тикоцинський і дерптський. Засновник міста Замостя та Замойської академії (1595). Виховувався у кальвіністській родині, але перейшов у католицтво. Був соратником польського короля Стефана Баторія. У війні за польську спадщину розбив війська Максиміліана ІІІ під Бичиною (1588). Брав участь у Лівонській війні (15771582), війні зі шведами (16001611), молдавських походах (1595, 1601). Помер у Замості.

Біографія[ред.ред. код]

Кальвінізм, що робив у той час великі успіхи серед шляхти, знайшов собі прихильника в особі батька Яна — белзького старости, каштеляна холмського Станіслава Замойського, що виховав свого сина також за законами цієї гілки християнства. 1560 року Станіслав Замойський відправив сина за кордон для закінчення освіти. Побувавши в Парижі, Страсбурзі, віддався в Падуї старанному вивченню латинської мови, юриспруденції. Результатом його занять був твір «De Senatu Romano». Цілком ймовірно, під час перебування в Італії в його релігійних переконаннях почав відбуватися переворот, що незабаром привів його до переходу в католицизм. Повернувшись на батьківщину, він поступив працювати секретарем у королівську канцелярію Сіґізмунда ІІ Авґуста, упорядкував державний архів, мав нагоду ґрунтовно познайомитися при цьому з державними законами Польщі, з різними важливими політичними документами.

Замойський почав відігравати помітну роль на з'їздах і сеймах під час міжкоролів'я 1572 р. Після обрання на польський престол короля Генріха III Валуа в числі послів до нього був відправлений і Замойський, що був у той час старостою белзьким. Йому вдалося здобути прихильність Генріха, що подарувало йому багате Книшинське староство. Під час другого міжцарів'я Замойський став на чолі партії пястовців, тобто бажаючих бачити у ролі короля поляка. Перехід його в ряди прихильників обрання Стефана Баторія пояснюється тим, що польська корона віддавалася останньому під умовою одруження із сестрою покійного короля Сiґізмунда II Авґуста — Анною, єдиною на той час представницею колишнього польського королівського дому.

Ім'я Яна Замойського тісно пов'язане з правлінням короля Стефана Баторія, для якого він був неоціненним помічником за своєю енергією, нелюбов'ю до магнатів, великою популярністю серед шляхти. Новий король поспішив зробити Яна Замойського віце-канцлером, канцлером, великим коронним гетьманом. Я.Замойський користувався тепер небувалою в Польщі владою й значенням, поріднився із королем, вступивши в третій шлюб із племінницею Баторія - Ґризельдою (1583[1]).
Був душею всіх проектів внутрішніх перетворень у Польщі, брав активну участь у військових походах Баторія.

Зі смертю останнього становище Я.Замойського стало важким (мав багато ворогів серед магнатів; особливо ненавиділи його Зборовські). Вдалося в період 3-го безкоролів'я провести обрання королевича шведського Сиґізмунда ІІІ Вази (походив по матері від Яґеллонів); військо обраного другою партією в королі польські ерцгерцога австрійського Максиміліана Я.Замойський розбив у битві під Бичиною (1588 р.), взяв у полон. З першої зустрічі із Сиґізмундом III Ян Замойський відчув до нього антипатію, зовсім з ним розійшовся. Зовнішній політиці короля, що знаходився під впливом Австрії, Ян Замойський не співчував, вважав її згубною для Польщі, активно їй протидіяв. Зі своєї сторони, король заваджав Яну Замойському у реалізації його планів.

Його проекти про видання закону щодо порядку обрання королів, як і щодо рішення справ на сеймах більшістю голосів, не зустріли підтримки; втратив свій колишній вплив.
На військовому поприщі йому вдалося зробити Польщі ряд великих послуг: два походи його в Молдавію (у 1595 і 1600 р.) призвели до зміцнення впливу Речі Посполитої у цій країні. У 1601 і 1602 р. брав участь у кампанії проти повсталих воєвод із блискучим успіхом.

Чимало старань доклав для розвитку наук, активно допомагав C. Баторію в запрошенні до Польщі відомих європейських учених. З багатьма вченими й письменниками перебував у добрих стосунках, любив оточувати себе ними, чинив їм заступництво. У 1580 р. на місці свого рідного гнізда Скокувки (Скоківки) заснував м. Замостя (польською Замосць). 1594 р.: улаштував там академію за зразком італійських університетів; перебудував Красниставський замок. Процвітати академія не могла (не мала належних засобів існування). Католицька реакція, що охопила Польщу в період правління Стефана Баторія, знайшла в особі Яна Замойського сильну опору. Ввів єзуїтів у свій будинок, друга дружина — Христина з Радзивіллів — перейшла із протестантизму до католицизму під їх впливом.

Заснував місто Івангород[2].

Родина[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]