Ян Клеменс Браницький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Jan Klemens Branicki 1.PNG

Ян Клеменс Браніцкі (українізоване Ян Клемент Браницький; пол. Jan Klemens Branicki; 21 вересня 1689 - 9 жовтня 1771 ) — польський шляхтич, воєначальник, державний діяч Речі Посполитої. Меценат. Засновник міста Білосток, фундатор Палацу Браніцьких в м. Білосток, відомого як «Підляська Версалія». Останній і найбільш значний представник польського дворянського роду Браницьких герба Гриф. Гетьман великий коронний з 1752 року.

За часів Августа III, за допомогою французького посла де Брольї, став на чолі так званої «народної», а згодом «гетьманської» партії, яка, маючи в числі своїх прихильників такі могутні роди, як Радзивілли і Потоцькі, боролася з родом Чорторийських, що прагнули досягти влади шляхом реформ[1].

Біографія[ред.ред. код]

Герб Гриф

Був єдиним сином воєводи підляського Стефана-Миколая Браницького (помер 1709) і Катерини, уродженої Сапега, і внуком придворного коронного маршалка Яна-Клемеса і Александри-Катажини, уродженої Чарнєцкої. Молодість провів у французькому війську; потім, повернувшись до Польщі, займав різні посади. В 1720 році був призначений генералом коронної артилерії.

Овдовівши після 1-го шлюбу з Катаржиною Барбарою Радзивілл (1693-1730) - дочкою великого канцлера литовського Кароля Станіслава Радзивілла - в 1730 у, взяв у 1732 р. другий шлюб з Барбарою, уродженою Шембек, розведеної з Северином Жевуським, з якою згодом розлучився. Після смерті короля Августа ІІ Сильного діяльно підтримував саксонську (саську, або партію Сасів) партію і за свою ретельність піддався навіть ув'язненню в таборі політичних противників (Війна за польську спадщину, 1734).

За часів Августа III прийняв головне начальство над польським військом і незабаром був призначений польним коронним гетьманом (1735), потім — краківським воєводою (1746), великим коронним гетьманом (1752).

У 1748 році одружився на 18-річній Ізабеллі Понятовській (1730-1808), дочці каштеляна краківського Станіслава Понятовського і старшій сестрі майбутнього короля.

Після смерті короля Августа III і його сина Фрідріха-Християна, мав плани стати королем[1], розраховуючи на підтримку Франції. Але після обрання королем Станіслава Понятовського повинен був волею-неволею визнати нового монарха і віддалився у свою резиденцію Білосток, який став центром всіх незадоволених урядом.

В 1754 році заснував при палаці першу в Польщі військову академію — Військову школу будівництва та інженерії.

Займаючись пристроєм і окрасою міста[2], пережив занепад гетьманської гідності через значні обмеження влади, що йшло врозріз зі сформованими століттями у польської шляхти поглядами на цей державний пост; і невдачу Барської конфедерації, якій таємно сприяв.

Помер на 82-му році, не залишивши після себе потомства. Маєтки його перейшли до графів Яна та Фелікса Потоцьких і графині Маріанни Мостовської - уродженої Потоцької.

Посади[ред.ред. код]

Великий підчаший литовський (1723), шеф піхотного полку (1726), генерал коронної артилерії (1728), польний гетьман коронний (1735-1752), воєвода краківський (1746-1762), гетьман великий коронний (1752-1771), каштелян краківський (1762-1771), староста бранський, бельський, янувський, богуславський, злоторийський, кросненський, мостиський та езіжерський.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]