Ян Коллар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ян Коллар
словац. Ján Kollár
Kollar jan.jpg
Ян Коллар
Народився 29 липня 1793(1793-07-29)
Мошовце
Flag of Hungary (1867-1918).svg Угорське королівство
Помер 24 січня 1852(1852-01-24) (58 років)
Відень
Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Громадянство Австрійська імперія
Національність словак
Alma mater Єнський університет
Конфесія лютеранство

Ян Коллар (словац. Ján Kollár, 29 липня 1793, Мошовце — 24 січня 1852, Відень) — словацький політик, поет, етнограф, філософ і лютеранський священик.

Біографія[ред.ред. код]

Вчився в гімназії в Кремниці, Банській Бистриці, а в 18121815 у лютеранському ліцеї в Братиславі, в 18171819 вивчає теологію в Йенському університеті. В 18191849 був священиком в Пешті, під час революції 1848—1849 років в Угорщині служив секретарем при дворі австрійського імператора. В 1849, як подяка словакам, які брали участь у революції на стороні австрійців, призначений професором Віденського університету. Коллар був одним з ідеологів словацького народного відродження, але дотримувався точки зору використання словаками чеської мови, це привело його до конфлікту з Людовитом Штуром, який пропагував словацьку мову.

Останні роки життя, починаючи з 1849 p., Коллар провів у Відні, де очолював в університеті кафедру слов'янської археології. Помер Коллар 24 січня 1852 р. у Відні. На його надмогильній плиті на Ольшанському цвинтарі вибиті такі слова:

За життя він в серці носив
весь свій народ,
А по смерті живе він у серці
народу всього.

Творчість[ред.ред. код]

Донька Слави[ред.ред. код]

Найвизначнішим твором Коллар стала поема «Донька Слави» («Slavy dcera»). Вона вперше вийшла друком у 1824 р. Основу поеми в цій її редакції склали 86 сонетів, які входили у першу поетичну збірку Коллара. Поема складається із вступу, трьох пісень — «Зала», «Лаба», «Дунай» (за назвами річок, які протікають землями слов'ян), а також сонета-епілогу, в якому поет присвячував свій твір усім слов'янам. У поемі Коллар ідеалізує та звеличує історичне минуле слов'янських народів, одночасно протиставляючи його трагічній долі сучасних понімечених слов'ян, і висловлює переконання у майбутньому відродженні пригноблених слов'янських народів. Коло цих патріотичних ідей сконцентроване навколо центрального образу — доньки Слави. Життєвим прототипом Слави була кохана Коллара — Міна, оспівана у сонетах його першої поетичної збірки (Міна — це друге, скорочене ім'я Фредеріки Вільгельміни Шмідт). Але в самій поемі цей образ набуває алегоричного значення. Міна у поемі — це донька богині Слави та бога кохання Мілека, котра покликана, щоби «спокутувати страждання слов'ян». У цьому образі органічно поєдналися і образ коханої поета, і образ батьківщини, і навіть ширше — Славії загалом.

Поема «Донька Слави» спричинилася до широкого суспільного резонансу. Вона свого часу була одним із найпопулярніших у Чехії творів і сприймалася як взірцевий національно-патріотичний твір.

Коллар і надалі продовжував працювати над поемою. У 1832 р. він видав новий варіант, доповнивши ще двома частинами — «Лета» й «Ахерон». Кількість сонетів тепер зросла до 615. Одночасно частково були перероблені перші три частини поеми. У новій редакції їхню фабулу складає мандрівка Мілека та доньки Слави землями слов'ян, у зв'язку з цим поет пригадує найвизначніші події слов'янської історії, подаючи у численних авторських відступах емоційний коментар до них. Четверта частина («Ахерон») змальовує картини слов'янського раю, а п'ята («Лета») — картини пекла, у якому Коллар розмістив ворогів слов'ян.

У 1845 р., Коллар зробив третю редакцію поеми, яка складалася вже із 622 сонетів, що, проте, не вносило кардинальних змін у сам твір.

Праці[ред.ред. код]

  • «Slavy dcera», 1824 р. /Поема «Дочка Слави»
  • «Rozpr à vy о jmen ách, po č atkàch a staro ž itnostech národa slovanského» (1830);
  • «Výklad k Slavy Dcera» (історико-археологічний коментар, 1834);
  • «Slava bohyně a p ů vod jmena Slav ů v č ili Slavjan ů v»;
  • «Cestopis obsahující cestu do horní Italie» (1841);
  • «Staroitalia slavjanska» (1853).
  • Трактат «Про літературну взаємність між словянськими племенами і наріччями»

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Література[ред.ред. код]

  • Vybrané spisy, sv. 1‒2, Praha, 1952‒56;
  • Narodnie spievanky, dl 1‒2, Brat., 1953;
  • Антология чешской поэзии, т. 1, М., 1959;
  • Словацкая поэзия XIX‒XX вв., М., 1964.
  • Богданова И. А., Я. Коллар, в кн.: Очерки истории чешской литературы XIX‒XX вв., М., 1963;
  • Зайцева А. К., Ян Коллар, в кн.: История словацкой литературы, М., 1970;
  • Nejedlý Z., J. Kollár, Praha, 1945;
  • Rosenbaum К., J. Kollár pevec lásky k národy, Martin, 1956.

Посилання[ред.ред. код]