Ян Лещинський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Лещинський
Ян Лещинський
Ян Лещинський
Великий канцлер коронний
1666 — 1678
Попередник: Миколай Пражмовський
Наступник: Ян-Стефан Виджга
 
Народження: 1603(1603)
невідомо
Смерть: 1678(1678)
невідомо
Національність: поляк
Країна: Річ Посполита
Релігія: католик
Освіта: Падуанський університет
Рід: Лещинські
Батько: Анджей Лєщинський
Мати: Zofia Opalińskad

Я́н Лещи́нський (пол. Jan Leszczyński; 1603(1603)—1678) — державний діяч Речі Посполитої. Представник шляхетського роду Лещинських гербу Венява. Син Андрія Лещинського і Софії Опалінської. Великий канцлер коронний (1666–1678), сенатор. Великий підканцлер коронний (1661–1666), каштелян сремський і гнезненський (1644). Воєвода краківський (1678), познанський (1656–1678) і ленчицький (1653–1656). Староста мальборкський, долинський і корсунський.

Біографія[ред. | ред. код]

Походив з роду Лещинських. Син Анджея Лещинського — воєводи берестейсько-куявского, і його третьої дружини Зофії Опалінської. Зведений брат белзького воєводи Рафала Лєщинського. У 1627—1632 роках навчався у Падуанському університеті (Італія). Під час Національно-визвольної війни у 1649 році перебував з королем Яном ІІ Казимиром під Зборовом. В 1649-51 роках був маршалком королеви.

У 1650-ті роках Ян Лещинський став фахівцем з балтійських справ. Він звертав увагу на важливе значення доступу Польщі до моря, проте, розуміючи слабкість своєї країни, виступав за порозуміння зі Швецією. Лещинський виступав за будь-яке порозуміння з українцями, щоб разом боротися зі шведами. В своїй концепції зовнішньої політики пропонував спочатку замиритися з українськими козаками, потім — Московським царством, зрештою — зі Швецією. З останньою можливо було здійснити це демонстручи потугу, звільнену внаслідок миру з Україною і Москвою.

Часто вів переговори зі Швецією, виступаючи то за мир з нею, то за війну. У 1655 році вів перемовини про мир зі Швецією, але оцінював його можливість скептично. 1656 році долучився до так званої «групи Лещинських» (сюди входили Богуслав Лещинський, Кшиштоф Пац, примас Анджей Лещинський, Єжи Любомирський, гетьман польний литовський Вінцент Госевський), яка відстоювала обрання на трон Речі Посполитої московського царя. Втім Ян Лещинський вже у 1657 році відходить від цієї групи. У 1658 році стає на позиції надання Війську Запорізькому автономії або навіть формальної незалежності при умові фактичної залежності від Речі Посполитої. Того ж року стає одним з активним прихильників ратифікації Гадяцької угоди. 1660 року також був прихильником укладено\ Слободиженської угоди.

Виступав за тісний союз з Бранденбургом. Лещинський належав до найвидатніших сенаторів королівства. Його називали «щирим поляком». Вимагав реформ політичного ладу, проте не виступав за якісь кардинальні зміни, виступав за обмеження «liberum veto», а не повне його скасування.

Доходи його опирались на державлення староств, зокрема, Долівського[1] (чи Долинського[2] з 1654 року), Корсуньського (1659—1667 роки). В 1677 році у Яна Лещинського почався занепад сил. У 1678 році зрікся посади канцлера і залишився лише воєводою краківським.

Одружений був декілька разів, усі дружини були з роду Ходзіского у повіті Ксіньскому. Нащадків в шлюбах не мав.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Władysław Czapliński,. Leszczyński Jan h. Wieniawa (1603—1678)… S. 118
  2. ↑ Leszczyńscy h. Wieniawa (02) [Архівовано 30 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Czapliński W. Leszczyński Jan h. Wieniawa (1603–1678) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972. — T. XVII/1. — Zeszyt 72. — S. 115–119. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]

Канцлери краківські, двору, короля, коронні
Клеменс (1307—1309) • Ярост (1310—1315) • Станіслав із Кракова (1315—1316) • Францішек із Кракова (1316—1327) • Збіґнєв із Щижиця (1328—1356) • Януш Сухивільк (1357—1373) • Завіша Курозвенцький (1374—1380) • Ян Радліца (1381—1382) • Міколай Закліка з Мендзиґужа (1384—1409) • Войцех Ястшембець (1412—1423) • Ян Шафранєц (1423—1433) • Ян «Ташка» Конецпольський (1433–1455) • Ян Ґрущиньський (1455–1469) • Якуб з Дембна (1469–1473) • Уріель Ґурка (1473–1479) • Станіслав Курозвенцький (1479–1482) • Кшеслав Курозвенцький (1484–1503) • Ян Ласький (1503–1510) • Мацей Джевіцький (1511–1515) • Кшиштоф Шидловєцький (1515–1532) • Ян Хоєньський (1537–1538) • Павел Дунін-Вольський (1539–1544) • Томаш Собоцький (1544–1547) • Самуель Мацейовський (1547–1550) • Ян Оцеський (1552–1563) • Валентій Дембінський (1564–1576)
Великі канцлери коронні
Валентій Дембінський (1564–1576) • Пйотр Дунін-Вольський (1576–1577) • Ян Саріуш Замойський (1578–1605) • Мацей Пстроконський (1606–1609) • Лаврентій Гембицький (1609–1613) • Фелікс Криський (1613–1618) • Станіслав Жолкевський (1618–1620) • Анджей Ліпський (1620–1625) • Вацлав Лещинський (1625–1628) • Якуб Задзик (1628–1635) • Томаш Замойський (1635–1638) • Петро Гембицький (1638–1643) • Єжи Оссолінський (1643–1650) • Андрій Лещинський (1650–1653) • Стефан Корицінський (1653–1658) • Миколай Пражмовський (1658–1666) • Ян Лещинський (1666–1677) • Ян Стефан Виджга (1677–1679) • Ян Вельопольський (1679–1688) • Георг Альбрехт Денгофф (1688–1702) • Кароль Тарло (1702) • Андрій-Хризостом Залуський (1702–1711) • Ян Станіслав Яблоновський (1706–1709) • Ян Себастіян Шембек (1712–1731) • Анджей Станіслав Залуський (1735–1746) • Ян Малаховський (1746–1762) • Анджей Геронім Замо́йський (1764–1767) • Анджей Миколай Млодзейовський (1767–1780) • Йоганн-Андреас фон дер Борх (1780) • Антоній Онуфрій Окенцький (1780–1786) • Яцек Малаховський (1786–1793) • Антоній Сулковський (1793–1795)
підканцлери краківські, короля, двору
Ян (1307—1309) • Здіслав (1310—1313) • Збіґнєв із Щижиця (1315—1320) • Пйотр Щижик із Фалкува (1322—1333) • Сєнґнєв із Ґрембошува (1333—1343) • Пйотр Щижик із Фалкува (1343—1345) • Томіслав із Мокрського (1346—1359) • Ян з Буська (1360—1366) • Янко із Чарнкова (1367—1370) • Завіша Курозвенцький (1371—1373)
підканцлери коронні
Шимон з Рушкова (1377—1381) • Клеменс Москажевський (1387—1402) • Миколай Тромба (1403—1412) • Дунін зі Скшинського (1412—1418) • Ян Шафранєц (1418—1423) • Станіслав Цьолек (1423—1428) • Владислав Опоровський (1428—1434) • Вінцентій Кот (1434—1437) • Пйотр Вода зі Щекоцин (1438—1454) • Томаш Стшемпінський (1454—1455) • Ян Лютек із Бжезя (1455—1464) • Войцех Жихлінський (1464—1471) • Збіґнєв Олешніцький (1472—1476) • Станіслав Курозвенцький (1476—1479) • Анджей Опоровський (1479—1483) • Ґжеґож Любранський (1484—1497) • Вінцентій Пшерембський (1497—1499) • Мацей Джевіцький (1501—1511) • Кшиштоф Шидловєцький (1511—1515) • Петро Томіцький (1515—1535) • Павел Вольський (1537—1539) • Самуель Мацейовський (1539—1547) • Миколай Ґрабя (1547—1549) • Ян Оцеський (1550—1552) • Ян Пшерембський (1552—1559) • Філіп Паднєвський (1559—1562) • Пйотр Мишковський (1562—1569) • Францішек Красінський (1569—1574) • Пйотр Дунін-Вольський (1574—1576) • Ян Замойський (1576—1578) • Ян Боруковський (1578—1584) • Войцех Барановський (1585—1591) • Ян Тарновський (1591—1598) • Пйотр Тиліцький (1598—1605) • Мацей Пстроконський (1605—1606) • Станіслав Мінський (1606—1607) • Лаврентій Гембицький (1607—1609) • Фелікс Криський (1609—1613) • Генрик Фірлей (1613—1618) • Анджей Ліпський (1618—1620) • Вацлав Лещинський (1620—1625) • Станіслав Лубенський (1625—1627) • Якуб Задзик (1627—1628) • Томаш Замойський (1628—1635) • Петро Гембицький (1635—1638) • Єжи Оссолінський (1638—1643) • Александер Тшебінський (1643—1644) • Андрій Лещинський (архієпископ) (1645—1650) • Єронім Радзейовський (1650—1652) • Стефан Корицінський (1652—1653) • Анджей Тшебіцький (1653—1658) • Миколай Пражмовський (1658) • Богуслав Лещинський (1658—1659) • Ян Лещинський (1661—1666) • Анджей Ольшовський (1666—1676) • Ян Стефан Виджга (1676—1677) • Ян Вельопольський (1677—1679) • Ян Малаховський (1679—1681) • Ян Кшиштоф Ґнінський (1681—1685) • Августин Міхал Стефан Радзейовський (1685—1689) • Кароль Тарло (1689—1702) • Ян Шембек (1702—1712) • Ян Казімєж де Альтен Бокум (1712—1721) • Ян-Олександр Ліпський (1724—1735) • Ян Малаховський (1735—1746) • Міхал Водзіцький (1746—1764) • Анджей Миколай Млодзейовський (1764—1767) • Йоганн-Андреас фон дер Борх (1767—1780) • Антоній Окенцький (1780) • Яцек Малаховський (1780—1786) • Мацей Ґжеґож Ґарниш (1786—1790) • Гуго Коллонтай (1791—1794) • Войцех Юзеф Скаршевський (1793—1795)
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ян_Лещинський&oldid=39992378