Ян Слауергофф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ян Слауергофф
Jan Slauerhoff
Ян Слауергофф
Ян Слауергофф
При народженні Jan Jacob Slauerhoff
Ян Якоб Слауергофф
Псевдоніми, криптоніми Джон Рейвенсвуд (англ. John Ravenswood)
Дата народження 15 вересня 1898(1898-09-15)
Місце народження Лейварден, Нідерланди
Дата смерті 5 жовтня 1936(1936-10-05) (38 років)
Місце смерті Гілферсум
Національність нідерландець
Громадянство Нідерланди Нідерланди
Мова творів нідерландська, французька
Рід діяльності прозаїк, поет, драматург, перекладач
Жанр збірки поезій, оповідання, повісті

Ян Слауергофф (нід. Jan Slauerhoff, повне ім'я: Ян Якоб Слауергофф / нід. Jan Jacob Slauerhoff, зрідка підписувався Джон Рейвенсвуд; 15 вересня 1898, Лейварден, Нідерланди5 жовтня 1936, Гілферсум) — нідерландський поет, прозаїк, перекладач, корабельний лікар, один з найбільших письменників нідерландської літератури ХХ століття.

Біографія[ред.ред. код]

Ян Якоб Слауергофф народився 15 вересня 1898 року в протестантській сім'ї, був п'ятою дитиною з шести в родині, й від дитинства страждав на астму.

Закінчивши школу (у якій навчався разом зі своїм другом, також майбутнім письменником, Симоном Вестдейком), Слауергофф обрав лікарську кар'єру й вступив до медицинського університету в Амстердамі. Що, однак, не завадило йому займатись літературою — перші вірші Слауергоффа були надруковані в студентському часописі Propria Cures. При тому він не брав скільки-небудь активної участі в студентському житті, з головою поринувши у світ улюблених французьких символістівШарля Бодлера, Поля Верлена, Артюра Рембо, Жуля Лафорга, твори яких перекладав нідерландською, також цікавився португальською, іспанскьою, китайською поезією.

Починаючи від 1921 року поезії Слауергоффа починають друкуватися в серйозному літературному часописі «Течія» (Het Getij), а вже 1923 року вийшла його перша поетична збірка — «Архіпелаг» (Archipel). У тому ж році поет, вважаючи себе ще не готовим до сталих почуттів) розірвав стосунки з Труус де Рейтер, з якою заручився ще в студентські роки, коли дівчина вивчала нідерландську філологію, а сам поет — медицину. Не спромігшись знайти собі працю в Нідерландах (а під час навчання в університеті в Слауергоффа з'явилося небагато друзів, але значно більше — ворогів), поет поступив на службу в Ост-Індську корабельну компанію й зробився судовим лікарем. Однак уже в першому ж плаванні слабке здоров'я Слауергоффа далося взнаки й змусило його шукати роботу на суші. Та вже за декілька місяців він знову підписав конктракт з корабельною компанією і вирушив морем на Далекий Схід. До 1927 року, коли закінчувався контракт, Слауергофф чимало разів побував у Китаї, Гонконгу та Японії.

Від 1928 року поет почав плавати лікарем на суднах, що курсували до Латинської Америки. Тим часом потроху виправилось його самопочуття, а письменницька слава починає зростати (до 1930 року були вже надруковані 6 поетичних збірок і 2 збірки оповідань автора). У віршах Слауергоффа читачі з насолодою відкривали дивовижний світ східних країн та південних морів, автор розповідав про китайців-кулі, що завантажували човни від Шанхаю до Кантона, про портові міста — Порт-Саїд, Джибуті, Сінгапур, про моряків і піратів, про мужність, вірність і мандрівки на край землі.

Від 1929 року Слауергофф часто бував у Нідерландах, працюючи в Утрехті в клініці дерматалогії та венеричних захворювань. У вересні 1930 року він узяв шлюб з танцюристкою, балериною Дар'єю Колін (Darja Collin), і деякий час почувався дуже щасливим. Однак вже 1931 року він знову захворів (цього разу на пневмонію) і вимушений їхати поправляти здоров'я до Італії, куди швидко переїжджає і його вагітна дружина. Дитина в подружжя народилась мертвою, і Слауергофф впав в депресію, а в 1932 році після тяжких роздумів вирішує знову вийти в море. Здоров'є поета було слабким, і він вирішив попрямувати у Північну Африку, але незабаром повернувся назад. Разом зі здоров'єм погіршилися стосунки з жінкою, що задеякий час скінчилися розлученням.

Тим часом письменницька слава Слауергоффа, як і раніше, все збільшувалась. У 1932 рцоі вийшло друком його «Заборонене королівство» (Het verboden rijk), історичний роман з рисами магічного реалізму, в якому розповідається про 19 століття та португальського поета 16 століття Луїса де Камоенса, автора сонетів і героїчної поеми «Лузіади», що, як і сам Слауергофф, бував на Сході. Нідерландський поет неодноразово звертався до образу свого попередника — наприклад, у сонеті «Камоенс», і спіставляв його долю зі своєю, передбачаючи і в цьому гірку засторогу (адже Камоенс помер від чуми). Цей, а також наступний роман Слауергоффа «Життя на землі» (Het leven op aarde, 1934) були схвально прийняті критикою та читачами, а поетична книга Soleares була в 1933 році навіть відмічена премією Ван дер Хогта.

Після 1935 року Слауергофф багато плавав по світу. В одній зі своїх мандрівок до Південної Африки він сильно занедужав на малярію і в 1936 році поспіхом повернувся до Нідерландів, але вже запізно. Поет помер 5 жовтня 1936 году, невдовзі після свого 38-го дня народження, у лікарні в Гілферсумі, не доживши одного місяця до виходу свого останнього збірника віршів «Гідна могила моряка» (Een eerlijk zeemansgraf).

Писав також поезії по-французьки.

Прозаїчні твори Яна Слауергоффа перакладалися німецькою, французькою, італійською, португальською та українською (перекладач Я. Довгополий, м. Львів) мовами, поезія — російською та білоруською.

Твори[ред.ред. код]

Практично весь творчий доробок Яна Слауергоффа перегукується з культом експансивної непокірної особистості[1].

Бібліографія:

поезія (збірки віршів):
  • «Півтінь» (Clair-obscur), 1926;
  • «Східня Азія» (Oost-Azië), 1928 (під псевдонімом Джон Равенсвуд);
  • «Ельдорадо» (Eldorado), 1928;
  • «Архіпелаг» (Archipel), 1929;
  • «Болотні квіти» (Fleurs de marécage), 1929 (по-французьки);
  • «Сатурн» (Saturnus), 1930 (розширене і доповнене видання «Півтіні»);
  • «Нездатний» (Yoeng Poe Tsjoeng), 1930 (переклади з китайської та оригінальні вірші);
  • «Серенада» (Serenade), 1930;
  • Soleares (Soleares), 1933 ;
  • «Гідна могила моряка» (Een eerlijk zeemansgraf), 1936.
проза:
  • «Острів весни та інші оповідки» (Het Lente-eiland en andere verhalen), 1930 (збірка оповідань);
  • «Піна та попіл» (Schuim en asch), 1930 (збірка оповідань);
  • «Заборонене королівство» (Het verboden rijk), 1932 (повість);
  • «Життя на землі» (Het leven op aarde), 1934 (повість);
  • «Повстання Гвадалахари» (De opstand van Guadalajara), повість, опублікована посмертно, 1937.
драматургія:
  • «Ян Пітерс Кун» (Jan Pietersz. Coen), 1931 (трагедія).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Довідки про авторів // Антологія нідерландської прози (упорядкування і переклад Я. Довгополого), К.: «Юніверс», 2005, стор. 411

Джерела та посилання[ред.ред. код]