Ян Стен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ян Стен ( Ян Хавікзоон Стен )
нід. Jan Havickszoon Steen
Jan Steen - The Drinker (detail) - WGA21743.jpg
Автопортрет з дружиною напідпитку, фрагмент
Ім'я при народженні Jan Havickszoon Steen
Дата народження близько 1626
Місце народження Лейден
Дата смерті 3 лютого 1679(1679-02-03)
Місце смерті Лейден
Національність нідерландець
Громадянство Нідерланди Нідерланди
Жанр побутовий жанр, портрет
Навчання Ян ван Гойєн
Напрямок реалізм
Роки творчості 1645 - 1678


Ян Стен ( нід. Jan Havickszoon Steen, повне ім'я:Ян Хавікзоон Стен; бл. 1626—1679 ) — популярний голландський художник 17 століття, відомий представник так званого голландського реалізму, прихильник побутового жанру.

Життєпис[ред.ред. код]

Художник не мав власного біографа чи особи, зацікавленої в збереженні відомостей про майстра. Тому точної дати народження Яна ми не маємо, а рік народження умовно взято за 1626 -й. Походить з ремісничого середовища. Батько був пивоваром.

Навчання[ред.ред. код]

Мало відомостей і про навчання митця. Серед його вчителів — Ніколаус Кнюпфер у місті Утрехт, а також відомо про навчання і співпрацю з Яном ван Гойєном у місті Гаага. Дочка Яна ван Гойєна стане дружиною художника. Мав декілька різних впливів від художніх манер сучасників, серед яких

Жанри і мандри по країні[ред.ред. код]

« Свято Святого Миколая Чудотворця в родині», Ріксмузей, Амстердам, тобто Державний музей (Амстердам)

Художники Голландії 17 століття часто не могли дозволити собі займатися тільки мистецтвом. Тому часто вони займаються ще якимось бізнесом чи ремеслом попри створення картин. Ян Стен цілком укладається у цю схему. Серед жанрів, які розробляв художник - портрет, релігійний образ, пейзаж, побутова картина. Найбільшим успіхом користувались картини побутового жанру, тому Ян Стен зосередився на створенні саме побутових картин.

Але навіть його популярність не рятувала від злиднів і фінансових проблем. Стен також утримував пововарню у Лейдені. Після смерті власного батька у 1669 році він остаточно оселився у місті Лейден, де мав корчму з невеличким готелем. А до цього встиг пожити і попрацювати в Утрехті, Гаазі, Харлемі. Щось роками утримувало митця далеко від батьківського дому. Кінець мандрам кладе смерть батька і отримання спадку.

Родина[ред.ред. код]

Мав родину. Його дружина Маргарита - дочка художника пейзажиста Яна ван Гойєна. Родина мала п'ятеро дітей. Їх імена збережені - Тадей, Єва, Корнеліс, Кетрін и Ян. З того, що він навчався в Утрехті, де панував католицизм, та з хрещення дітей за католицьким обрядом, робиться висновок, що був в лоні католицької церкви.

По смерті першої дружини, літній Ян Стен узяв шлюб вдруге у 1670 році з Марією ван Егмонт, удовою, володаркою сусідньої крамниці. Та народила ще двох дітей.

Діалоги з картинами[ред.ред. код]

«Мер Делфта Адольф Крузер з дочкою Катаріною та жебраки», Ріксмузей, Амстердам
«Танок кошеняти»
« Сатир і селяни»
«Нічна серенада». Національна галерея (Прага).

Більше, ніж скупі звістки про митця в документах, дають діалоги з його картинами. Художник був легкої вдачі, товариський, далекий від іпохондрії чи трагічного світосприйняття. Його приваблювали кумедні ситуації, жарти і людські реакції на близькі до цього ситуації. Звідси теми багатьох побутових картин митця, прикрашені гумором ( «Свято з приводу народження кошенят», « Нічна серенада», «Ритори у вікні», «Зустріч з товариством напідпитку»). Художник намагається розповідати про недоліки сучасників, але не переходить межі, не доходить до сарказму, гнівного осуду, як протестантський фанатик. Він наче вибачається перед глядачем, коли той застав його в неприбраному домі після вечірки ( « Автопортрет з дружиною напідпитку  », Ермітаж ). В його картинах мало драматизму ( «Ніж як аргумент в картярській грі»), а трагічні сюжети практично не знайти.

Ян Стен - не був аристократом за походженням і не став обслугою аристократів пізніше. У нього практично не було періоду зближення з багатіями, як у молодого Рембрандта. Все це уберігло митця від могутнього впливу бароко італійців 17 століття навіть в роки перебування в Утрехті, цій оазі католицизму і бароко в протестантській Голландії. Ян Стен - художник дрібної голландської буржуазії та міщан, представником яких був і сам до власної смерті.

Побутовий жанр спонукав художника звертатися до різних ситуацій. Є серед них і вимушені контакти багатіїв і жебраків ( « Мешканці Делфта » або «Адольф Крузер з дочкою Катаріною та жебраки», Ріксмузей, Амстердам ). На порозі багатої оселі зустрілися багатій-володар з дочкою в роскішній сукні і жінка - жебрачка. Важко зрозуміти, на якому боці саме художник - на боці багатих і байдужих до людського горя чи на боці знедолених. До ситуації художник підходив як «документаліст» : ситуація є, він її фіксує, але нічим не розкриває власного ставлення до явища навіть з позицій християнської моралі, яку розділяв. Це при тому, що від триклятих питань сучасності важко було відсахнутися навіть людині з добрим гумором. В багатій Голландії знедолені і жебраки були болючою проблемою, іноді їх рахували за найбідніших в багатій країні. Збіднення спонукатиме до еміграції з країни в неблизькі Америку і Південну Азію (нині Індонезія). Куди легше було писати «Танок кошеняти» чи необразливі жарти з приводу графомана-літератора - серія картин «Ритори».

Ян Стен читав, в тому числі і Біблію, і був знайомим з різними літературними жанрами. Але, здається, надавав перевагу жартам, фарсам, комедіям, байкам. Серед тих, хто наближений до літератури на його картинах, нема відданих істориків чи прихильників «серйозних» жанрів. Після прочитаної байки чи жартівливого твору слухачі крізь регіт тягнуть «літератора» до келиха з вином чи пивом. Одну байку він знав досить добре, що відбилося в картинах серії « Сатир і селяни». Якось сатир дістався селянської родини і з здивуванням зауважив, що люди дмухають на їжу і тоді, коли охолоджують гарячу, і тоді, коли зігрівають холодну. Їх регіт і плутані пояснення його не задовольнили. Сатир вирішив, що хитрі люди приховують правду і, ображений, покинув їх. Ян Стен трактує сцену як побутову. Але робить це куди як неефектно, незацікавлено, ніж майстер фламандського бароко - Якоб Йорданс, що теж неодноразово звертався до сюжету цієї байки.

Цікавими стали і картини з малою кількістю персонажів. Такі сцени набувають особливого забарвлення, це і -

  • еротика ( «Куртизанка», «Візит клієнта до повії»)
  • моральна настанова ( «Наслідки пиятики», « Свиня завжди бруд знайде»)
  • роздуми ( « Одинак п'яниця» ). В останній художник покинув зубоскальство і невіть поряд не подав приятелів напідпитку чи жартуючих персонажів. П'яничка один, сумний і покинутий, а на обличчі - прихований відчай особи, яку спіткала поразка. Картина - покажчик, що Ян Стен міг теж писати картини різні за наповненням і забарвленням, але надав перевагу гумору, який допомагав долати недоліки оточення і не втрачати надію на краще.

Смерть[ред.ред. код]

Художник помер на початку лютого 1679 року у Лейдені. Відома дата його поховання - третє лютого 1679 року на цвинтарі Петеркерк в родинному склепі.

Вибрані твори[ред.ред. код]

« Ніж як аргумент в картярській грі»
« Бедлам в сільській школі»
Ритори. Писака чита свій твір друзям
  • « Весілля в Кані Галілейській », Дублін
  • « Весілля Товія і Сарри»
  • « Сатир і селяни», різні варіанти
  • « Портрет ремісника Астварда з дружиною Катариною та хлібними виробами»
  • « Автопортрет з лютнею», Мадрид
  • « Автопортрет з дружиною напідпитку », Ермітаж, Санкт-Петербург
  • «Портрет Бернардини Маргарет ван Рейсфелт» або «Пташиний двір», Мауріцхейс, Гаага
  • «Обідня пора», Уффіці, Флоренція
  • « Світ догори дригом», Відень
  • « Танок кошеняти », Амстердам
  • « Свято з приводу народження кошенят», Будапешт
  • « Концерт (Стен)», Художній інститут Чикаго
  • « Суворий шкільний вчитель»
  • « Бедлам в сільській школі»
  • « Витівки школярів, коли заснув вчитель»
  • « Бійка в шинку », Мюнхен
  • « Ніж як аргумент в картярській грі», Берлін
  • « Свято Святого Миколая Чудотворця в родині», Амстердам
  • «Селянське весілля » або «Обдурений наречений», Відень
  • «Бедлам на постоялому дворі», Лувр, Париж
  • « Сценка в готелі», Амстердам
  • «Клітка з папугою», Амстердам
  • « Притворна хвора»
  • « Візит лікаря», Санкт-Петербург
  • «Візит клієнта», Будапешт
  • « Хвороба закоханої»
  • « Наслідки пиятики»
  • « Свиня завжди бруд знайде», Мауріцхейс, Гаага
  • « Одинак п'яниця »
  • «Хрестини новонародженого», Берлін
  • «Вибір між молодим і старим, але багатим », Варшава
  • « Селяни біля постоялого двору»
  • « Жінка за туалетами», різні варіанти
  • «Ритори», різні варіанти

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Всеобщая история искусств, Т 4, «Искусство», 1963 (рос)
  • Кузнецов Ю.И., « Голландская живопись 17-18веков в Єрмитаже»,Л, «Аврора», 1979 (рос)
  • Wouter Kloek: Een huishouden van Jan Steen. Uitgeverij Verloren, Hilversum 1998, ISBN 90-6550-444-3.


Посилання[ред.ред. код]