Яремчук Дмитро Онуфрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дмитро Онуфрійович Яремчук
Народження 6 листопада 1914(1914-11-06)
Станіславове, Балтський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Смерть 22 серпня 1955(1955-08-22) (40 років)
Воронеж, Російська РФСР, СРСР
повішення
Поховання Комінтернівське кладовищеd
Країна Російська імперія
 УНР
СРСР СРСР
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ  танкові війська
Роки служби 1941–1955
Партія КПРС
Звання  Майор
Формування 203-я танкова бригада
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За взяття Кенігсберга»
Медаль «За взяття Кенігсберга»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»

Дмитро́ Ону́фрійович Яремчу́к (нар. 6 листопада 1914(19141106) — пом. 22 серпня 1955) — радянський військовик часів Другої світової війни, командир роти танків Т-34 89-го танкового батальйону 203-ї танкової бригади 1-го танкового корпусу (2-а гвардійська армія), лейтенант. Герой Радянського Союзу (1945).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 6 листопада 1914 року в селі Станіславовому Данилівської волості Балтського повіту Подільської губернії (нині — Благовіщенського району Кіровоградської області) в селянській родині. Українець. Закінчив 7 класів школи і педагогічні курси в 1933 році. Працював завідувачем складом на гідроелектростанції в Кедському районі Аджарської АРСР (нині — реґіон у складі Грузії).

До лав РСЧА призваний 23 червня 1941 року Батумським МВК. У 1942 році закінчив Сухумське військове піхотне училище. Служив командиром мінометного взводу 51-го УРу Закавказького фронту. В липні — жовтні 1943 року служив у 6-й навчальній офіцерській бригаді в Горькому (Росія). У 1944 році закінчив Ленінградську вищу офіцерську бронетанкову школу.

На фронтах німецько-радянської війни з 2 серпня 1944 року. Воював на 1-у Прибалтійському і 3-у Білоруському фронтах. Член ВКП(б) з 1944 року.

Особливо командир роти танків Т-34 лейтенант Д. О. Яремчук відзначився в боях за звільнення Прибалтики. Виконуючи спеціальне завдання командуючого армією, в ніч з 5 на 6 жовтня 1944 року з двома танками Т-34-85 вміло використовуючи природні особливості рельєфу, силу і міць танкового вогню, прорвався крізь оборону супротивника і вийшов у його тил. Діючи сміливо, зухвало і рішуче, увірвався у колону ворожої техніки, знищив 5 тягачів з гарматами і обслугою, 4 польових гармати, 4 міномети, 2 зенітних установки, до 50 солдатів і офіцерів ворога. Тієї ж ночі з танками увірвався до міста Кельме (Латвія), захопив міст через річку Кражанте і силами двох екіпажів протягом 12 годин утримував міст, не даючи змогу супротивнику доправити підкріплення на передній край оборони. Тим самим забезпечив прорив ворожої оборони без зайвих втрат і надав можливість ввести в прорив для подальшого розвитку наступу[1].

По закінченні війни продовжив військову службу. У 1945–1949 роках навчався на командному факультеті Військової академії бронетанкових і механізованих військ імені Й. Сталіна. З жовтня 1949 по серпень 1954 року проходив службу в 8-й механізованій дивізії Білоруського військового округу на посадах заступника начальника штабу з оперативної роботи 95-го важкого танко-самохідного полку, заступника командира 97-го мотоциклетного батальйону, командира 97-го розвідувального батальйону. З серпня 1954 року переведений на посаду офіцера 1-го відділення відділу бойової підготовки штабу Воронезького військового округу.

22 серпня 1955 року покінчив життя самогубством. Похований у Воронежі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, лейтенантові Яремчуку Дмитру Онуфрійовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5018).

Також був нагороджений орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня (02.06.1945), Червоної Зірки (20.05.1945) і медалями.

Література[ред. | ред. код]

  • Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 363–365.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Представлення до присвоєння звання Героя Радянського Союзу. (рос.). Архів оригіналу за 11 травня 2017. Процитовано 19 травня 2015.

Посилання[ред. | ред. код]