Ярослав Гейровський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ярослав Гейровський
Heyrovsky deska.jpg
Народився 20 грудня 1890(1890-12-20)
Прага
Помер 27 березня 1967(1967-03-27) (76 років)
Прага
Громадянство Чехія
Галузь наукових інтересів хімія
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з хімії (1959)
Nobel prize medal.svg

Ярослав Гейровський (Heyrovsky, *20 грудня 1890, Прага — †27 березня 1967, Прага) — чеський хімік, лауреат Нобелівської премії з хімії.

У 1918 закінчив Празький університет. Учень Б. Браунера. У 1910—13 навчався в Лондонському університетському коледжі і в 1913—14 працював там же під керівництвом Ф. Доннана.

З 1922 екстраординарний, з 1926 ординарний професор фізичної хімії Празького університету. З 1922 завідував інститутом фізичної хімії Празького університету. У 1926 працював у Сорбоні (Париж). З 1950 директор Державного полярографічного інституту в Празі, який у 1964 названо його ім'ям. Іноземний член АН СРСР (1966) та деяких інших академій.

У 1922 Гейровський, досліджуючи процес електролізу на ртутному крапельному електроді, встановив залежність між потенціалами відновлення й окислення речовин та їх природою, а також величиною дифузійного струму і концентрацією речовини в електроліті, що стало основою для полярографії.

У 1925 разом із своїм учнем M. Шикатою сконструював полярограф, який дозволяв автоматично записувати криві полярізації в координатах напруги та сили струму. Гейровській всебічно розробив полярографічний метод, теорію і техніку полярографічних досліджень, за що отримав Нобелевську премію (1959).


Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела[ред.ред. код]