Лесів Ярослав Васильович

Ярослав Лесів
Ім'я при народженні	Ярослав Васильович Лесів
Народився	3 січня 1943(1943-01-03) Лужки, Долинський район, Івано-Франківська область
Помер	9 жовтня 1991(1991-10-09) (48 років) с. Павлівка ·автомобільна аварія
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	поет, правозахисник, священик, громадський діяч
Галузь	політична діяльність, захист прав людиниd, творче та професійне письмоd і церковне служінняd
Відомий завдяки	член Української Гельсінкської групи, Українського Національного фронту
Знання мов	українська
Нагороди	Орден «За мужність» І ступеня

Другий зліва-направо о. Ярослав Лесів. 1990 рік

Яросла́в Васи́льович Ле́сів (3 січня 1943, Лужки, Долинський район, Івано-Франківська область — 9 жовтня 1991, Павлівка, Івано-Франківська область) — член Української Гельсінкської групи (УГГ), активний учасник національно-патріотичного і релігійного руху. Батько Ярослава Лесіва брав участь в УПА.

Життєпис

Батько і брат Ярослава Лесіва були засуджені за участь в ОУН і УПА.

У 1965 році закінчив Івано-Франківський технікум фізичної культури. Після закінчення технікуму працював учителем на Кіровоградщині.

Діяльність в УНФ

Приєднався до Українського національного фронту у цьому ж 1965 році, після знайомства із Дмитром Квецком. Поширював нелегальну літературу УНФ у транспорті та за місцем праці в смт. Завалля Кіровогорадської області.

У другій половині листопада 1967 року виїзною сесією Верховного Суду УРСР був засуджений за ст. 56 ч. 1 (зрада Батьківщини) та ст. 64 ч. 1 (створення організації) КК УРСР до 6 років позбавлення волі. Разом з ним засудили його друзів Зеновія Красівського, Дмитра Квецька, Михайла Дяка.

Після звільнення у 1973 році працював столяром на лісокомбінаті у місті Болехові, де й одружився, а наступного року народився син Тарас.

Діяльність в УГС

Став членом Української Гельсінської спілки. У 1979 році знову засуджений, за членство в УГС, цього разу на 2 роки. Покарання відбув у таборі загального режиму у м. Сарни на Рівненщині.

У травні 1981 року, перебуваючи в ув'язненні, отримав нові звинувачення і поновлення слідства. Протягом півроку протестував, оголосивши голодування.

15 листопада 1981 року, у день закінчення 2-річного терміну, в таборі відбувся суд, який присудив ще 5 років таборів суворого режиму. Відбував ув'язнення у Краснодоні на Луганщині.

Священник УГКЦ

Після звільнення став одним із активних ініціаторів відродження Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ). 1988 року розпочав навчання у підпільній семінарії, під керівництвом єпископа Василика. 17 липня 1988 року у с. Зарваниця на Тернопільщині відбулася літургія, в якій взяли участь близько 15 тисяч вірних УГКЦ. За організацію цієї літургії влада оштрафувала його на 50 рублів.

У 1989 році прийняв сан священика УГКЦ. У самвидаві вийшла книжка проповідей Ярослава Лесіва. 2 серпня 1989 року їздив до Москви із групою вірян, щоб продовжити естафетну голодівку з вимогою легалізувати УГКЦ. Після повернення додому був заарештований КДБ, але наступного дня звільнений через протести прихожан церкви.

Провів десятки недозволених молебнів УГКЦ. Брав участь у перепохованні в Києві 19 листопада 1989 року Василя Стуса, Олекси Тихого та Юрія Литвина.

9 жовтня 1991 року загинув у ДТП в селі Павлівка (поряд із Івано-Франківськом) за нез'ясованих обставин, повертаючись з Києва із зустрічі з Леонідом Кравчуком. Болехівська та Івано-Франківська прокуратура швидко закрили справу. Але син Тарас не вірить, що трагедія була випадковістюї: «До загибелі батька хотіли викинути з потяга, була гонитва ще раніше на машинах, коли його автомобіль затискали з обох боків. Це був не перший замах на життя батька. Я гадаю, що спецслужби КДБ це і спланували. Спершу слідство проводили одні слідчі, потім інші, є багато нез'ясованих обставин».

Похований на церковному подвір'ї біля храму Святої Параскевії у Болехові.

Вшанування пам'яті

Табличка вулиці

Меморіальна дошка

У рідному селі його іменем названа центральна вулиця. На стіні церкви Введення Пречистої Діви Марії встановлена меморіальна дошка.

Державні нагороди

• Орден «За мужність» I ст. (8 листопада 2006) — за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод (посмертно).

Твори

Библиотека Александра М. Кобринского > Поезії — з збірки Я. Лесіва «ТТ (Тюремна тиша)»

Джерела

1. Лесів Ярослав. ТТ (тюремна тишина). Поезії. — Івано-Франківськ: Перевал, 1992. 64 с. Передмова Опанаса Заливахи.
2. Алексеева Л. История инакомыслия в СССР.— Вильнюс-Москва: Весть, 1992, С. 10, 31, 276.
3. Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960—1980 років.— К.: Либідь, 1995.— С. 74, 168, 170, 173.
4. Русначенко А. Національно-визвольний рух в Україні.— К.: Видавництво ім. О.Теліги.— 1998.— С. 109, 113, 114, 117, 132, 134.
5. Зайцев Ю. Ідея і чин Українського національного фронту.— Львів: Український часопис.— Воля і Батьківщина, 1997 № 2.— С. 26-34.
6. Сверстюк Є. Блудні сини України. К.: Знання, 1993.— С. 220—226.
7. Вісник репресій в Україні.— Нью-Йорк: Закордонне представництво Української Гельсінкської групи, 1980, 6-7; 1981, 7-12; 1982, 6-24.
8. Хроника текущих событий.— Нью-Йорк: Хроника, 1980, вип. 55.— С. 18-19; вип. 56.— С. 66.
9. ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1983, вип. 63.— С. 167—168.
10. Вести из СССР. Т. 2, 1982—1984.— Мюнхен: Права человека.— 1982, 3-3.

Посилання

• Дисидентський рух в Україні
• «Не великими будьте, а святими». 18 років від загибелі священика Ярослава Лесіва
• 1943, 3 січня у селі Лужки на Івано-Франківщині народився Ярослав Лесів — член Української Гельсінської групи, дисидент.

[Архівовано 10 січня 2017 у Wayback Machine.]