Ярослав Мудрий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Ярослав Мудрий
Ярослав Володимирович на княжій печатці. Єдине прижиттєве зображення князя, що збереглось
Великий князь Київський
Початок правління: 1019 остаточно
Кінець правління: 1054
Попередник: Святополк Володимирович
Наступник: Ізяслав Ярославович
Дата народження: бл. 978
Дата смерті: 20 лютого 1054
Місце смерті: Вишгород
Дружина: Інгігерда
Династія: Рюриковичі
Цей термін має також інші значення. Див. Ярослав Мудрий (значення).

Ярослав-Георгій Володимирович (біля 983 — † 20 лютого 1054) — Святий, видатний державний діяч, Великий князь київський. Другий син Володимира Святославича і Рогнеди. Близько 990 р. Ярослав отримав ростовський престол, а згодом і новгородський, був зобов`язаний платити Києву щорічну данину у 2 000 гривень срібла, через що ввійшов у конфлікт з батьком.

Зміст

[ред.] Князювання

Наприкінці правління Володимира Святого(Великого) Ярослав виступив проти свого батька походом. Під час приготування до походу, Володимир помер і Ярослав розпочав братовбивчу війну. Таким чином, після смерті свого батька Володимира Святославовича в 1015 році Ярослав Мудрий в боротьбі за київський престол розбив війська Святополка біля Любеча і засів на київський княжий престол, але 1018 під натиском польських військ короля Болеслава І, яких взяв собі на допомогу Святополк, мусив покинути Київ. Після остаточної перемоги в битві над річкою Альтою 1019 Ярослав Мудрий став київським Великим князем. В результаті братовбивчої війни саме Ярославом були вбиті святі брати Борис і Гліб та Святослав (дослідження М. Ільїна, 1964 р.[1]). Проте, в княжій історіографії — офіційній — це вбивство було приписано Святополку, якому приписали і прізвисько «окаянний».

Прагнучи об'єднати всі руські землі, Ярослав Володимирович змушений був вести боротьбу проти свого брата Мстислава Володимировича, князя тмутороканського і чернігівського. Після битви, яку Ярослав програв, під Лиственом біля Чернігова 1024 р. Ярослав мусив відступити Мстиславові Чернігівщину і всі землі на схід від Дніпра, крім Переяславщини. Згодом, після укладеного 1026 у Городку під Києвом миру, почалося порозуміння і співпраця між братами. Ярослав Мудрий допомагав Мстиславові у боротьбі з касогами і ясами у 1029 р., поширивши свої володіння до Кавказьких гір; а Мстислав — у скріпленні й поширенні держави Ярослава Мудрого на захід від Дніпра. 1030 на півночі Ярослав зайняв землі між Чудським озером і Балтикою і там заснував м. Юріїв, у 1030 — 1031 війська Ярослава і Мстислава відвоювали Червенські міста, які 1018 загарбав Болеслав І. Тоді ж Ярослав здобув від Польщі смугу землі між р. Сяном і Бугом; там збудовано м. Ярослав і Белз. Після смерті Мстислава 1036 р. Ярослав об'єднав під своєю владою лівобережні землі, ставши єдиним володарем могутньої Київської держави, окрім Полоцького князівства, яке було виділено Володимиром Святим в уділ роду Ізяслава. 1036, за літописом, Ярослав Мудрий розгромив біля Києва печенігів і нібито, за літописом, на місці перемоги над ними почав будувати у 1037 Софійський собор. Хоча останні дослідження Софії Київської спростували це твердження літопису. За аналізом графіті, серед яких є датовані 1022 року, а також за іноземними писемними пам'ятками, насамперед німецькими (Хроніка Титмара Мерзебурзького), Собор святої Софії був збудований ще Водимиром Великим (дослідження проф. Н.М.Нікітенко). Таким чином побудова Ярославом Софії є черговою ідеологемою історіографії Ярослава.1038 — 1042 Ярослав вів успішні походи проти литовських племен — ятвягів, проти Мазовії, проти прибалтицько-фінських племен ямь і чудь. 1043 він підготував під проводом свого сина Володимира і воєводи Вишати похід на Візантію, який закінчився поразкою, багато воїнів попало в полон чи загинуло. Щоб охороняти свою державу проти нападів кочовиків, Ярослав укріплював південний кордон, будуючи міста над ріками Россю і Трубежем: Корсунь, Канів, Переяслав; як також другу фортифікаційну лінію над Сулою: Лубни, Лукомль, Воїнь.

Під час його правління Київська Русь перетворилася на могутню європейську державу. Було завершено розпочате Володимиром Святим розширення меж столиці Русі — Києва, насипано нові оборонні вали були ще за Володимира Святого (дослідження П.Раппопорта)(за одним з них прокладено сучасну вулицю Ярославів Вал), а Ярослав поставив на них лише забороля. Збудовано Золоті ворота, Лядську браму, Жидівські ворота, Георгіївський та Ірининський собори, Софійський собор, в якому згодом було поховано в саркофазі Ярослава Мудрого та його дружину Ірину (Інгігерду; ? -1050). Це був акт порушення задуму собору. Створив бібліотеку Софійського собору. За часів його правління було засновано міста Юр'єв (нині - Тарту), Корсунь, Гюргів (нині - Біла Церква), розбудовано Чернігів, Переяслав, Володимир-Волинський, Турів, встановлено династичні зв'язки з королівськими дворами Швеції, Норвегії та Франції. Продовжувалося карбування срібних монет.

Останні роки життя Ярослав провів у Вишгороді. По смерті Ярослава Мудрого почався розпад Київської Русі і через півтора століття вона фактично перестала існувати як єдина держава.

[ред.] Досягнення й значення діяльності

Для скріплення влади в державі та впорядкування правових та соціальних відносин громадян за князювання Ярослава Мудрого було укладено збірник законів, так звану Правду Ярослава, що становить найдавнішу частину законів руського права — Руської Правди.

Пам'ятник Ярославу Володимировичу біля Золотих воріт у Києві

За Ярослава Мудрого поширилося і зміцніло християнство в Київській Русі, а також оформилася організаційна структура й церковна ієрархія: 1039 документально стверджено існування Київської митрополії, що перебувала в юрисдикції константинопільського патріарха. Ярослав устійнив церковний устав, яким визначалися права церкви і духівництва. Крім призначування митрополитів на київську катедру, Церква Київської Русі користувалася автономією, включно з тим, що 1051 з ініціативи Ярослава собор місцевих єпископів обрав русина Іларіона митрополитом київським. За цього часу засновано також перші монастирі на Русі: св. Юрія, св. Ірини і славний Києво-Печерський 1051 р., які стали важливими культурними осередками, в яких писалися літописи, були школи іконописання.

За Ярослава Мудрого сталася і національна еволюція в Київській державі: варязький вплив залишився тільки в колі військової дружини, а державні діячі рекрутувалися здебільшого з місцевих людей, серед яких були: Вишата, Іван Творимирич, Костянтин, син Добрині та ін.

Ярослав Мудрий був високоосвіченою людиною, він дбав про освіту і культуру свого народу, заснував при Софійському соборі школу і бібліотеку. За його ініціативою почалася в Києві праця над перекладами грецьких та інших книг на церковно-слов`янську мову, переписувано багато книг, був укладений літописний звод.

Київська Русь за Ярослава Мудрого була великою і могутньою державою Європи, досягнувши на ті часи найвищого розвитку. Щоб зберегти цілість своєї держави, а заразом забезпечити права своїх синів, Ярослав встановив систему наслідування (сеньйорату), згідно з яким старший брат Ізяслав дістав великокняжий престол у Києві, Святослав — Чернігівщину, Муром і Тмуторокань, Всеволод — Переяславщину, Суздаль і Ростовщину, Ігор — Володимир Волинський, В'ячеслав — Смоленщину.

[ред.] Вшанування пам'яті

Реконструкція за черепом, робота Михайла Герасимова

1838 року у Києві на його честь названо вулицю, 1955 — провулок. Портрет Ярослава Мудрого зображено на банкноті номіналом 2 гривні.

Указом Президента України [2] від 23 серпня 1995 року для нагородження громадян за видатні особисті заслуги перед українською державою в галузі державного будівництва, зміцнення міжнародного авторитету України, розвитку економіки, науки, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров’я, за благодійну, гуманістичну та громадську діяльність засновано Орден князя Ярослава Мудрого І, ІІ, ІІІ, IV і V ступеня

9 травня 2004 року Священний Синод Української православної церкви (Московський патріархат) у зв'язку з 950-ю річницею з дня смерті, благословив внести в святці УПЦ та встановити день пам'яті св'ятому благовірному великому князю Київському Ярославу Мудрому в день його упокоєння 4 березня (20 лютого за старим стилем). При цьому було підтверджено, що у відповідності із традицією, що склалася, він почитається, як небесний покровитель державних діячів, юристів, прокурорів, будівничих храмів, бібліотекарів, наукових працівників, вчителів та студентів.

Ярослав Мудрий посів перше місце за результатами відкритого телефонного голосування в телепроекті каналу «Інтер» «Великі українці», що проводилося з 16 листопада 2007 до 16 травня 2008 року.

[ред.] Канонізація Українською Православною Церквою Київського Патріархату

Помісний Собор 2008 року Української православної церкви (Київський Патріархат) у зв'язку з 1020-літтям Хрещення Київської Руси-України, благословив приєднати благовірного великого князя Київського Ярослава Мудрого до лику святих для загального церковного шанування і занести його ім’я у православний церковний календар. Чесні останки благовірного князя Ярослава вважати святими мощами віддавати їм належне шанування. Благословити будівництво храмів на честь благовірного великого князя Київського Ярослава Мудрого. Пам’ять благовірного великого князя Київського Ярослава Мудрого святкувати 4 березня (20 лютого), в день його упокоєння[3].

[ред.] Родина й династичні зв'язки

Родина князя. Фреска ХІ ст. в Софійському соборі

Сестра Ярослава Марія-Доброніга була дружиною польського князя Казиміра Відновителя.

При дворі Ярослава Мудрого знаходили притулок колишні монархи: норвезький Олаф Святий, англійський Едмунд Залізний Бік. Ярослав Мудрий був у союзі з германськими цісарями Генріхом II, Конрадом II і Генріхом III.

[ред.] Сини

+ Анна ( †1018):

  • Ілля 1034 (?), перший с. Ярослава Володимировича (V), кн. новгородський.

+ Інґігерда (Ірина) — дочка шведського короля Олафа (Olof).

  • Володимир (*1020 — †1052) — можливо був одружений з Одою, дочкою графа Леопольда зі Штаде біля Бремену;
  • Ізяслав (*1024 — †1078) — в 1040 був одружений з Ґертрудою, дочкою польського князя Мєшка II;
  • Святослав (*1027 — †1076) — був одружений з Одою, внучкою цісаря Генріха II;
  • Всеволод (*1030 — †1093) — в 1046 був одружений Марією, дочкою імператора Костянтина Мономаха;
  • Ігор (†1060) — був одружений з германською принцесою Кунігундою, графинею Орламіндською.
  • В'ячеслав(1034 - †1057)

[ред.] Доньки

[ред.] Література

[ред.] Виноски

  1. ↑ Див.: Н. Н. Ильин. Летописная статья 6523 года. и ее источник. Москва, 1957; В. М. Ричка. За літописним рядком. Історичні оповіді про Київську Русь. Київ, 1991, с. 96–102.
  2. ↑ № 766/95
  3. ↑ Помісний собор 2008: Канонізація святого благовірного князя Ярослава Мудрого

[ред.] Ресурси Інтернету

Commons
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою:
Попередник:
Великий князь Київський
1015 — 1018		 Наступник:
Святополк Володимирович Святополк Володимирович
Попередник: Великий князь Київський
1019 — 1054		 Наступник:
Святополк Володимирович Ізяслав Ярославич

Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%9C%D1%83%D0%B4%D1%80%D0%B8%D0%B9
Особисті інструменти