Ясинувата
| Ясинувата | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Область | Донецька область | ||||||||
| Район | Донецький район | ||||||||
| Громада | Ясинуватська міська громада | ||||||||
| Засноване | 1872 | ||||||||
| Статус міста | з 1938 року | ||||||||
| Населення | ▼ 35 166 (01.01.2017)[1] | ||||||||
| Агломерація | Донецько-Макіївська агломерація | ||||||||
| Площа | 19 км² | ||||||||
| Густота населення | 1850.8 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 86000—86015 | ||||||||
| Телефонний код | +380-6236 | ||||||||
| Координати | 48°07′40″ пн. ш. 37°51′45″ сх. д.H G O | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 257 м | ||||||||
| Водойма | р. Кальміус, Кривий Торець | ||||||||
| Назва мешканців | ясинува́тець ясинува́тка ясинува́тці | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Ясинувата-Пасажирська | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - фізична | 11 км | ||||||||
| - залізницею | 12 км | ||||||||
| - автошляхами | 20,5 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - фізична | 590 км | ||||||||
| - залізницею | 859 км | ||||||||
| - автошляхами | 701 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 86000, Донецька обл., м. Ясинувата, вул. Орджонікідзе, 147 | ||||||||
| Вебсторінка | Ясинуватська міськрада | ||||||||
| Міський голова | Русаченко Олександр Йосипович | ||||||||
|
| |||||||||
Ясинува́та — місто в Україні, у Донецькому районі Донецької області. Адміністративний центр Ясинуватської міської громади. У 2012 році населення складало 35 217 людини.
Місто є залізничним вузлом, тут розміщені підприємства з обслуговування залізничного транспорту; заводи: машинобудівний, великопанельних блоків, метлаських плиток, борошномельний.
За даними мап РНБО, 28 вересня 2014 року остаточно окупована Російською Федерацією та підконтрольним їй терористичним формуванням «Донецька народна республіка»[2].
Географія[ред. | ред. код]
Ясинувата знаходиться в центральній частині області у верхів'ях річок Кальміус і Кривий Торець, на автодорозі Донецьк-Харків, у вузлі залізниць (залізнична станція Ясинувата). Великий залізничний вузол. Відстань до Донецька: автошляхами — 12 км, залізницею — 12 км. Відстань до Києва: по автодорогах — 739 км, залізницею — 854 км.
Історія[ред. | ред. код]
Заснована в 1872 році як пристанційне селище, яке на початку 20 століття перетворилася на важливий залізничний вузол.
18 травня 1884 р. відбулося урочисте відкриття Катерининської залізниці від станції Ясинувата через Катеринослав і Кривий Ріг до станції Долинська. Промотором цього проекту був відомий український інженер Олександр Поль.
Під час революції 1905—1907 в селищі діяла місцева дружина. Утворена 8 грудня 1905, вона роззброїла місцевих жандармів та адміністрацію, а після збройної сутички — і 12-у роту 280-го піхотного Балаклавського полку. Дружина була розгромлена царськими військами 17 грудня 1905 у боях за станцію Горлівка. 18 ясинуватців за вироком Одеського військового суду було засуджено до каторжних робіт.
У 1938 селище Ясинувата стало містом районного підпорядкування.
Під час Другої Світової війни Ясинувату було окуповано німецькими військами. 7 вересня 1943 місто зайняли радянські війська. У 1946 розпочалося будівництво машинобудівного заводу, який 1947 виробив першу продукцію.
Сучасність[ред. | ред. код]
1991 в Україні відновлено суверенну владу. 1997 затверджено символіку Ясинуватої — її герб та прапор, а також встановлено пам'ятний знак засновникам міста.
Російсько-українська війна[ред. | ред. код]
У 2014 році в місті розгорнулися бойові дії в ході війни на Донбасі.
Під час бойових дій в Ясинуватій обидві сторони понесли втрати, місто зазнало руйнувань, діти та дорослі переховувалися декілька тижнів у підвалах, частина населення втекла. В місті не працювали магазини, було перекрито газо- та водопостачання, не було електрики. Мешканці змушені були готувати їжу на вогнищах.[3] 21 жовтня преса повідомила про відновлення електропостачання у місті.[4]
В середині вересня 2014 року українським військовим довелось відступити з міста й восени того ж року уряд визнав його окупованим Російською Федерацією[5].
Попри оголошені режими припинення вогню, «перемир'я», тощо, поруч з містом відбувались бойові зіткнення та обстріли. Так, наприклад, протягом лише однієї доби — 29 січня 2017 року Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ зафіксувала 2260 порушень режиму припинення вогню, переважно у трикутнику Донецький аеропорт — Авдіївка — Ясинувата[6].
Під час повномасштабного російського вторгнення в червні 2022 року як подарунок від губернатора Челябінської області РФ до міста було доправлено сучасне медичне обладнання, яке російські окупанти викрали із захопленого та знищеного ними Маріуполя[7].
5 липня 2022 року сталася пожежа в одному із місць розташування особового складу окупаційних військ РФ[8].
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису 2001 року населення міста становило 36903 особи, з них 27,15 % зазначили рідною мову українську, 72,44 % — російську, 0,09 %— вірменську, 0,07 %— білоруську, 0,02 %— циганську та румунську, 0,01 %— польську, грецьку та болгарську, а також угорську мову[9]
| Зміни населення | ||
|---|---|---|
| Рік | Населення | Зміна |
| 1923 | 1554 | — |
| 1926 | 2902 | +86.7% |
| 1939 | 16 432 | +466.2% |
| 1959 | 31 673 | +92.8% |
| 1970 | 37 370 | +18.0% |
| 1979 | 36 411 | −2.6% |
| 1989 | 39 354 | +8.1% |
| 2001 | 37 552 | −4.6% |
| 2014 | 35 701 | −4.9% |
Національний склад населення за переписом 2001 року[10][11]
| чисельність | частка, % | |
| українці | 25 417 | 68,9 |
| росіяни | 10 608 | 28,7 |
| білоруси | 234 | 0,6 |
| вірмени | 151 | 0,4 |
Транспорт[ред. | ред. код]
Північною околицею міста проходить автошлях E50М30.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
В околицях міста розкопано 25 курганів, у яких виявлено 47 поховань: 26 — епохи міді-бронзи, 21 — кочовиків, у тому числі одне поховання тюрка середини XI ст. н. е.
У місті Ясинувата Донецької області на обліку перебуває 13 пам'яток історії та монументального мистецтва. Також на цьому обліку перебувають 3 пам'ятники В. І. Леніну.
Люди[ред. | ред. код]
У місті народилися:
- Гриценко Микола Олімпійович (1912—1979) — актор театру та кіно. Народний артист СРСР.
- Закоморний Микола Степанович — хорунжий Армії УНР, хімік, спеціаліст у галузі біохімії.
- Ковтун Валерій Петрович (1944—2005) — артист балету, балетмейстер. Народний артист СРСР.
- Скрипник Микола Олексійович (1872—1933) — радянський партійний і державний діяч, запровадник політики українізації.
- Малькевич Владислав Леонідович — державний діяч.
- Мар'єнко Віктор Семенович — радянський футболіст; заслужений тренер РСФСР (1963), старший тренер команди «Торпедо» (Москва) — Чемпіон СРСР.
- Горбунов Валерій Михайлович — шаховий проблеміст, чемпіон світу з шахової композиції.
- Дорохович Антонелла Миколаївна (* 1933) — український фахівець у галузі технології кондитерських виробів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ Кабмин назвал города Донбасса, подконтрольные сепаратистам. korrespondent.net. Архів оригіналу за 14 жовтня 2016. Процитовано 9 жовтня 2015.
- ↑ Ясинувата знову потрапила під обстріл. Архів оригіналу за 8 грудня 2014. Процитовано 9 листопада 2014.
- ↑ Енергетики повернули світло в місто Ясинувата і 10 сіл. Архів оригіналу за 10 листопада 2014. Процитовано 9 листопада 2014.
- ↑ Т. Миськевич. Складні часи – складні рішення: економічна ізоляція Донбасу. Архів оригіналу за 22 листопада 2022. Процитовано 5 серпня 2022.
- ↑ "Гаряча" Авдіївка: хроніка ескалації. Укрінформ. 31 січня 2017.
- ↑ росія «подарувала» Ясинуватій викрадене у Маріуполі медобладнання. Укрінформ. 19 липня 2022.
- ↑ В окупованій Ясинуватій горіли казарми російських окупантів. Мілітарний. 5 липня 2022.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 23 грудня 2021.
- ↑ Національний склад та рідна мова населення Донецької області. Розподіл постійного населення за найбільш численними національностями та рідною мовою по міськрадах та районах. Архів оригіналу за 27 листопада 2012. Процитовано 27 листопада 2012.
- ↑ Населення міст і населених пунктів України (англ.)
Джерела і література[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ясинувата |
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Інформаційний портал Донеччини [Архівовано 4 січня 2006 у Wayback Machine.]
- Ясинувата //Історія міст і сіл УРСР. Донецька обл. — К., 1970 (1,5 а., співавт. В.Пірко, М. Продан).
- [[https://web.archive.org/web/20101130025134/http://ukrmap.org.ua/Pages/Yasinovataya_ukr.html Архівовано 30 листопада 2010 у Wayback Machine.] Історична довідка та мапа Ясинуватої]
- Ясинувата — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР [Архівовано 19 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
- Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с. — 15 000 прим.
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Пірко В.О. Заселення Донеччини у XVI-XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. – 180 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945–1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939 - 1959 рр.) : монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. - Донецьк, 2008. - 192 c.
|
Це незавершена стаття про Донецьку область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||
| ||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
