Ясна Поляна (Тульська область)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Садиба «Ясна Поляна»
Yasnaya tolstoy.jpg
Засновано 10 червня 1921 року
Розташування
Адреса Щокінський район Тульська область
Директор В. І. Толстой
Сайт http://www.yasnayapolyana.ru/

Ясна Поляна — садиба в Щокінському районі Тульської області (за 220 км на південь від Москви, за 14 км на північний захід від Тули). Садибу засновано в XVII столітті. Спершу вона належала роду Карцевих, потім Волконським і Толстим. Саме тут 28 серпня (9 вересня) 1828 року народився Лев Миколайович Толстой, тут він жив, творив (в Ясній Поляні були написані «Війна і мир», «Анна Кареніна»), тут же знаходиться і його могила. Головну роль у розбудові садиби зіграв дід письменника М. С. Волконський.

Архітектурний ансамбль садиби[ред.ред. код]

План садиби

Основні споруди на території садиби:

  • Будинок-музей Л. М. Толстого
  • Будинок Волконського
  • Флігель Кузьмінський
  • Башта в'їзду
  • Стайня та каретний сарай
  • Інвентарний сарай
  • Кучерська
  • Кузня і теслярська
  • Купальня
  • Лазня
  • Садовий будиночок
  • Житня і клуня
  • Теплиця
  • Лавка Л. М. Толстого
  • Березовий місток
  • Альтанка-вишка

Будинок-Музей Л. М. Толстого[ред.ред. код]

Будинок Льва Толстого, інтер'єр

Коли Л. М. Толстой переїхав на проживання в садибу «Ясна Поляна», він розширив один з флігелів. У цьому будинку письменник прожив понад 50 років і створив тут велику частину своїх творів. Зараз Будинок є музеєм Л. Н. Толстого.

Музей був створений рішенням ВЦВК 10 червня 1921 року багато в чому завдяки старанням А. Л. Толстої, дочки Льва Миколайовича. Вона та її брат Сергій Львович були першими директорами музею.

Під час Другої світової війни його експонати було евакуйовано в місто Томськ, а сама Ясна Поляна на протязі 45 днів була окупована. При відступі німецьких військ будинок Толстого було підпалено, але пожежу вдалося загасити. До травня 1942 року садиба була знов відкрита для відвідувачів. У 1950-і роки були проведені масштабні реставраційні роботи.

До експозиції музею входять справжня обстановка садиби, особисті речі Л. М. Толстого, його бібліотека (22 000 томів). У будинку-музеї Л. М. Толстого збережена автентична обстановка. Директором музею в наш час[Коли?] (2010) є В. І. Толстой, праправнук Л. М. Толстого.

Будинок Волконського[ред.ред. код]

Князь Н. С. Волконський, дід Л. М. Толстого, повністю перебудував садибу. Його будинок є найстаршою спорудою на території садиби.

Флігель Кузьмінський[ред.ред. код]

У цьому будинку в 1859–1862 роках розташовувалася школа, відкрита Л. М. Толстим для селянських дітей. Потім у флігелі зупинялися гості, частіше яких зупинялись Т. А. Кузьмінська, своячніца Льва Миколайовича.

Купальня[ред.ред. код]

У 1890-х роках на Середньому ставку в англійському парку письменником була влаштована купальня, яку в різні роки або збивали з дощок, або сплітали з хмизу.

Природна композиція[ред.ред. код]

Ясна Поляна, великий став

На території садиби знаходяться такі природні об'єкти:

  • Великий ставок
  • Нижній став
  • Середній ставок
  • Алея «Прешпект»
  • Парк «Клини»
  • Абрамівська посадка
  • Афоніна гай
  • Коса галявина
  • «Ялинки»
  • «Чепиж»
  • Червоний сад
  • Старий сад
  • Молодий сад
  • Нижній парк
  • Самородний ліс
  • Гусєва галявина
  • річка Вирва

Прешпект[ред.ред. код]

«Прешпект» — березова алея, що з'явилася в Ясній поляні близько 1800 року. Починається від веж в'їзду і пролягає до будинку письменника. «Прешпект» неодноразово згадувався у творах Льва Миколайовича.

Могила Лева Толстого[ред.ред. код]

Могила Льва Толстого

В останні роки життя Толстой неодноразово висловлював прохання поховати його в лісі Старий Заказ, на краю яру, на «місці зеленої палички». Легенду про зелену паличку Толстой почув у дитинстві від свого улюбленого брата Миколи. Коли Миколі було 12 років, він оголосив родині про велику таємницю. Варто розкрити її, і ніхто більше не вмре, не стане війн і хвороб, і люди стануть «Мурашиними братами». Залишається лише знайти зелену паличку, що закопана десь на краю яру. На паличці, мовляв, і записана таємниця. Діти родини Толстих грали в «Мурашиних братів», залазячи під крісла, завішані хустками; сидячи всі разом в тісноті, вони відчували, що їм добре разом «під одним дахом», тому що вони люблять один одного. І вони мріяли про «Муравейня братерство» для всіх людей. Вже старою людиною Толстой напише: «Дуже, дуже добре це було, і я дякую Богові, що міг грати в це. Ми називали це грою, тоді як на світі — все гра, крім цього». До думки про загальне щастя і любові Л. М. Толстой повертався і в художній творчості, і в філософських трактатах, і в публіцистичних статтях. Історію про зелену паличці Толстой згадує і в першому варіанті свого заповіту: «Щоб ніяких обрядів не виробляли при закопанні в землю мого тіла; дерев'яна труна, і хто захоче, нехай завезе або занесе в ліс Старий Заказ, навпроти яру, на місці зеленої палички».

Інші факти[ред.ред. код]

Музей сильно постраждав в роки Другої світової війни. Документальні кадри наслідків розграбування садиби німецькими військами представлено в радянському фільмі «Розгром німецьких військ під Москвою».

Посилання[ред.ред. код]