Ятвяги
Ятвя́ги (ятвезь, судови, судзіни) — угруповання балтських племен, етнічно близьке до литовців та пруссів. Мешкали у Бузько-Наревському та Німансько-Наревському межиріччях, на пограниччі Київської Русі, на північний захід від українських племен. Цю територію називано також Ятвігією або Судовією.
Вперше назву ятвяги згадано в договорі між Руссю і Візантією в 944 році. Ятвяги визначалися войовничістю, з ними часто воювали київські князі: походами проти них ходили Володимир Великий (983), Ярослав Мудрий (1038, 1048, 1044), Ярослав Святополкович (1112-13), пізніше галицько-волинські князі Роман і Данило, які разом з мазовецькими князями підкорили ятвягів. З 1283 більшу частину ятвягів захопив Тевтонський Орден, а частина ятвягів ввійшла до складу Великого Литовського князівства і стала одним зі складників у формуванні литовського та білоруського народу.
Література [ред.]
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
- Ятвяги та боротьба Галицько-Волинського князівства за Полісся. Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук, професор
- Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
Посилання [ред.]
|
||||||||
